Правила використання синонімів:

1) недопустимість використання квазісинонімів-слів або словосполучень, які не стоять у так званому синонімічному спорідненні. Вживання у нормативному акті квазісинонімів – дефект, що небезпечно впливає на смисл норми та здатний змінити волю законодавця;

2) недопустимість використання неточного відтіночного синоніму. Кожний синонім має свій відтінок, своє відтінкове значення. Прагнення корисно застосувати відтінок синонімічних слів та словосполучень вимагає від законодавця кропітливого пошуку, «примірок» конкуруючих мовних одиниць. Невдало підібраний синонім вносить дезорганізаційну засаду, неточно орієнтує правохастосувача («катастрофічна ситуація – замість небезпечна ситуація»).

3) недопустимість синонімічної надмірності. Багато синонімів, їх безсистемне використання знижує ефект розумуіння законодавчого тексту. Природа законодавчого тексту передбачає чітке дозування синонімів. В цьому – своєрідність тексту закону, що випливає із його функціонального призначення.

Антонімія –

взаємовиключне, протилежне значення слів.

Протилежність, взаємовиключність понять, значень слів та словосполучень – часто головні, вирішальні прийоми юридичного регулювання суспільних відносин («право - обов’язок»; «правопорушення – правомірна поведінка»).

…

Юридичне регулювання об’єктивно будується саме так званій «грі» протиставлень слів та словосполучень.

Правила використання антонімів:

1) дотримання принципу симетричності (взаємовиключності слів або словосполучень) при використанні антонімічної пари. Протилежне слово або висловлювання не може довільно замінюватись іншим словом чи словосполученням. При конкуренції синонімічного та антонімічного правил юридичної техніки перевагу має антонімічне правило. Це випливає із природи правового регулювання, його раціональних засад;

2) за можливістю необхідно уникати протиставлення багатозначних слів, а також слів, які знаходяться у синонімічній залежності. Протиставлення багатозначних слів може порушити узгодженість правових норм, єдність системи права, а відповідно ускладнити сприйняття нормаивно-правового тексту, ідеї нормодавця. Співставлення близьких за значенням слів (синонімів) також здатне девальвувати текст проекту нормативно-правового акту. Навряд чи необхідно говорити про необхідність виключити протиставлення слів-омонімів.

Окремі види слів: архаїзми –

Назва існуючих в реальній дійсності предметів та явищ, але з певних причин витіснених (таких, що витісняються) іншими словами активної лексики.

Необхідно відрізняти архаїзми у праві та правові архаїзми. Архаїзм в праві – це слова або словосполучення, які привнесені у право економікою, іншими сферами життя («кровна помста», «порча», «мануфактура», «фіскал» «викуп» та ін.)

Правові архаїзми - це власний правовий лексичний спадок («амністія», «поруки», «помилування», «відступне», «мировий суддя» та ін.)

Правила використання архаїзмів:

1) необхідно зберігати правові архаїзми (і привнесені, і власні), не прагнути безпричинно, як це часто буває, витісняти їх синонімами, наприклад іноземного походження. Мова не йде про штучну реанімацію правових архаїзмів, що так само може негативно вплинути на існуючий понятійний апарат права. Правова лексика минулого – берегиня правових та загальнокультурних цінностей, засіб наступності у правовому регулюванні;

2) при поверненні у сучасну правову лексику висловлювань минулого необхідно переконатись, чи стало слово (словосполучення) загаловідомим (таке відбулося зі словами «община», «станиця», «дружина», «поліція», «департамент», «пристав»).