Організація машинної інформаційної бази.

1. Поняття машинно-інформаційного забезпечення.

Важливою складовою інформаційного забезпечення є інформаційна база, що складається з машинної та поза машинної інформаційної бази.

Машинна інформаційна база - частина інформаційної бази ІС, що являє собою сукупність інформаційних файлів, які зберігаються в пам'яті ЕОМ та на магнітних носіях.

Машинна інформаційна база складається з інформаційних файлів, які можуть бути організовані у вигляді окремих незалежних між собою, локальних інформаційних файлів чи у вигляді бази даних, тобто інтегрованої сукупності пов'язаних між собою файлів, якими керує система управління базами даних (СУБД).

Файл - це ідентифікована сукупність логічно пов'язаних між собою даних, які містяться поза програмою у зовнішній пам'яті і доступні програмі за допомогою спеціальних операцій.

У процесі еволюції розробки автоматизованих 1С машинна ІБ пройшла такі етапи розвитку:

1) підготовку інформаційних файлів (для кожної задачі окремо);

2) створення єдиної бази даних, яку можна використовувати і.ін розв'язування певної кількості задач.

У сучасних ІС для організації інформаційного забезпечення використовується концепція баз даних (БД).

2. Поняття класифікація і склад автоматизованого банку даних.

АБД - це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних.

АБД можна класифікувати за різними ознаками.

1. За призначенням АБД бувають:

• інформаційно-пошукові;

• спеціалізовані за окремими галузями науки та техніки;

• банки даних для автоматизації задач організаційно-економічного управління;

• банки даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

• банки даних для систем автоматизованого проектування.

2. За архітектурою обчислювального середовища АБД бувають централізовані і розподілені.

3. За видом інформації, що зберігається, розрізняють банки даних, банки документів і банки знань.

4. За мовою спілкування користувача з БД розрізняють системи з базовою мовою (відкриті системи) та власною мовою (закриті системи).

У відкритих системах мовним засобом спілкування з БД є одна з мов програмування, наприклад Фортран, Паскаль тощо. В таких системах для спілкування з БД потрібний посередник, тобто програміст, який володіє вибраною мовою програмування.

Закриті системи мають власну мову спілкування, що, як правило, набагато простіша за мови програмування. Тому в таких системах не потрібний посередник-програміст для спілкування з БД. Самі користувачі за відповідної підготовки зможуть працювати з БД.

Створення комп’ютерних технологій

1. Інформаційні технології та їх місце в інформаційній системі підприємства

Поняття "технологія" (від грец. — мистецтво, майстерність, уміння) охоплює систему методів і способів оброблення, зміни побудови, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату та способів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Технологія прийняття рішень завжди мала інформаційну основу. Із застосуванням засобів обчислювальної техніки в менеджменті з'явився спеціальний термін "інформаційна технологія".

Поняття ІТ охоплює як методи оброблення інформації, так і організаційно-управлінські концепції її формування та споживання, а також сукупність усіх видів інформаційної техніки.

Інформаційна технологія — поєднання процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів.

Тому ІТ невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від таких компонентів: технічних засобів; персоналу, здатного використовувати їх; організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі; інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Основу технології оброблення даних складають процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна ІТ закінчується створенням інформаційного продукту.

Інформаційні технології впливають на підвищення якості та кількості послуг; розвиток ПЗ; створення умов для підвищення рівня життя населення; зміну умов дії соціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці й залучення інформації як предмета праці; значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат; розширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей одержання збереження, поширення інформації при використанні різноманітних джерел; підвищення ефективності економічних контактів; створення нових можливостей зміцнення національної обороноздатності країни.

Комп'ютерні ІТ пройшли у своєму розвитку етап машинних ресурсів, етап програмування, етап НІТ, етап високих ІТ.

Функціональні обмеження і висока вартість ЕОМ визначали основне завдання ІТ етапу машинних ресурсів (50—60-ті роки XX ст.) — підвищення ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Для прискорення кодування за алгоритмами були створені алгоритмічні мови Алгол, Фортран. Однак загальні витрати на програмування становили кілька відсотків вартості машинного часу ЕОМ. Тому завданням технології на цьому етапі була економія машинних ресурсів, щоб при мінімальній ємності пам'яті, яку займає програма, забезпечувалась максимальна кількість операцій, виконуваних за одиницю машинного часу. Вирішенню цього завдання сприяли операційні системи (ОС), орієнтовані на пакетний режим оброблення даних, оптимізувальні транслятори.

