Забезпечення якості вищої освіти на стадії проектування Володимир Салов,

начальник навчально-методичного управління,

Дніпропетровський національний гірничий університет,

М. Дніпропетровськ, е-mail: salovv@nmu.Org.Ua)

1. Результати низки нарад та семінарів, які проведені МОН України, свідчать про те, що Болонський процес сприймається в Україні як ефективний обмін досвідом, як шанс гармонізувати систему вищої освіти до кращих моделей, зберігаючи свої надбання та переваги.

Участь у Болонському процесі має вагомі позитивні сторони.

Активізована діяльність усіх суб’єктів вищої освіти. Ще не один семінар не проведено без участі перших осіб МОН України. Конкретизовано професіоналізм перших осіб вищих навчальних закладів.

Самоідентифікація усіх суб’єктів вищої освіти теж приносить користь. Вища освіта України запрацювала як система. Системі вищої освіти України є що взяти із досвіду інших країн і є що запропонувати іншим. І сьогодні ми з увагою заслухали результати ініціативної діяльності провідних навчальних закладів.

2. Сьогодні в контексті Болонського процесу інтенсивно обговорюються складові управління вищою освітою: кредитно-модульна організація навчального процесу, контроль якості та мотивація.

Рис. 1. Складові управління вищою освітою

Однак проектування вищої освіти вимагає особливої уваги всіх суб’єктів. Якість вищої освіти закладається саме при проектуванні. Функції інших складових управління освітою полягають у забезпеченні запланованої якості.

Освітні стандарти як проект вищої освіти є основою впровадження кредитно-модульної системи підготовки.

Мобільність студентів вищих навчальних закладів та працевлаштування випускників можливі лише за умов надання не тільки академічної кваліфікації, а й професійної, що головне.

Студент навчається у вищому навчальному закладі з метою одержання роботи відповідно до рівня освіти. Саме професійна компетентність випускників має бути критерієм якості вищої освіти та взаємовизнання її результатів. Сьогодні метою професійної підготовки є ключова вимога ринку праці до кваліфікації випускника вищого навчального закладу – «уміння».

Тобто цілі навчання у вищій школі є зовнішніми та визначаються змістом майбутньої професійної діяльності випускників.

Для багатьох європейських вищих навчальних закладів забезпечення бакалаврів професійною кваліфікацією - нова проблема.

Наш досвід може бути корисним іншим. У теорії менеджменту є така теза, що будь-який успіх треба використовувати і зосередити увагу на своїх можливостях. Мета такого підходу - використання власних досягнень і трансформація їх у фундамент наступної діяльності. У стандартах вищої освіти України ми ігноруємо такий підхід.

Нагадаю, що розробка стандартів виконана відповідно до методики, запропонованої наказом № 285 від 1998 р., яка по суті є дослідницькою роботою і дозволила системно розглянути цілі підготовки та зміст навчання.

Позитивними сторони стандартів вищої освіти україни є:

Відбір змісту навчання за критерієм «уміння фахівця».

Пристосованість до КМСОНП.

Наявність варіативної частини навчання.

Позитивні сторони методології розробки:

А. Вирішення проблеми відбору змісту навчання за умов визначених критеріїв - професійних умінь, що необхідні для майбутньої діяльності.

Б. Пристосованість до кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Зміст навчання подається як перелік змістових модулів, що випливає із цілей підготовки. Кожен модуль оцінено за трудомісткістю через кредити. Взаємовизнанню модулів немає перешкод, що створює умови мобільності студентів.

В. Наявність варіативної частини навчання, що дозволяє формувати індивідуальні «траєкторії» підготовки.

Рис. 2. Структура варіативної частини навчальної програми

На нашу думку, студент повинен обирати не дисципліни, а блоки дисциплін, що змістовно об’єднані за принципом реалізації тієї чи іншої професійної задачі.

Профілізація бакалавра має забезпечуватись блоком професійно орієнтованих дисциплін за однією із спеціальностей, що входять до напряму підготовки. Іншим чином професійної кваліфікації бакалаврам не надати.

Тобто студенту треба надати можливість обирати не зміст навчання, а зміст освіти – конкретну мету професійної підготовки. І це завдання вищого навчального закладу. Студент не має досвіду для формування змісту навчання. Інша справа, що номенклатура таких змістових блоків повинна задовольняти різноманітні запити студентів.

Студенту треба створити умови щодо свідомого обрання індивідуальної траєкторії навчання. Для вирішення завдання методологія проектування повинна бути прозорою та зрозумілою всім суб’єктам вищої освіти.

Стандарти вищої освіти надають кожній системі вищої освіти зрозумілості. Наприклад, непорозуміння освітян різних країн легко усунути завдяки прийняттю взаємоузгодженого європейського стандарту «Терміни та їх визначення», що зумовить термінологічну базу вищої освіти.

