- •Вступ. Загальна характеристика курсу
- •Зміст курсу та сітка аудиторних годин
- •Лекційна тематика курсу Лекція 1: що таке філософія?
- •1. Визначення філософії.
- •2. Предмет, основні питання та функції філософії
- •3. Поняття світогляду. Філософський світогляд.
- •4. Філософія і наука. Філософія і релігія.
- •Лекція 2: філософія стародавнього сходу. Особливості античної філософії
- •2. Основні ідеї філософських шкіл Стародавнього Китаю.
- •3. Досократична філософія Еллади. Пошуки першо-начала.
- •4. Сократ та його філософія людини.
- •5. Платон – вчення про ідеї, діалектика.
- •6. Аристотель – вчення про матерію, людину, душу, державу.
- •Лекція 3: Основні філософські ідеї епохи Середньовіччя та Відродження. План
- •2. Філософія епохи Відродження.
- •Лекція 4: Філософія Нового часу та Просвітництва. Німецька класична філософія. Основні ідеї марксизму.
- •1.1. Британський емпіризм.
- •1.1.1. Ф. Бекон: концепція нової науки.
- •1.1.2. Дж. Локк: вчення про досвідне походження ідей, суспільно-політична теорія.
- •1.1.3. Дж. Берклі: критика матеріалізму.
- •1.1.4. Д. Юм: вчення про досвід та його структуру, скептицизм.
- •1.2. Французький раціоналізм.
- •1.2.1. Р. Декарт: принцип сумніву, вчення про метод.
- •1.2.2. Б. Спіноза: вчення про субстанцію.
- •1.2.3. Г. Лейбніц: вчення про монади.
- •2. Основні ідеї філософії Просвітництва.
- •3. Німецька класична філософія.
- •3.1. Критична філософія і. Канта.
- •3.2. Філософія духу Гегеля.
- •3.3 Критика ідеалізму та антропологічний принцип Фейєрбаха.
- •4. Основні ідеї філософії марксизму.
- •Лекція 5: Українська філософія план
- •1.2. Філософія Києворуської доби;
- •1.3. Філософська думка українських полемістів та неплатоніків
- •2. Українська філософія класичної доби.
- •2.1. Філософія г. Сковороди.
- •2.2. Основні ідеї філософії п. Юркевича.
- •2.3. Українська університетська філософія хіх ст. (о. Новицький, д. Чижевський).
- •2.4. Кирило-Мифодіїївське товариство та м. Костомаров.
- •3. Новітня українська філософія.
- •3.1. Філософія Київської екзистенційної школи початку хх ст. (в. Зеньківський).
- •3.2. Позитивістсько-натуралістичні тенденції філософування м. Драгоманова та і. Франка.
- •3.3. Історіософія д. Донцова та в. Липинського.
- •Лекція 6: сучасна світова філософія
- •3. Американський прагматизм. Філософія Джона Дьюї.
- •4. Основні напрямки сучасної позитивістської філософії.
- •5. Герменевтика
- •6. Екзистенціалізм.
- •3.Американський прагматизм. Філософія Джона Дьюї.
- •5. Герменевтика.
- •6. Екзистенціалізм.
- •Лекція 7: Буття як філософська проблема
- •Лекція 8: Проблема людини в філософії
- •2. Релігійна, міфологічна антропософія.
- •3. Наукова концепція походження людини.
- •4. Атрибутивні ознаки людини та їх взаємозв’язок.
- •5. Співвідношення біологічного й соціального в людині.
- •6. Духовний світ людини. Сенс життя.
- •Лекція 9: Філософське розуміння світу план
- •4. Проблема першоначал світу.
- •Лекція 10: Філософія пізнання (епістемологія) план
- •2. Творчість як конструктивний принцип пізнання.
- •3. Характерні риси, форми та рівні наукового пізнання.
- •4. Поняття наукового методу.
- •6. Діалектика як філософський метод пізнання. Основні принципи, закони та категорії діалектики.
- •Лекція 11: Філософія культури план
- •2. Поняття “культура” та основні ознаки культури.
- •3. Культура і цивілізація.
- •4. Людиновимірна сутність культури.
