Лекція №4 Тема: ”Українське козацьке бароко” План
1.Архітектура українського бароко.
2.Українська скульптура періоду бароко.
3.Живопис другої половини 17 – 18 ст.
4.Особливості барокової графіки.
5.Українська професійна музика.
Література:
1.Бокань В.А. ,Польовий Л.П. Історія культури України: Навч.пос.-К:МАУП,2001
2.Українська культура: історія і сучасність:Навч. пос./За заг. ред.Черепанової С.О.-Львів:Світ,1994.
3.Лекції з історії світової та вітчизняної культури:Навч.вид./За заг.ред.ЯртисяА.В.-Львів: Світ,1994.
4.Кордон М.В.Українська та зарубіжна культура:Курс лекцій.Київ:ЦУЛ,2002.
5.Мєдникова Г.С.Українська і зарубіжна культура ХХ-го ст.Навч.пос.-К:2002
Контрольні запитання:
1.Які архітектурні споруди належать до козацького бароко?
2.Вкажіть зразки скульптури цього періоду?
3.Якими художниками представлений живопис українського бароко?
4.Які особливості української барокової графіки?
5.Назвіть українських композиторів 18 ст.
Архітектура українського бароко
Архітектура – мистецтво створювання будівель, споруд їх комплексів.
В архітектурних стилях XVII – XVIII ст. виявляються урізноманітнення економічного, політичного й культурного життя українського суспільства. Естетичні риси української архітектури яскраво виявлені у будівлях стилю бароко. Українське бароко поширюється у XVIIIст.
Прикладом раннього бароко є львівський Бернардинський костьол (1600 – 1630, архіт. П. Римлянин і А. Прихильний). У його забудові відчувається вплив римського стилю. До зразків розвинутого бароко належать львівський Домініканський костьол (1749 – 1764, архіт. М. Урбаник), собор Почаївської лаври поблизу Кременця (1771 – 1791, архіт. О. Гофман) та костьол Єзуїтської колегії у Самборі. Найцінніше досягнення львівського бароко – ансамбль св. Юра. Проект собору розробив у 1744р. український архітектор Б. Меретин. Зведений на вершині пагорба, ансамбль домінує у ландшафті міста, складається з собору (1744 – 1770), монастирських келій, палацу митрополитів і тераси з парадними сходами. Всі споруди вирішені в єдиному стилі пізнього бароко (рококо). У соборі св. Юра гармонійно поєднуються риси західноєвропейської та української архітектури.
Житлова забудова міст ґрунтується переважно на традиціях народної архітектури. Споруди вельможних громадян відзначаються декоративністю (наприклад, будинок полковника Я. Лизогуба у Чернігові, 1690). Зразком громадської споруди українського бароко є будинок полкової канцелярії (Чернігів, XVII – початок XVIII ст.). Органічне поєднання рис професійної та народної архітектури характерне не лише для світських, а й для культових споруд стилю бароко. Храми приваблюють формами, багатством декору.
Архітектурним шедевром світового значення у стилі бароко справедливо вважається Андріївська церква у Києві (1746 – 1753, проект В. Растреллі, забудова І. Мічуріна). Собор прекрасно вписаний у місцевість: з Подолу здається, що храм пливе у повітрі, а силует його обіймає увесь горизонт. Кожна деталь спрямована на купольне завершення храму. Гармонійно поєднані кольорові елементи споруди: білий колір колон чергується з блакитним фоном та золотими люнетами над куполом і главками, в також капітелями колон. За проектом Растреллі у Києві збудовано ще одну перлину барокового стилю – Маріїнський палац (1752 – 1755).
Важливим доробком українського бароко вважається створення архітектурного ансамблю, класичним взірцем якого у культовій забудові є Києво – Печерська лавра. Особливо вирізняється Велика дзвіниця (один із символів Києва), висотою 96,5 м, що поєднує риси розвинутого бароко та елементи класицизму, з відповідною зміною по ярусах доричного, іонічного й коринфського ордерів (1731 – 1745, архіт. Г. Шедель).
На Україні наприкінці XVII ст. організовуються місцеві школи дерев’яного зодчества: волинська, подільська галицька, гуцульська, байківська, буковинська, лемківська, наддніпрянська, слобожанська.