6. Моделювання Україною на геоекономічному атласі світу та його національній частині різноманітних ситуаційних комбінацій має метою:

а) визначення розбіжності та особливості застосування тих чи інших геоекономічних атрибутів відповідно до специфіки України;

б) моніторинг фінансових потоків, міграції інтелектуальної і робочої сили;

в) вирішення питання про готовність військових сил України захищати її геоекономічні інтереси;

г) визначення глибини оперування України на геоекономічному атласі чи його національній частині.

7. Дослідження факторів, здатних забезпечити реалізацію геоекономічних стратегічних цілей України передбачає:

а) визначення типу (моделі) системи національних геоекономічних інститутів;

б) участь у військово-політичних міжнародних організаціях;

в) виявлення глибини задіяння в Україні геоекономічних атрибутів;

г) усі відповіді є вірними.

8. Ступінь готовності зовнішньоекономічної системи України до відстоювання своїх геоекономічних інтересів визначається:

а) виявленням вектору національних стратегічних тенденцій у глобальній економіці;

б) участю України у альянсах, союзах, пулах, представництвах різних країн світу;

в) переглядом максимально можливої кількості карт геоекономічного атласу і визначення на них зон економічного впливу України;

г) усі відповіді є вірними.

9. До типів (моделей) системи національних геоекономічних інститутів, здатних забезпечити виконання геоекономічних стратегій України належать:

а) еколого-промислова, геоекономічна;

б) торговельна, технологічна;

в) геоекономічна (відтворювальна), постачальницько-збутова;

г) соціально-економічна.

10. Важливим кроком інтегрування України до геоекономічного простору став її вступ до міжнародної організації:

а) СОТ;

б) ФАО;

в) ЕКАК;

г) ЄВРОКОНТРОЛ.

Реферати

1. Стратегія економічного розвитку України.

2. Інтеграція України до глобального економічного простору.

3. Зовніньоекономічні відносини України та Європейського Союзу.

4. Діяльності України у міжнародних економічних організацій.

Глосарій

Альтерглобалізм (від слова альтернативний (інший); альтернатива глобалізму) – це ідеологія і рухи, що її представляють і знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобальних трансформацій. Суть альтерглобалізму – це відтворення образу глобалізації її противниками і порівняння його з тим образом, який пропонується сучасною глобалістикою.

Глобалізація (від англ. global – всезагальний) – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш зв’язаним і залежним від усіх його суб’єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб’єктів. Синонімом терміна «глобалізм» виступає французька його версія – мондіалізм.

Глобальна інституціоналізація світу – це організація локальних соціальних взаємодій під безпосереднім (минаючи державні кордони) впливом макроструктур світового порядку і виражається у експансії капіталізму, західного імперіалізму, розвитку глобальної системи мас-медіа.

Геоекономічний атлас – це господарча карта світу, яка містить проекцію ареалів національних економік та ареалів транснаціональних економічних анклавів, що взаємодіють у світовому економічному просторі; інтерпретацію глобального простору у формі, зручній для стратегічного оперування, прийняття стратегічних рішень; розподіл глобального простору на окремі сегменти; поля (простори) для отримання світового доходу.

Дихотомія «локальне / глобальне» – це базова дихотомія глобалістики, що фіксує «розрив» між минулими і новими просторовими характеристиками соціальних процесів, моделює зміни, які відбувалися у першій половині ХХ ст. і визначалися подіями і тенденціями цього періоду. Але у теоріях глобалізації ця дихотомічна різниця використовується для утворення теоретичних моделей змін у будь-яких інших історичних та географічних межах.

Інтернаціоналізовані відтворювальні ядра. Становлення єдиного геоекономічного простору, в основу якого покладено організаційно-технологічне зближення національних структур, зумовлюється необхідністю забезпечення безперервності нормального функціонування в межах інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (ІВЯ). Вони розпадаються на дві складові: інтернаціоналізована частка сфери виробництва та інтернаціоналізована частка сфери обігу (або обміну капіталів, фінансів, товарів тощо.

Конзьюмеризм трактується як ідеологізована економічна практика або комерціалізована ідеологічна практика.

