1. Сутність і призначення тренінгової роботи у соціально-педагогічній діяльності.

Тренінг – вид групової роботи, яка ґрунтується на використанні активних методів формування нових навичок, самопізнання та саморозвитку.

Тренінг передбачає використання активних методів, побудованих на власному досвіді клієнтів. Організація тренінгової роботи ґрунтується на партиципаторному (з лат. participatio – участь, причетність) впливі на її учасників, тобто на методиці співучасті. Організатор тренінгу (тренер, фасилітатор) повинен дбати про сприятливий психологічний клімат такої роботи, формувати у членів групи почуття довіри та інтересу → розміщення по колу.

Роль тренінгу у соціально-педагогічній роботі: активізація клієнтів (імпауермент); використання внутрішніх ресурсів клієнта для саморозвитку і самовдосконалення; навчання новим навичкам (у т.ч. спілкування, управління емоціями, асертивності тощо); формування і розвиток практичних навичок учасників; збагачення і закріплення знань; підвищення інтересу до пізнавальної діяльності, тощо.

Характерологічні ознаки тренінгу:

• Реалістичність (використання реального правдивого матеріалу, прикладів з реального життя, наявність практичного матеріалу);

• Персоніфікація (носить двосторонній характер – несе інформацію, потрібну саме для конкретного учасника тренінгу; побудований на реальній практиці роботи іншої людини (у т.ч. реальних клієнтів);

• Зворотний зв’язок (можливість учасників тренінгу висловлювати свої думки, почуття, мотиви та цінності з приводу матеріалів тренінгу);

• Корекція розуміння учасниками матеріалу (використовуючи зворотний зв’язок тренер вносить зміни в матеріал, над яким працюють учасники);

• Відсутність соціального тиску (як відсутність значущих та посадових осіб з одного боку та навіювання власних переконань тренера або соціальних норм з іншого);

• Конфіденційність (інформація, яка використовується у процес роботи не розголошується, адміністрація закладу, в якому відбувається тренінг може отримати лише оброблену, узагальнену інформацію);

• Рівні умови для всіх учасників тренінгу, у тому числі для тренера.

Вимоги до організації ефективної тренінгової роботи:

• Оскільки тренер організовує заняття, учасники якого самостійно здобувають знання та опановують навички, то матеріал тренінгу повинен бути доступним.

• Необхідна належна мотивація учасників тренінгу, усвідомлення його корисності і потрібності → матеріал заняття повинен відповідати потребам учасників.

• Тренінг повинен бути цікавим та спиратися на емоції учасників (тільки так загальні знання стануть власним надбанням учасника) → доречні запитання «Що ви відчували під час заняття?», «Чому ви сьогодні навчилися?»

• Тренінгові навчання повинно передбачати можливість використання інтерактивних методів та дискутування. Учасників необхідно заохочувати ділитися власним досвідом, обговорювати особисті і професійні потреби;

• Аналіз під час тренінгу конкретних ситуацій, що дає змогу перейти від практики до теоретичних узагальнень;

• Формулюючи тему для обговорення, дискусії, індивідуальної чи групової роботи необхідно переконатися у правильному розумінні учасниками сутності поставленого завдання;

• Теоретичний (лекційний) виклад матеріалу не повинен переважати 15-20 хв., містити більше 4-х нових тез. Він може містити елементи дискусії, запитання, додаткові приклади і пояснення, рольові гри.

• Ілюстративні, роз даткові матеріали, технічні засоби навчання повинні бути підібрані заздалегідь з урахуванням змісту тренінгової роботи;

• Не можна пропонувати учасникам робити те, чого тренер сам невзмозі зробити;

• Обов’язковим є включення у тренінгові роботу елементів самооцінки учасниками своєї діяльності, тобто самостійного оцінювання учасниками результатів надбання нових знань та навичок.

Тривалість заняття залежить від мети та завдань тренінгу; індивідуальних та вікових особливостей учасників тренінгу, кількості та інтенсивності вправ. Тренінгові заняття передбачає наявність часу для відпочинку.