Етап програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) вимагав перегляду сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів. Успіхи в розвитку електроніки вели до швидкого зниження питомої вартості машинних операцій і біта оперативної пам'яті, тоді як витрати на розроблення й супровід програм мали тенденцію до зростання. Тому центральне завдання технології на цьому етапі полягало в економії людських ресурсів.

Основу концепції третього етапу — НІТ (початок 80-х років XX ст.) складали ідеї: автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі АРМів, інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів із технічними засобами.

Технічною базою на цьому етапі розвитку ІТ був масовий випуск ПЕОМ. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів. Основним завданням НІТ було ство-пення типової технології автоматизації персональних знань, а метою — економія праці користувачів. Елементом НІТ стало АРМ фахівця певного профілю.

В основу концепції високих ІТ (четвертий етап) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Виникнення високих ІТ стало можливим завдяки здешевленню вартості ПЕОМ і широкому їх охопленню глобальними комп'ютерними мережами, що ґрунтується на платформі "клієнт—сервер".

Програмне забезпечення включає вже не тільки індивідуальні додатки, а й системи конференцій, підтримує мультимедіа і тривимірну графіку. Відбувається злиття двох течій у "хвилю активних додатків", які, з одного боку, є інтерактивними розподіленими додатками (загальна парадигма систем "клієнт—сервер"), а з іншого — інтерактивними мультимедійними додатками, що полегшують спілкування людей. Інформаційне забезпечення будується на основі розподілених БД.

Основними завданнями високих ІТ є: досягнення універсальності методів комунікацій; підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу "людина — ЕОМ", який ґрунтується на принципах інтуїтивного інтерфейсу; відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web-сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою цього етапу є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережних.

Інформаційні технології різняться за видом інформації, яка обробляється:

• Вид інформації, що обробляється | Вид ІТ

• Дані

• Текст

• Графіка

• Знання

Об’єкти реального світу | СУБД, алгоритмічні мови, табличні процесори

• Текстові процесори

• Графічні процесори

• ЕС

• Мультимедіа

Предметна технологія — це послідовність технологічних етапів модифікації первинної інформації у результатну.

Технологія оброблення інформації, що використовується як інструментарій у різних ПС для розв'язання різноманітних задач, називається забезпечувальною. Такі ІТ можуть класифікуватися за класами задач, на які їх орієнтовано.

Інформаційні технології реалізують інформаційні процеси в АІС організаційного управління за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів.

Автоматизована ІС як людино-машинна система, в межах якої реалізується інформаційна модель, формалізує процеси оброблення даних, замикає за допомогою ІТ через себе прямі та зворотні інформаційні зв'язки між об'єктом й апаратом управління, а також вводить у систему і виводить із неї потоки зовнішніх інформаційних зв'язків.

Автоматизована ІС за допомогою ІТ забезпечує автоматизоване збирання та оброблення інформації, зберігання інформації в БД і її комплексне використання під час розв'язування задач менеджменту, організацію раціонального документообігу і в перспективі — безпаперове оброблення інформації.

Функції ІТ визначають її структуру, що включає процедури збирання та реєстрації, підготовки інформаційних масивів, оброблення, накопичення і зберігання даних, формування результатів інформації, передачі даних, прийняття рішень.

Технологічне забезпечення АІС — сукупність організаційних, методичних і технічних документів, що регламентують процес люди-но-машинного оброблення даних.

Основу технологічного забезпечення АІС складають предметні та функціональні технології.

Предметна технологія відображає традиційну технологію управління, є послідовністю технологічних (ручних) операцій перетворення первинної інформації на результатну.

В автоматизованих ІС помітну роль відіграють забезпечувальні ІТ, що використовуються як інструментарій в різних ПС (проектованих системах) для розв'язання задач управління. Застосування ІТ з метою реалізації предметних технологій трансформує її у функціональну ІТ. Ідеться про управління об'єктом на основі НІТ (нова інформаційна технологія).

Предметна та функціональна ІТ впливають одна на одну. Перша наповнює другу специфічним змістом, забезпечує виконання нею певних функцій.

Схема технологічного процесу — це основний документ технологічного процесу оброблення інформації стосовно певної задачі, завдяки якому простежуються її внутрішні та зовнішні зв'язки з іншими задачами, підсистемами, підрозділами, серверами. Для наочності в схемі відображають організаційні форми використання технічних засобів й інших структурних підрозділів, пов'язаних із реалізацією технологічного процесу. Це місця виникнення і споживання інформації.

Схеми технологічного процесу розробляють на основі постановки задачі та її інформаційної моделі. При цьому потрібно визначити: які технічні засоби будуть використані на всіх етапах технологічного процесу; яка буде технологія; яка буде застосовуватися СУБД; як будуть готуватися первинні дані; в якому вигляді будуть видаватися результати.