Континенталізм – це європейська лінія геополітики, спрямована на відстоювання інтересів країн європейського регіону у сучасному світі.

Локалізація глобальності – це тенденцію становлення глобального не «згори», а «знизу», тобто через локальне: через перетворення взаємодій з представниками інших держав і культур до повсякденної практики.

Мегасоціум розуміється як соціальна цілісність світу, а глобалізація – як просування до більш зв’язаної й організованої цілісності шляхом поглиблення взаємозалежності всієї множини її елементів. Цілісність передбачає ту чи іншу форму і ступінь організації. Однією з таких якостей є характерне для сучасного етапу складення структури Мегасоціуму, що набуває виразу в переході від двокомпонентного зв’язку (держава – держава) до багатокомпонентного зв’язку (держава – транснаціональні корпорації – між­народні неурядові організації), і поява на цій основі поряд з міжнародними відносинами внутрішньоглобальних відносин.

Метакорпорація – це об’єднання кількох економічних агентів (юридичних осіб, а також організацій, що не є юридичними особами), які задовольняють наступні вимоги: 1) хоча б певна частка економічних агентів є комерційними організаціями, що оперують з метою одержання прибутку; 2) між агентами існують стійкі взаємозв’язки, більш жорсткі, ніж ринкові: це означає, що в деяких істотних аспектах все об’єднання виступає як єдине ціле; 3) існує стратегічний центр прийняття рішень, який може бути як юридичною особою, так і групою фізичних осіб – власників і вищих менеджерів, цей центр дістає назву центрального елемента.

Національний економічний атлас є вираженням геоекономічного атласу на локальному рівні, що формується окремою країною.

Парадокс (від грецького paradoxos – несподіваний, дивний) наукова думка визначає як: 1) несподіване, незвичне, розбіжне з традицією твердження, тлумачення, явище або висновок; 2) у логіці – суперечність, яка виникла в результаті зовнішнього логічно правильного міркування і призвела до взаємосуперечливих висновків. Наявність парадокса свідчить про нереальність деякої з аксіом або теорії, хоча це часто важко виявити, пояснити, а тим більше усунути.

Стратегія. Цей термін походить з грецької (stratos – військо і ago – веду), де він означає складову частину військового мистецтва, яка займається питаннями планування і ведення війни. Згодом словом «стратегія» стали визначати майстерність керівництва суспільними, політичними процесами. Усе більше термін «стратегія» застосовують у сфері економічної теорії, економічної політики і бізнесу. Найчастіше використовують таке визначення: «Стратегія – це плани вищого керівництва щодо досягнення довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації». Економічна стратегія має декілька рівнів залежно від об’єкта, для якого вона призначена: стратегія світу в цілому, регіону, країни, адміністративного центру, підприємства. У цьому посібнику йдеться переважно про найвищий рівень економічної стратегії – стратегію економічного розвитку країн, регіонів, світу.

Стратегія економічного розвитку (економічна стратегія) країн або регіонів являє собою економічну політику їхнього вищого керівництва, розраховану на тривалий термін і спрямовану на досягнення основної мети соціально-економічного розвитку. Економічна стратегія – це довгострокові, найпринциповіші, найважливіші установки, плани, наміри урядів стосовно виробництва, надходжень і витрат бюджету, податків, капіталовкладень, цін, соціального захисту.

Теллурократія – геополітична стратегія, яка означає консервативну політику держави із застосуванням жорстких юридичних норм, твердими етичними і соціальними традиціями, колективізмом та ієрархічністю. Практичного напряму теллурократія набула у країнах із тоталітарною владою і централізованою економікою (зараз у чистому вигляді використовується лише Кубою та Північною Кореєю).

Талассократія – геополітична стратегія, яка на відміну від теллурократії, демонструє більший динамізм, рухомість, схильність до технологічного розвитку, до індивідуалізму як ви5щої цінності, розмитості юридичних та етичних норм. Такий тип цивілізації швидко розвивається, легко змінює зовнішні культурні ознаки, зберігаючи незмінними внутрішні загальні установки.