Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пробл.зайн.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
131.58 Кб
Скачать

Соціальне партнерство – це спосіб врегулювання соціальних відносин між виразниками інтересів різних соціальних груп і державою, в основі якого лежить соціальний діалог. Воно виступає цивілізованим методом вирішення соціальних конфліктів на різних рівнях – від національного масштабу до конкретного підприємства (роботодавця). Предметом соціального партнерства виступають колективні відносини між соціальними партнерами. До сфери соціального партнерства входять: досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття; застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати та забезпечення їі відтворюючої і стимулюючої функції; забезпечення нормального режиму праці і відпочинку; забезпечення права працівників на участь в управлінні підприємством, в розподілі прибутку, у визначенні соціальних cтaндapтів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення колективних переговорів і вирішенні трудових конфліктів.

Соціальне партнерство як форма узгодження інтересів сторін може бути ефективним лише в тому випадку, якщо воно базується на взає-моузгоджених принципах. Міжнародною організацією праці вироблені принципи, які можуть і мають скласти основу концепції соціально-трудового партнерства на будь-якому рівні. Це такі принципи:

1. Загальний і міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості.

2. Ненадання в якій-небудь країні працівникам нормальних умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають покращити становище трудящих.

3. Свобода слова і свобода об'єднання є необхідними умовами постійного прогресу.

4. Злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.

5. Всі люди, незалежно від раси, віри і статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці і рівних можливостей.

6. Повна зайнятість і зростання життєвого рівня.

Основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути:

· законність;

· повноважність та рівноправність сторін та їх представників;

· сприяння держави розвиткові соціально-трудового партнерства на демократичних засадах;

· свобода вибору та обговорення питань, які входять у сферу соціально-трудового партнерства;

· добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;

· обов'язковість виконання досягнутих домовленостей;

· відповідальність за виконання прийнятих зобов'язань;

· контроль за виконанням досягнутих домовленостей. Поряд з цими загальними принципами, на яких має будуватися

· вся система соціального партнерства, можна виділити низку специфічних принципів організації роботи партнерів при здійсненні ними окремих форм цієї роботи, зокрема при веденні колективних переговорів, при укладанні договорів і угод, при взаємних консультаціях і контролі, а також при вирішенні колективних спорів.

Соціальне партнерство при веденні колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах:

· трипартизм, тобто представництво уряду (виконавчих органів місцевої влади), найманих працівників і роботодавців;

· рівність сторін на переговорах і недопустимість обмеження законних прав працівників і роботодавців;

· знання і поважання прав і обов'язків один одного, недопущення конфронтації;

· повага, відкритість і довіра у стосунках;

· відкритість і доступність рівноправних переговорів;

· вміння вислухати партнера;

· дотримання культури спілкування, полеміки, дискусії, критики;

· обов'язковість і надійність, націленість на досягнення домовленості.

2. Основними завданнями Мінпраці України є:

розроблення, обгрунтування, координування та контролювання

виконання соціальних програм з питань зайнятості, соціального

захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення і

соціального обслуговування населення, народонаселення,

забезпечення соціально-трудових прав жінок, молоді;

прогнозування розвитку соціальної сфери на основі аналізу

життєвого рівня населення та підготовка пропозицій щодо

вдосконалення системи соціального захисту, соціального

страхування, пенсійного забезпечення і соціального обслуговування

населення;

сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній

зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої

сили;

керівництво діяльністю державної служби зайнятості,

проведення заходів, пов'язаних із регулюванням ринку праці та

трудової міграції, здійснення контролю за раціональним

використанням коштів Державного фонду сприяння зайнятості

населення;

розроблення і удосконалення механізму державного регулювання

рівня життя населення;

розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до

праці, удосконалення її оплати, організації та нормування;

розроблення і затвердження міжгалузевих норм і нормативів

праці;

розроблення пропозицій щодо формування державної політики у

сфері соціального страхування населення і координація роботи по її

реалізації;

координація діяльності органів виконавчої влади, спрямованої

на регулювання праці, проведення консультацій і організація

співробітництва у цьому напрямі з об'єднаннями профспілок і

власників, сприяння розв'язанню соціально-трудових проблем на

основі принципу соціального партнерства, участь в укладанні

колективних договорів, угод;

надання консультаційних послуг під час вирішення колективних

трудових спорів (конфліктів), проведення підготовчої роботи для

укладення колективних договорів, угод між галузевими профспілками

і об'єднаннями підприємств, сприяння їх співробітництву в

поліпшенні організації та умов праці, розв'язання проблем

соціального розвитку трудових колективів, узагальнення практики

укладення колективних договорів, угод;

здійснення заходів для зміцнення міжнародного співробітництва

у сфері соціально-трудових прав громадян, налагодження постійних

зв'язків з Міжнародною організацією праці, підготовка пропозицій

щодо приведення актів законодавства України у відповідність із

міжнародними трудовими нормами, вивчення та узагальнення

міжнародного досвіду регулювання трудових відносин і зайнятості

населення, його соціального захисту та поліпшення умов праці,

підготовка пропозицій про використання цього досвіду на

національному рівні;

участь у підготовці та реалізації міжнародних угод,

пов'язаних з трудовою міграцією, захистом прав

працівників-мігрантів;

комплексне управління охороною праці, здійснення державного

нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог

законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки,

гігієни праці та виробничого середовища;

організація і здійснення моніторингу у сфері праці,

зайнятості, соціального захисту, соціального страхування,

пенсійного забезпечення і соціального обслуговування населення.

Мінпраці України відповідно до покладених на нього завдань

здійснює такі основні функції: