Іноземна лексика –

Вона являє собою запозичені з інших мов слів та вислолювань, що використовуються у національному лексиконі. Уникнути невипрвданого проникнення у вітчизняну правову систему іншомовної термінології складно. Цьому можуть сприяти правила використання іншомовної лексики в нормативно-правових актах, будучи тим самим засобом протистояння стихійному проникненню іноземної термінології у вітчизняну правову систему.

Правила використання іншомовних слів:

1) не варто перевантажувати законодавчий текст іншомовною лексикою. Зловживання у нормативно-правових документах іншомовної термінології створює труднощі розуміння юридичних норм, передбачає звернення до словників,іншої довідкової літератури.

2) милозвучність (критерії розмиті).

ВИНЯТКИ:

- при конкуренції з іноземним словом перевагу має брати слово національного походження, за винятком ситуацій,коли національний дублер став архаїзмом та у загальновживаній лексиці не використовується;

- при конкуренції слів іншомовного походження примат має слово більш відоме (адаптоване) до національного лексикону;

- запозичені слова повинні вживатись точно, у чітко визначеному їх значенні та поєднуватись із іншими мовними одиницями у нормативному реченні.

Професіоналізми –

Різновид лексики, що служить позначенню різноманітних виробничих та технологічних процесів, знарядь, предметів праці. За характером це лексика спеціальна, що використовується у достатньо вузьких сферах діяльності людини.

Застосовуючи професіоналізми у законопроектах, необхідно враховувати, що дана лексична група не є загальновживаною, в тому необхідно дотримуватись правила максимального обмеження її використання. Попри те, повністю уникнути вживання професіоналізмів навряд чи можливо, а з позиції досягнення точності виразу волі законодавця – недоцільно.

1) Допутимо використання у законодавчому тексті широко відомих професіоналізмів, тих, які стали частиною загальновживаної лексики. Можливо, ці слова та висловлювання не завжди естетично звучать, але в даному випадку преважає критерій загальновживаності використання терміну.

2) професіоналізми можуть, без сумніву, вживатись у спеціальних законах, розрахованих на відповідних адресатів.

Побутова та жаргонна лексика –

різновид розмовно-побутової мови, яка активно проникає у законодавчі та інші нормативні акти. («тяганина», «наперсток», «бродяжництво», «виручка», «звідництво» та ін.) Тісно переплітається із побутовою і жаргонна.

Жаргонна (арго) у значно меншій мірі, але проникають у законодавство («двойка», «тройка» - законодавство про реабілітацію жертв політичних репресій; «торгівля з рук» -адміністративне законодавство).

Дані види лексики далекі від офіційних лексичних стандартів та в офіційному правовому лексиконі їх не місце. Однак оцінювати використання побутових та жаргонних слів у законодавстві лише як явище аномальне, навряд чи правильно. Застосування такої лексики у юридичному регулюванні необхідно розглядати як виняток, як ситуацію нетипову, але у багатьох випадках необхідну.

Загальним принципом підготовки нормативних та індивідуальних правових актів є відсутність у них арго та побутової лексики. Правові норми є офіційне вираження державної волі та інтересів, а тому нейтралітет та «холдність» стилю правових документів закладено у природі права, його соціальному призначенні.

Допустимо використовувати жаргони та іншу побутову лексиук у випадках:

1) при значній адаптації слова у загальновживаній мові, коли сучаснику неестетичність мовної одиниці малопомітна та непомітна взагалі («ув’язка,», «розбивка»);

2) у так званих пограничних ситуаціях, при яких побутове слово чи словосполучення ще не можна віднести до загальновживаних, але і в повній мірі вважати його нестандартною лексикою не можна («вербування» - кримінальне законодавство; «товар, придбаний на стороні» - податкове законодавство);

3) при необхідності вживання професійних арго, що часто зустрічаються у загальновживанйі лексиці («вузький спеціаліст», «комп’ютерний вірус»). Ці професіоналізми більш відомі загальновживаноій мові, юридичним та іншим техніко-правовим документам, аніж офіційні синоніми;

4) у випадку правової доцільності. Мова йде про необхідність досягнення у найкоротші строки максимально швидкого правового ефекту.

Легалізація – відмивання.

Знайдена – підкинута дитина.