3. Класифікація регіонів

Різноманітні трактування поняття «регіон» зумовили численні підходи до класифікацій, серед яких виділяють основні групи:

• перша група класифікацій – регіони групуються за однією з наступних ознак: обсягом валового регіонального продукту; темпами економічного зростання; типом територіальної структури господарства; коефіцієнтом густоти населення; характером господарської спеціалізації регіону та ін.;

• друга група класифікацій – виокремлюють складні регіони на основі сукупності (не менше двох) ознак, наприклад двох інтегральних показників: інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику;

• третя група класифікацій ґрунтується на визначені ключових проблем регіонального розвитку. Цей підхід дає змогу виділити такі типи регіонів: депресивні, регіони стагнації, піонерні регіони, програмні (планові) регіони;

• За четвертою групою класифікацій регіон розглядається з точки зору його можливостей здійснювати самостійну економічну політику.

Загальноприйнятий підхід до класифікації регіонів передбачає використання низки критеріїв:

• рівень економічного розвитку регіону;

• темпи економічного розвитку регіону;

• тип гериторіагіьної структури господарства;

• коефіцієнт густоти населення;

• темпи приросту населення;

• характер і коефіцієнт виробничої спеціалізації та ін.

Термінологія регіональних класифікацій, яка використовується в індустріально розвинутих країнах, набагато ширша. У ній виокремлюють:

1. Депресивні регіони, в яких у минулому спостерігалися високі темпи розвитку.

2. Регіони стагнації, що відзначаються дуже низьким або «нульовими» темпами розвитку.

3. Піонерні регіони, або регіони нового освоєння.

4. Мікрорегіони, або первинні економічні регіони, за подальшого подрібнення яких їх ознаки втрачаються.

5. Економічні регіони першого порядку (генеральні), тобто регіони, які утворюють схеми регіонального макроподілу країни.

6. Програмні (планові) регіони, на які поширюються цільові програми соціально-економічного розвитку і межі яких не збігаються за територією з регіонами єдиної мережі.

7. Унікальні (проблемні і проектні) регіони, які виділяються в країнах, що розвиваються, і пов'язані із зведенням крупних новобудов (проектні регіони) або характеризуються дуже низьким рівнем розвитку (проблемні) тощо.

З точки зору управління можуть бути регіони, які мають свій орган господарського управління і самостійні плани соціально-економічного розвитку, та регіони, в яких такі органи і плани відсутні.

Контрольні запитання:

1. Які виділяють групи класифікацій регіонів та назвіть ознаки, за якими виокремлюють регіони в кожній групі.

2. На використанні яких критеріїв ґрунтується загальноприйнятий підхід до класифікації регіонів.

3. Назвіть декілька прикладів зарубіжних класифікацій.

4. Предмет та задачі регіональної економіки як науки

У вітчизняній економічній літературі набули найбільшого поширення два трактування терміну «регіональна економіка». Згідно першого у зміст цього поняття уключають економіку окремого регіону, а також просторовий аспект національної економіки. У другому розуміння терміном «регіональна економіка» позначають наукову економічну дисципліну. У даному разі назва цієї науки співпадає з об’єктом її дослідження.

На даний час при всієї різноманітності дефініцій регіональної економіки як галузі економічної науки можна виокремити дві основні складові її предмету вивчення, на яких акцентується увага вчених. Першою складовою, в загальному вигляді, є тлумачення, що ця наукова дисципліна вивчає просторові аспекти прояву економічних законів і відносин, особливості розвитку економіки на рівні регіонів та регіональні аспекти суспільно-економічного відтворення.

Що стосується другої складової, а саме: дослідження розміщення факторів виробництва, то тут точки зору вчених розходяться. Одні науковці включають проблеми розміщення до предмету вивчення регіональної економіки, інші вважають розміщення факторів виробництва наукою близькою до регіональної економіки, однак відмічають, що між цими науковими дисциплінами існує певна відмінність.

В більш розгорнутому вигляді предметом науки регіональна економіка є:

• економіка окремого регіону,

• фактори регіонального розвитку,

• економічні зв'язки між регіонами,

• національна економіка як система взаємодіючих регіонів,

• регіональні аспекти економічного життя (регіональні аспекти виробничої та трудової діяльності, інвестиційного процесу, фінансів, рівень життя тощо).

Таким чином, предмет регіональної економіки в широкому сенсі «торкається» багатьох інших сфер економіки і, навпаки, практично всі інші сфери економіки мають справу з проблемами регіональної економіки.

Регіональна економіка взаємопов'язана з економічною теорією, прогнозуванням, плануванням, галузевими економіками (економіка промисловості, сільського господарства, транспорту тощо), статистикою, теорією управління та іншими соціально-економічними науками. Вона ефективно використовує результати досліджень демографії, соціології, географії, етнографії, управління.

Основні задачі регіональної економіки можна розділити на такі групи: