2.2. Організаційно-функціональна структура міжнародних організацій

Кожна організація визначає свої цілі, сферу компетенції,функції, організаційну структуру, механізм прийняття рішеньта їх виконання (схема 2.1).

Найперше, з чого починається організація, - це визначен-ня цілей її діяльності. Якщо цілі визначено чітко, їх досягнен-ня реально обгрунтовано, то така організація буде функціону-вати ефективно (за інших обставин). Якщо ж головна метасформульована розпливчасто, якщо цілей забагато й вони невідповідають реальній ситуації, то це буде гальмуватидіяльність організації або взагалі вона стане нежиттєздатною.Можна ствердити, що Ліга Націй поставила перед собою недо-сяжну мету: зберегти мир в умовах, коли суперечки між її го-ловними учасниками досягли апогею, а фашистська ідеологіявиключає розумні компроміси. І навпаки, головна мета, декла-рована ООН, - "підтримка міжнародного миру й безпеки

прийняттям ефективних колективних засобів і мирним урегу-люванням спорів" виявилася досяжною. Незважаючи на цілунизку локальних конфліктів, у другій половині ХХ ст. вдалосязапобігти новій світовій війні. Це сталося через усвідомленнякерівниками найсильніших країн того факту, що сучаснасвітова війна вже не виявить переможця.

Звичайно цілі міжнародних організацій поділяються наголовну і підпорядковані.

Головна ціль (мета) організації визначає, для чого, власне, їїзасновники вирішили згуртуватися. Часто головна мета форму-люється досить чітко. Наприклад, ось як вона задекларованаМіжнародним банком реконструкції і розвитку (МБРР):"Сприяння реконструкції й розвитку територій держав-членівшляхом заохочення капіталовкладень для виробничих цілей".

Тут вказана не тільки ціль, але й спосіб її досягнення. Буває йтак, що головна ціль сформульована в загальному вигляді,обіймаючи широкий діапазон міжнародних відносин. Так, голо-вною метою Міжнародної асоціації розвитку (МАР) є "сприян-ня економічному розвитку"; Світової організації торгівлі (СОТ)- "зміцнення світової економіки"; Азіатсько-Тихоокеанськогоекономічного співробітництва (АПЕК) - "підтримка еко-номічного зростання й розвитку на спільне благо всіх народівАзіатсько-Тихоокеанського регіону й тим самим сприяння зро-станню й розвитку світової економіки".

Підпорядковані цілі конкретизують головну мету, більшчітко визначаючи сферу діяльності організації. Наприклад,СОТ, після проголошення головної мети, далі формулює ціль,яка, власне, розкриває її суть: "спрямування зусиль на розши-рення торгівлі, збільшення інвестицій, зайнятості й підвищен-ня рівня доходів у всьому світі"; отже, визначається, щоторгівля - основна сфера діяльності організації. Серед цілейМАР є така: "підвищення рівня життя в країнах, що розвива-ються" І дійсно, МАР у своїй діяльності орієнтована насампе-ред на цю групу країн.

Для Міжнародного валютного фонду (МВФ) головноюметою є "підтримка загальної системи розрахунків". А далівказано цілі, які конкретизують, розкривають суть головноїмети:

спостереження за станом міжнародної валютної систе-ми;

сприяння стабільності обмінних курсів валют та упо-рядкування валютних взаємовідносин;

надання короткострокових і середньострокових кре-дитів та ін.

Так само, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) за го-ловну мету має "сприяння збалансованому й стійкому розвит-ку спільного ринка в інтересах Співтовариства", а потім кон-кретизує механізм її досягнення: "надання позик і гарантій нанекомерційній основі в цілях поліпшення фінансування в усіхсекторах економіки".

Головні й підпорядковані цілі організації можна розмежу-вати не завжди. Буває, що за своїм змістом цілі, які проголо-шує організація, рівнозначні, мають однаковий ранг. Ось, на-приклад, цілі Європейського Союзу:

утворення тісного союзу народів Європи;

сприяння збалансованому й спільному економічному йсоціальному прогресу;

затвердження Європейського Союзу на міжнароднійарені шляхом здійснення спільної зовнішньої політики.

Тут ми бачимо три, хоч і пов'язані між собою, але са-мостійні сфери діяльності: внутрішня політика (в межах Сою-зу), соціально-економічна сфера і зовнішня політика.

Організація африканської єдності (ОАЄ) проголошує такі

цілі:

сприяння єдності й солідарності африканських країн;

координація зусиль щодо підвищення рівня життя аф-риканських народів;

захист суверенітету, територіальної цілісності й неза-лежності народів Африки;

ліквідація всіх форм колоніалізму в Африці.

Тут також ціль віддзеркалює окрему сферу, й усі вони од-наково важливі.

Цілі міжнародної організації, а також принципи її діяль-ності записуються в Статуті, який являє собою установчий до-кумент. Всі члени організації повинні в своїх діях дотримува-тися основних положень Статуту.