3. Щодо впровадження кредитно-модульної системи відокремлено від завершення роботи над стандартами, на нашу думку, ми намагаємося відповісти на питання «Як?», хоча ще не маємо відповіді на питання «Що?».

А ле саме до відповіді на питання «Що?» система вищої освіти України наблизилась набагато більше, ніж інші. Ми розглядаємо структурно-логічну схему викладання, але ігноруємо структурно-логічну схему проектування. Структурно-логічну схему проектування вищої освіти ми маємо і це вагоме надбання. Стандарти вищої освіти створені. Але ми зупинились.

Рис 3. Структурно-логічна схема проектування вищої освіти

Не можна без наявності стандартів впроваджувати КМСОНП.

Тим більше, що Положення про кредитно-модульну систему ґрунтується на використанні цих стандартів.

Фактично ми маємо галузеві стандарти вищої освіти першого покоління. Їх потрібно удосконалювати, адаптувати та презентувати.

Для забезпечення прозорості необхідно зобов’язати базові ВНЗ розмістити тексти стандартів на своїх сайтах.

4. Залишається відкритим питання кваліфікації випускників.

На нашу думку, треба визначити і відокремити освітню кваліфікацію та професійну кваліфікацію.

До визначень Законом України «Про вищу освіту» додавати нічого не треба, необхідно лише вилучити зайве, а саме:

• термін «спеціаліст» (забезпечується технологічним рівнем професійної діяльності);

• термін «освітньо-кваліфікаційним рівень». Якщо існує освітній рівень та професійний рівень і кваліфікація, навіщо поєднувальний рівень?

Зрозуміла усім конфігурація структури вищої освіти України, на нашу думку, має бути наступною:

• освітня кваліфікація - бакалавр та магістр з відповідним рівнем - базова вища освіта та повна вища освіта;

• професійна кваліфікація - за державним класифікатором з рівнем професійної діяльності, що визначає Закон України «Про вищу освіту».

Термінологія відповідає Закону України «Про вищу освіту», не потребує зміни структури вищої освіти та буде зрозуміла в Європі.

Рівні професійної діяльності нам треба переосмислити. Чи навряд ми можемо дотягнути бакалавра до експлуатаційного рівня. Цей рівень вимагає конкретики. Тут необхідний вузький профіль. Наш бакалавр має широкий профіль. Саме тому наш бакалавр за напрямом, а не за спеціальністю.

КВАЛІФІКАЦІЇ ФАХІВЦЯ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

ОСВІТНЯ		ПРОФЕСІЙНА
Назва	Рівень	Назва	Рівень
бакалавр	базова вища освіта	За Державним класифікатором	Експлуатаційний
магістр	повна вища освіта	За Державним класифікатором	Технологічний
		За Державним класифікатором	Дослідницький

Треба звернути увагу на те, що у світі швидко зростає група працівників розумової праці, яка одержала назву «нові службовці» - висококваліфіковані робітники XXI століття. Завданням нового службовця є «задоволення запитів клієнта».

Це єдине, у чому розвинені країни мають конкурентну перевагу. Наприклад, США усвідомлено реалізує цю перевагу унікальною системою суспільних коледжів. Саме цим пояснюється продуктивність американської економіки.

Задача в підготовці нових службовців полягає в збільшенні об'єму знань, рівня відповідальності та продуктивності. На нашу думку, таке завдання в Україні мають виконувати технікуми, доля яких бентежить.

5. Українські стандарти вищої професійної освіти безумовно вимагають удосконалення, але концепція їх розробки перспективна. У склад стандартів входить підводна частина айсбергу – обґрунтування програми підготовки.

Як спрощувати стандарти?

Рис.4. Структура програми підготовки бакалаврів

Як усталену треба уніфікувати освітню характеристику фахівця, тобто - гуманітарний та природничо-науковий цикли навчання.

Перший цикл вже уніфіковано.

Для полегшення взаємовизнання кредитних одиниць змістові модулі природничо-наукового блоку навчання доцільно уніфікувати за галузями вищої освіти. Призначення цього блоку – фундаментальна підготовка випускника, що дозволяє опанувати інші блоки. Це базове навчання на все життя. Через стабільність змісту модулів немає сенсу вишукувати спеціальні критерії відбору змісту цих блоків – достатньо формувати їх за прецедентом.

За кожним напрямом це зроблено і кожен НМК з напряму може своєчасно без проблем надати пропозиції.

Іншого підходу вимагає проектування професійної компоненти підготовки.

Призначення професійно-практичного циклу – забезпечення професійної кваліфікації, тобто можливості виконання випускником професійних обов’язків на первинних посадах.