Українська професійна музика
Музика – вид мистецтва, що виражає дійсність у художньо – звукових образах. Основні елементи й виражальні засоби музики – мелодія, гармонія, лад, ритм, тембр, темп. За способами виконання музика поділяється на вокальну, інструментальну й вокально – інструментальну. У музиці розрізняють народну та професійну.
Наприкінці XVI ст. поширюються нові форми церковного хорового співу – псалми та канти.
Одним із творців українського хорового стилю у духовній музиці був М. Березовський. Перші композиції для хору написані ним під час навчання у Києво – Могилянський академії. Він віртуозно грав на скрипці, чудово співав. Удосконалював музичну освіту у Придворній співацькій школі, де займався музикою під керівництвом італійського педагога Цоппіса. Перебуваючи на стажуванні в Італії (1769 - 1773), брав уроки композиції у видатного теоретика музики Д. Мартіні. У 1771 р. витримав іспит у Булонській філармонічній академії на звання академіка – композитора і став членом Болонського філармонічного товариства.
М. Березовський створив оперу “Демофонт” на лібрето італійського поета і драматурга П. Метастазіо (1698 - 1782). Постановка опери відбулася 1773 р. у театрі Лі ворон. В Італії 1772 р. він також написав сонату для скрипки і чембало.
Структурні принципи хорових концертів М. Березовського розвинули А. Ведель та М. Бортнянський.
А. Ведель і М. Березовський були представниками нового напряму партерного співу, для якого характерне узгодження музики і тексту. А Ведель поєднував талант композитора, співака (тенор) й виконавця (скрипка). Він був керівником хору Києво – Могилянської академії, губернаторського хору і класу вокальної музики Харківського колегіуму. У творчій спадщині композитора понад 30 хорових концертів, “Літургія”, “Всеношна”, “Херувимська”.
Доля М. Березовського і А. Веделя склалася трагічно. Їх талант не знаходив належного визнання. У 32 роки покінчив життя самогубством М. Березовський. Покинув Маскву А. Ведель, куди був посланий керувати капелою. Царська цензура заборонила друкувати його музичні твори. Повернувшись в Україну, він став ченцем Києво – Печерської лаври. Згодом мандрував по Лівобережжі. За анти царську діяльність був засуджений і помер у ув’язненні. Твори композитора збереглися у бібліотеці Києво – Могилянської академії.
Чільне місце в історії вітчизняної музичної культури посідає Д. Бортнянський – видатний реформатор церковного співу, духовний композитор, диригент. Зовсім молодим він потрапив до Придворної капели, де вивчав теорію музики в італійського композитора Б. Галуппі. Удосконалював музичну освіту у Венеції. В Італії великий успіх мали опери Д. Бортнянського на італійські лібрето “Креонт”, “Алкід”, “Квінт Фабій”, поставлені 1776 – 1779 рр.
Д. Бортнянський органічно поєднав традиції українського національного хорового мистецтва, західноєвропейського бароко і класицизму.