Сценарій діалогу є своєрідним описом, що дає змогу в кожному конкретному випадку простежувати послідовність повідомлень, якими обмінюються партнери — ПЕОМ і користувач.

Технологічний процес розв'язування задачі на ЕОМ є деякою сукупністю операцій перетворення початкової формації з метою здобуття результатної інформації, потрібної для прийняття управлінського рішення.

Технологічний процес оброблення інформації складається з етапів — відносно самостійних, логічно закінчених, відособлених у часі та просторі збільшених частин процесу. В централізованих АІС технологічний процес включає чотири етапи: первинний, підготовчий, основний, заключний.

Первинний етап здійснюється в місцях виникненні початкової інформації. На цьому етапі виконують вимірювання, реєстрацію та передачу інформації на оброблення.

Підготовчий етап включає контроль, приймання носіїв інформації, в разі необхідності — створення машинних носіїв, введення їх в ЕОМ, контроль, формування файлів на машинних носіях.

Основний етап полягає в змістовому обробленні даних, суть якого визначається постановкою конкретної задачі, структурою даних, що обробляються, складом ПЗ. Результати можуть видаватися на принтер, екран або на магнітні носії.

Заключний етап передбачає контроль результатної інформації, яка виводиться на друк або екран ЕОМ, розмноження її в необхідній кількості засобами копіювальної техніки та передачу користувачам за призначенням.

Автоматизоване робоче місце — сукупність інструментальних засобів кінцевого користувача, що включає інформаційне, програмне, технічне і методичне забезпечення, призначене для професійної діяльності користувача на ЕОМ, та працює як автономно, так і в складі мережі.

АРМи повинні мати розвинену систему периферійного обладнання та прилади інтерфейсу з ЛОМ. АРМ — це певна частина ІС, відокремлена згідно зі структурою управління об'єктом та системою розподілу мети й оформлена у вигляді самостійного програмно-апаратного комплексу.

Концептуальна відмінність АРМу на основі ПЕОМ від просто ПЕОМ полягає в тому, що в АРМі відкрита архітектура ПЕОМ функціонально, фізично та ергономічне настроюється на конкретного користувача (персональне АРМ) або на групу користувачів (групове АРМ).

Для цієї технології характерними є: робота користувача в режимі маніпулювання даними, а не програмування, коли користувач бачить (екран, принтер) і діє (клавіатура, "миша", сканер), а не знає і пам'ятає; безпаперовий процес оброблення документа, за якого на папері фіксується тільки остаточний варіант документа; наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації з використанням інтегрованих БД; інтерактивний режим розв'язування задачі; можливість колективного створення документів на основі мереж ПЕОМ; можливість адаптивної перебудови форми та способу подання інформації під час розв'язування задачі.

Перевагами оброблення інформації на АРМі є: простота створення і ведення БД; єдиний опис даних, їхні надійність та захист; модульна побудова ПЗ; технологічна спеціалізація програм; функціональна повнота; застосування стандартних процедур; близька до природної мова спілкування з ЕОМ; спеціальна підготовка до роботи на ЕОМ; відсутність реляційної БД або сховища даних (багатовимірної БД).

Основними функціями АРМу можуть бути: введення, накопичення та зберігання інформації; її пошук за заданими ознаками; виконання прикладних програм оброблення інформації; видача здобутих результатів у потрібному вигляді; контроль усіх етапів оброблення інформації; автоматичне протоколювання робочих процесів; відображення інформації та результатів її оброблення на екрані ПЕОМ.

Основні характеристики АРМу: розвинений діалог з користувачем; високий ступінь автоматизації професійної діяльності користувача, зайнятого обробленням інформації; прямі розрахунки за довільним алгоритмом; відображення і документування результатів оброблення інформації; наявність засобів управління БД; оптимізація використання обчислювальних та інформаційних ресурсів; якість інформаційного обслуговування; щільність даних, що циркулюють в інформаційних каналах; рентабельність програм. Кінцевий користувач виконує два види дій: запит потрібної йому інформації та прийняття рішень щодо подальшого оброблення даних. Після прийняття рішення користувач може перейти до наступних дій: відкоригувати дані в ІБ, виконати розрахунок, вивести інформацію на машинний носій.

Упровадження АРМів ліквідує розрив у часі між виробничо-господарським процесом, здобуттям первинної інформації, її обробленням і видачею результатів, що дає змогу активно впливати на процес управління.

