Українська скульптура періоду бароко

Скульптура – вид образотворчого мистецтва, сутність якого становить фізично об’ємне, тривимірне зображення.

Головний об’єкт зображення у скульптурі – людина (іноді тварина, так званий анімалістичний жанр),рідко природа чи пейзаж (переважно у рельєфах), а також предмети, атрибути, аксесуари, натюрморт (у поєднанні з фігурами людей або тварин і як самостійні об’єкти). Виникнувши в Італії наприкінці ренесансу (XVI ст.), стиль бароко поширився у XVIIст. в образотворчому мистецтві Європи. Ознаками барокової скульптури є експресивне ліплення, витончене моделювання форми та ін. Стиль бароко вимагав високого рівня майстерності архітекторів і скульпторів або поєднання цих професійних якостей. Талановитим архітектором, скульптором і живописцем був Мікеланджело Буонаротті (1475 – 1564), з творчістю якого пов’язується розвиток барокового стилю в Італії. Відомим представником стилю бароко був італійський архітектор і скульптор Джованні Берніні (1598 - 1680). Вплив італійських майстрів певною мірою позначився на розвитку барокового мистецтва в Українй. Так, єзуїтським будівництвом у Львові, Перемишлі й Сандомирі керував Джакомо Бріано (1586 - 1649), який прибув з Риму.

У другій половині XVII ст. в Україні утворюється новий архітектурний стиль, для якого характерне поєднання українських тринавних церков із західноєвропейською базилікою. Цей стиль пізніше дістав назву українського бароко. Спорудами українського бароко властиві величавість пропорцій, епічний, сповнений витонченої краси естетизм, багата декоративність. Базована на народних традиціях архітектурна пластика гармонійно поєднувалась із архітектурною структурою споруди, утворюючи синтез, у якому винятково значення набув вишуканий архітектурно – ліпний орнамент.

Церкви й дзвіниці, а іноді й цивільні будинки оздоблювались пишним орнаментом. У такому стилі зводились численні споруди. Серед них такі відомі фундації гетьмана Івана Мазепи, як Брама Заборовського, церква над Всіх Святих над Економічною брамою у Києво – Печерській лаврі, визначні лаврські споруди – Успенський собор, Троїцька церква над Святою брамою, ансамбль архітектора Стефана Ковніра та ін.

У період пізнього бароко, мистецтво скульптури (передусім на західноукраїнських землях) досягло найвищого рівня в Європі. Хронологічно період рококо в українській скульптурі поділяється на три етапи, які відрізняються стильовими ознаками. Для першого етапу (1720 – 1750) властиві риси “зрілого бароко”, у другому (1720 - 1760) з’являються твори найбільш експресивні за своїм характером, а в третьому (1760 – 1780) – виявляються риси наступної стильової формації, тобто класицизму.

Період українського пізнього бароко, відносно короткий, охоплює 1720 – 1780-і роки, але за творчою інтенсивністю митців (як і кількістю творів) не має аналогій у нашому мистецтві. У цей час працює видатний український скульптор світового масштабу Йоанн Пінзель, автор трьох кам’яних статуй на фасаді собору св. Юра у Львові (1759 – 1761), кам’яних фігур на фасаді ратуші у Бучачі (тепер місто Тернопільської області) оздоблення костела в Городку (тепер місто Львівської області) та інших споруд. Його твори відзначаються винятково високим мистецьким рівнем, індивідуальним стилем й експресією. До видатних скульпторів належить Антін Косинський (бл. 1720 – бл. 1765) – автор жіночих постатей на бічних вівтарях костелу у Бучачі та ін. Численні скульптури у Латинському кафедральному костелі у Львові виконав Матвій Полейовський (бл. 1720 – бл. 1800). У зовнішньому і внутрішньому скульптурному оздобленні собору св. Юра у Львові брали участь Михайло Філевич (? – 1804) та Семен Старевський (? - ?). Філевич виконав дерев’яні статуї Барона й Мелхіседека у великому вівтарі та ін. Старевський у 1769 – 1772 рр. керував будівництвом собору, виконав статую св. Онуфрія в ніші під входовою балюстрадою до собору, ряд капітелей, фігури “Віра” й “Надія” над брамою в сад тощо. До важливих скульптурних комплексів цього періоду належать також іконостас Спаської церкви у м. Лохвиця, Покровська церква у м. Ромнах, собор св. Андрія у Києві, костели в с. Наварія й Ходовиці поблизу Львова, іконостас Успенської церкви у Львові та ін.