План-конспект
занять до теми «Теорія успіху як сучасна наукова база, що сприяє самореалізації особистості»
(11.11.11, П’ятниця) Успішні люди змінюються самі
Запитайте в кожної людини, чи хоче вона бути успішною. Практично кожна скаже «так», запитайте те саме в держави — кожна погодиться. Але є успішні та неуспішні люди, успішні й неуспішні держави. Чому вже понад 15 років всі українці — від рядового студента до президента — заявляють, що хочуть жити за європейськими зразками, але так живуть одиниці? За даними різних соціологічних досліджень, більшість українців не задоволені тим, яким «курсом» йде країна — так було за часів Кравчука, Кучми, Ющенка, чи зараз, Януковича.
Ми так довго ходимо по колу, стверджують психологи, тому що не маємо власної моделі успішності, науково обґрунтованої, створеної фахівцями. Міждисциплінарної: від людини до держави. Ми чекаємо допомоги від когось, ми копіюємо чужі моделі, але вони нам не підходять, як ношений кимсь одяг. Нам потрібно створити свою модель і йти своїм шляхом. Теорія успіху – складна система аналізу та оцінки людини, групи людей, держав, життя в цілому.
Три роки тому проблемою успішності (людини, зокрема, й нації) зацікавилися науковці Інституту психології ім. Г.Костюка НАПН України й почали великий дослідницький проект «Психологія успіху», який може бути покладений до базису теорії Успіху. Остаточні результати опитування будуть готові на початку 2011 року, але вже сьогодні експерти можуть розповісти про дуже цікаві тенденції, факти й закономірності суто українського успіху чи неуспіху. Про це — в інтерв’ю з автором проекту, кандидатом психологічних наук, старшим науковим співробітником Лабораторії нових інформаційних технологій навчання Інституту психології Юноною ІЛЬЇНОЮ.
1. Про які висновки можна говорити вже сьогодні?
— По-перше, хочу наголосити на тому, що в інтерв’ю ми не зможемо презентувати всю нашу модель, тому прошу вибачення за певну мозаїчність викладок (докладніша інформація — у наших наукових працях). Ми опитали понад 35 тисяч українців, декілька тисяч росіян, зараз триває опитування китайців, готуємо опитування для європейців та громадян США. Протягом 2009—2010 років ми вже обробили відповіді декількох тисяч осіб віком від 16 до 92 років, із них 35% — з 18 до 25 років, 37% це 26—35-річні люди, показник кількості 36—50-річних становить 22%, решта — це люди віком від 51. Людей із вищою освітою серед них 63% та 2% із вченою ступінню.
Можна вже говорити, що в цій аудиторії тема успіху дуже міфологізована, також ми ототожнюємо поняття успіху з поняттями «самореалізація» (91% опитаних), «гармонійний психологічний стан + щастя» (68%), «везіння-удача» (60%), «талант» (55%), — так вважають 71% опитаних. Також у нашій слов’янській культурі існує певне несприйняття успішних, через міфічні атрибути — плату за успіх у вигляді: самотності, заздрощів, нещирості в оточенні, втрату друзів, втому. Опитані нами реалізовані люди не виділяють цих наслідків, а деколи і вказують на протилежні атрибути.
Психологічна модель успішності залежить від культурної моделі, домінуючої у суспільстві (чи в прямому вигляді, як наслідування, чи в антагоністичному — «не так» векторі), це і стандарти успіху, критерії оцінки, тощо. Інтелектуальні моделі (успішності також), формуються за певним алгоритмом: від духовних цілей нації, суспільства, до повсякденних проявів людини. На цей процес потрібні десятиліття, а у випадку ланцюга змін, що відбувається у нашому суспільстві, цей процес може тривати століття. Аби прискорити його, ми створили синтезований нами алгоритм формування психологічної моделі успішності: від країни — до людини «Психологічна платформа індивідуальної моделі успіху»...
Але не всі люди мають психологічний потенціал для безпосереднього впливу на перетворення моделей суспільства, тож у нашому дослідженні ми виділили три рівні, так би мовити масштабу, успішності.
Перший рівень — це «я-рівень», він має два підрівні: позитивний та негативний (позитивний до 80%, негативний до 5%). Це успіх у масштабі власного життя, без визнання цього успіху широким контекстом.
Другий рівень — «контекст-рівень» (до 12%). Йдеться про успішну самореалізацію в масштабі галузі (метафора «вчитель, майстер для певної групи»).
Третій рівень — макрорівень (до 3% населення). Вплив на суспільство на рівні країни, світу. Метафора — «той, хто змінює історію».