Загальнофункціональна забезпечувальна технологія включає засоби організації екранного діалогу, екранного оброблення текстів, гіпертекстів, форм, Web-сторінок, ділової графіки та засобів мультимедіа.

Першою технологічною операцією в умовах АРМів є вмикання ЕОМ, а потім операція завантаження ОС та ПЗ. Якщо АРМи потребують мережних ресурсів, то необхідне підключення їх до комп'ютерної мережі. Крім того, систему операцій в умовах АРМів складають ідентифікація користувача, вибір режиму роботи, формування машинних носіїв, коригування інформації, розрахунки на ЕОМ, копіювання та відображення інформації, завершення роботи на ПЕОМ.

Технологія оброблення інформації в АРМі містить два етапи: первинний облік і формування вихідної інформації. На етапі первинного обліку використовують уніфікований засіб реєстрації даних, що дає змогу автоматизувати введення та оброблення первинних документів на основі запиту. Останній включає набір формалізованих процедур, що забезпечують: введення даних згідно зі структурою первинного документа; контроль реквізитів, які вводяться; контроль збалансованості документа; друкування протоколу введення даних первинного обліку; алгоритмічне оброблення показників документа; організацію хронологічного файла даних; друкування форми первинного документа.

Технологічний процес оброблення інформації на АРМі є безпаперовим і характеризується інтерактивним режимом введення даних в ЕОМ та формуванням вихідних документів. Технологічні аспекти інформації на АРМі характеризують такі ознаки:

• можливість оптимальної взаємодії людини і ПЕОМ;

• доступність обчислювальних засобів у довільний

• момент часу;

• користування індивідуальною ІС, можливість доступу до ІС інших абонентів та до інтегрованої ІС;

• інформаційне забезпечення організовано у вигляді звичайних форм документів (користувач працює з екраном ЕОМ, як із документом, з можливістю його коригування і друкування;

• проблемна орієнтація інформаційного, технічного, програмного забезпечення на ПС ураховує потреби кінцевого користувача, в тому числі його психофізіологічні властивості й особливості, причому ПС описується в реальному часі;

• ПЗ реалізує діалог будь-якого типу і здійснює підтримку користувача;

• інформація обробляється відразу після введення, завдяки чому підвищуються оперативність, якість, вірогідність оброблення інформації, що сприяє реалізації контролю за виробництвом та використанням ресурсів.

Розробляючи схеми технологічного процесу автоматизованого оброблення інформації на ПЕОМ в умовах АРМів, необхідно враховувати:

• участь в обробленні інформації кінцевого користувача — конкретного працівника управління;

• відсутність відокремленого підготовчого етапу в традиційному розумінні, під час якого здійснюється підготовка файлів інформації на машинному носію;

• прєднання операцій введення даних первинних документів з автоматизованими операціями їх контролю і розміщенням в ІФ АРМів;

• значне зниження обсягу інформації, що вводиться користувачем з клавіатури, завдяки використанню НДІ та можливості відображення її на екрані дисплея. При цьому більшість даних вводять з НДІ, а мінімум оперативних даних — із документа;

• діалогове ведення і діалогове оброблення БД, внаслідок якого сформований документ може бути відображений на екрані, записаний на МД, виведений на друк у потрібній кількості примірників.

Отже, в умовах АРМів розробляється технологічна схема, розрахована на користувача. Набір операцій, що описує різноманітність функціональних робіт, обмежений і добре піддається алгоритмізації. АРМ реалізує інтерактивне оброблення даних, під час якого кінцевий користувач, як правило, виконує такі дії: запит потрібної інформації та прийняття рішення щодо подальшого оброблення інформації. Оброблення даних характеризується багатократністю виконання розрахунків у реальному масштабі часу.

Підтримка прийняття рішення фахівця завжди є цільовою і може відображатися у вигляді: сукупності відомостей, що дають змогу користувачеві оцінити ситуацію, яка склалася, і виробити рішення; підготовки можливих рішень, одне з яких буде прийняте управлінським працівником; оцінки зміни стану об'єкта управління для прийняття рішення, тобто відповіді на запитання "Що буде, якщо?". Здебільшого на АРМі реалізується перша можливість — підготовка інформації для аналізу ситуації, на основі якої працівник міг би здійснити такий аналіз.

Прийнявши рішення, користувач виконує такі дії: вводить файли даних, виконує розрахунок, виводить інформацію на той або інший носій.

Технологічна схема може змінюватися в процесі діалогу ОПР з ПЕОМ.

До інструментальних засобів АРМів належать: БД, БЗ, СУБД, текстові редактори, табличні процесори, графічні редактори, операційні оболонки, ЕС, ППП.