Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра економічної кібернетики

Індивідуальна робота з дисципліни:

«Моделювання системних характеристик в економіці»

на тему:

«Взаємозв’язки та взаємодія функціональних характеристик планів»

Виконали:

Студенти групи Еккм-51с

Кузь Х.Р.

Кунинець Н.І.

Сохоцька О.П.

Львів - 2010

План.

Вступ.

1Типи зв’язків між функціональними характеристиками планів та їх вплив на оптимізаційну задачу планування.

2Структурні характеристики плану.

3Система стратегічного планування та стратегічні плани

3.1Визначення поняття стратегічного плану.

3.2Характеристики і «зрізи» стратегічного плану.

3.3Внутрішня будова стратегічного плану.

4Стратегічні проекти та програми , їх основні складові та характеристики.

1. Бюджет і його формування - важливий елемент у циклі планування і контролю.

2. Альтернативне планування.

3. Система планів підприємства , їх детальна характеристика.

4. Планові показники.

5. Основні показники окремих розділів стратегічних планів.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Між багатьма функціональними характеристиками планів існує очевидний зв'язок, і перш за все - між надійністю і еластичністю плану, напруженістю і еластичністю, напруженістю і надійністю, актуальністю планових рішень і інерційністю елементів планованої системи і т.д. Простеження такого зв'язку в процесі планування дозволяє достатньо швидко і якісно розв’язати задачу оптимізаційного планування, зробити висновки про те, як змінюється набір змінних, що управляють процесом планування та розглянути структуру самого плану, тобто його важливі структурні характеристики.

Весь комплекс функціональних і структурних характеристик плану може використовуватися не лише для опису задач оптимального планування, але і досліджувати способи функціонування окремих об'єктів.

Система стратегічного планування, що застосовується окремими підприємствами з використанням формальних процедур, для виконання яких потрібні знання фахівців, а з іншого — передбачає поєднання елементів творчості зі здоровим глуздом керівників, дозволяє їм ефективно функціонувати на будь-якому етапі діяльності набагато ефективніше, ніж без використання такого планування.

Правильне використання календарного , фінансового планування, планів по персоналу, маркетингових планів, планів з виробництва і ін. забезпечить досягнення поставлених цілей компанії та досягнення нею високого конкурентоспроможного рівня розвитку.

1. Типи зв’язків між функціональними характеристиками планів та їх вплив на оптимізаційну задачу планування.

Типи зв’язків між функціональними характеристиками планів носять алгоритмічний характер, тобто виявляються через алгоритми взаємодії характеристик, і, отже, вид зв'язку залежить від типу оптимізаційної задачі планування, її змісту і способу представлення в ній даного зв'язку.

Подібні зв'язки є між всіма функціональними характеристиками, і особливо, якщо задача планування носить достатньо загальний характер і на неї не накладаються спеціальні спрощуючі припущення.

Характеристики маневреності планованої системи зв'язують різні її стани. Причому чим більша інерційність, тим вище і зв'язність станів системи, більше вимушене перенесення об'єктів і способів, оптимальних для якогось стану вектора продукції і ресурсів і стану системи при інших значеннях вектора обмежень, для яких ці об'єкти і способи з їх інтенсивностями вже не є оптимальними в детерміністському сенсі. Внаслідок цього маневрені якості плану роблять сильний вплив на всю його тріаду: еластичність, надійність, напруженість. Характер цього впливу простежується достатньо виразно, якщо сформульоване завдання оптимального планування причому рівні еластичності, надійності, напруженості, міри маневреності починають виступати в цих задачах оптимізації як головні керуючі змінних разом з інтенсивностями способів функціонування, які визначаються як оптимальні для якого-небудь стану вектора обмеження.

Сама оптимізаційна задача планування і зміст поняття оптимуму зазнають у зв'язку з цим досить істотних змін: змінюється набір змінних, що управляють, оптимізація виходить на діапазон умов (постачань ресурсів), формуються у виразній формі суперечності між локальним оптимумом різних станів однієї і тієї ж системи, утворюється «правило ваги»: чим ближче до оптимуму знаходиться система при одному з крайніх станів вектора ресурсів, тим далі вона буде від оптимуму при іншому крайньому стані вектора ресурсів. Важливо відмітити, що це правило ваги формується тільки унаслідок інерційної зв'язності станів системи і виявляється як в одно періодичній задачі оптимізації плану, так і в динаміці, виражаючи суперечність між локальним оптимумом системи при різних станах середовища. По суті, тут йдеться про те, що утворюється спеціальне завдання узгодження локальних оптимальних станів системи за різних умов, що задаються середовищем, - аналогічно задачі узгодження станів системи, оптимальних для тих або інших умов середовища, і тим її станом, який одночасно може бути і оптимальним, і відповідним вимогам еластичності і надійності в діапазоні умов.

У обліку інерційної зв'язності станів системи і суперечностей між локальним оптимумом системи при різних станах середовища, в дезагрегуванні задачі планування на розрізи, виявленні найважливіших додаткових керуючих змінних, чинників і полягають головні відмінності даного підходу від детерміністських і стохастичних процедур оптимізації планів.

2.Структурні характеристики плану.

Одне з основних положень полягає в тому, що функціональні характеристики плану - маневреність, еластичність, надійність, напруженість і ін. - в істотній мірі визначаються структурою плану, його складом і будовою, тобто структурними характеристиками. Найважливішою структурною характеристикою плану є ентропія - міра різноманітності або одноманітності показників і характеристик елементів системи - способів функціонування, об'єктів і т.д. У зв'язку з цим всі функціональні характеристики планованої системи залежать від структурної ентропії і ентропії станів.

Нарешті, весь комплекс функціональних і структурних характеристик плану може використовуватися для опису задач оптимального планування як на активних, так і на пасивних початкових множинах способів функціонування і об'єктів.[1]

Лише взаємопов’язана система стратегічних, поточних та оперативних планів дає змогу здійснити необхідні перетворення на підприємстві.[2]