- •5. Діалектика національного і загальнолюдського в культурі.
- •6. Головні тенденції культури кінця хх – початку хіх ст.
- •Лекція 12: Суспільство як об’єкт філософського осмислення план
- •2. Онтологія соціального.
- •3. Сутність і структура суспільних відносин.
- •4. Сфери суспільного буття.
- •5. Проблеми періодизації суспільного розвитку
- •Плани практичних (семінарських) занять
- •Самостійна робота
- •Питання для самоперевірки знань та контролю
- •Завдання до контрольної роботи № 1
- •Завдання до контрольної роботи № 2
- •Критерії оцінки знань та умови навчального рейтингу
- •Список літератури до курсу (основна)
- •Література до курсу (додаткова)
3. Німецька класична філософія.
3.1. Критична філософія і. Канта.
Іммануїл Кант (1724-1804) – найвидатніший філософ 18 ст., родоначальник німецької класичної філософії. З Канта починається новий етап в історії філософської думки, одначе він і завершує попередній розвиток усієї європейської філософії. Філософія Канта є своєрідною системою “критик”, у яких досліджуються головні здібності людини як суб’єкта пізнавальної діяльності, а також суб’єкта моральної свідомості й естетичного ставлення до дійсності. Головна проблема, яка досліджується в “Критиці чистого розуму” – проблема знання. Кант виходить з існування істини як наукового факту, досліджуючи чинники, що уможливлюють її пізнання. У цьому полягає так званий трансцендентальний метод Канта. “Трансцендентальна філософія є ідея науки”. Головне питання трансцендентальної філософії – як можливе знання? У “Критиці чистого розуму” воно розкладається на три похідні запитання: як можлива математика? як можливе природознавство? як можлива метафізика?
Знання, за Кантом, виникає через поєднання розуму та чуттєвості, чуттєвих інтуїцій та раціональних понять. Усяке пізнання він розглядає як акти синтезу, в якому чуттєвий матеріал набуває раціональної (поняттєвої) форми. Елементарною формою такого синтезу, а отже й знання, є судження. Тому проблему походження наукових знань можна звести до проблеми походження наукових суджень. Усі судження Кант поділяє на аналітичні та синтетичні:
аналітичні – це судження предикат яких міститься у суб’єкт, є його частиною. Аналітичні судження ґрунтуються лише на законах логіки і виводяться з самих тільки понять;
синтетичні – це усі емпіричні судження. Вони ґрунтуються на досвіді й полягають на у зв’язуванні окремих уявлень. Такими є факти історії чи географії. Закони цих емпіричних наук мають досвідне походження, але вони позбавлені точності й достовірності законів логіко-математичних;
З такого розділення виникає запитання: чи можливі такі синтетичні судження, які б на відміну від емпіричних законів мали загальний та необхідний характер? чи можливе якесь теоретичне пізнання, незалежне від емпіричних споглядань? на якій підставі можуть існувати істини теоретичного природознавства або метафізики? Всі ці проблеми дістали своє сконцентроване вираження у сформульованій Кантом проблемі: Як можливі синтетичні судження a priori (тобто незалежно від досвіду)? Для того, щоб відповісти на це запитання, вважає Кант, треба розглянути конкретні механізми пізнавального синтезу, з’ясувавши роль чуттєвості та раціональних понять у ньому.
Етичні проблеми розглядаються в іншій “критиці” Канта – “Критиці практичного розуму”. Кант наділяє практичний розум законодавчою функцією, функцією встановлення правил моральної поведінки. Оскільки моральні закони на відміну від законів природи мають нормативний характер, вони виступають у формі велінь або наказів. Форма таких велінь називається імперативом. Усі імперативи визначають не те, що є або буває, а те, що повинно бути. Разом з тим Кант розрізняє гіпотетичні (умовні) та категоричні імперативи. Лише категоричний імператив може бути моральною нормою. Категоричний імператив не можна розглядати як вказівку до якоїсь конкретної дії. Він лише форма будь-якої дії, що претендує на моральність. Звучить він наступним чином: “Чини так, щоб закон твоєї поведінки міг претендувати на загальність”.