Цілі організацій значною мірою окреслюють рамки її ком-петенції. Компетенція організації - це об'єкт, сфера предмет-ної діяльності, коло проблем, якими вона буде займатись. Крімцього, до поняття компетенції входить комплекс повноважень,якими організація наділяється для виконання своїх функцій.

Залежно від кола проблем, якими займаються організації,вони поділяються на організації загальної компетенції й ор-ганізації спеціальної компетенції.

Організації загальної компетенції відають відразу вели-кою кількістю сфер міжнародної діяльності - економічною,політичною, культурною, екологічною, соціальною тощо. Дотаких організацій належать ООН, майже всі регіональні ор-ганізації інтеграційного характеру, ОЕСР та деякі інші. Так, удіяльності ООН майже немає сфери міжнародних відносин,на які не поширювалась б її компетенція. Межі компетенціїОрганізації Чорноморського економічного співробітництва:транспорт і комунікації; інформатика; стандартизація і сер-тифікація продукції; енергетика; гірнича промисловість; ту-ризм; сільське господарство; охорона здоров'я; наука й техно-логія. Бачимо, що діапазон компетенції досить широкий, хочатут відсутні, наприклад, такі сфери, як зовнішня політика, обо-рона, валютна політика. А от при заснуванні СНД передбача-лося співробітництво в сферах ширших і важливіших:зовнішня політика, оборона, економічна й фінансова політика,екологія, культура.

Організації спеціальної компетенції мають вужчий діапа-зон і конкретніші напрямки діяльності. Наприклад, СОТ усюсвою діяльність здійснює в сфері міжнародної торгівлі. Ком-петенція Всесвітнього банку обмежується наданням довгост-рокових кредитів і фінансування програм розвитку переважнобідних країн; компетенція МВФ - регулювання міжнародноївалютної системи і надання короткострокових кредитів.

У розвитку міжнародних організацій існує тенденція дорозширення меж їх компетенції аж до появи елементів над-національності в їх функціональній структурі[4].

Це означає, що держава-член передає добровільно ор-ганізації частину своїх суверенних прав. Найбільш яскраво цевідтворюється в постановах Ради Безпеки ООН, яка вирішуєпитання безпеки в цілих регіонах світу. Іншим прикладом єполітика Європейського Союзу; тут уже багато функцій переда-но державами під ведення організації: митна політика, валютнаполітика, ціноутворення, міграційна служба тощо. Все більшенаднаціональної компетенції набуває Міжнародний валютнийфонд. Він фактично примушує уряди держав здійснювати пев-ну валютну політику, вимагає пред'являти повну інформаціюпро економічний стан країни, а також може застосовуватисанкції (у вигляді припинення фінансування країни).

Виходячи з цілей та компетенції організації, визначаютьсяїї функції. Функціями міжнародної організації вважаєтьсязовнішній прояв її діяльності щодо виконання своїх завдань[5].

Організація може виконувати свої функції в межах визна-ченої компетенції. Функції поділяються на головну, регулю-ючі, координуючі, контролюючі й оперативні.

Головна функція полягає у визначенні відповідності інте-ресів учасників організації її цілям. Вона тісно пов'язана зізмістом компетенції організації. Ось, наприклад, як форму-люється головна функція ЮНІДО: "Являти собою світовийфорум з питань промислового розвитку". Головна функціяМіжнародної торговельної палати (МТП): "Привертати увагудержав до проблем бізнесу", Міжамериканського банку роз-витку (МаБР): "Сприяти вкладенням державного й приватно-го капіталу в Латинську Америку в цілях розвитку".

Регулювальні функції полягають у розробленні стан-дартів поведінки членів організації, методів і форм досягненняцілей, а також у регулюванні відносин з іншими суб'єктамиміжнародного права.

Суть координуючої функції полягає в узгодженні інте-ресів і дій учасників організації. Це особливо важливо для ор-ганізації універсального характеру, з широкими сферамидіяльності, великою кількістю членів і різноманітністю цілей.Такою організацією є насамперед ООН. В її структурі утворе-но навіть спеціальний орган - Економічну й Соціальну Раду(ЕКОСОР) для координації економічної та соціальної діяль-ності як членів ООН, так і інших її органів організацій.

Оперативні функції полягають у виконанні конкретноїроботи організації відповідно з її цілями й компетенцією. На-приклад, серед оперативних функцій ЮНКТАД є такі: обгово-рення питань торгівлі й розвитку на міжурядовому рівні; ве-дення переговорів і досягнення консенсусу; технічнеспівробітництво.

Контролюючі функції полягають у спостереженні за ви-конанням рішень організації, а також за розвитком ситуації всфері її діяльності (моніторинг). Так, контрольна функціяЮНКТАД сформульована таким чином: "Моніторинг,здійснення рішень і прийняття наступних заходів".

Розглянемо різновиди функцій на прикладі МВФ. Ось йо-го функціональна структура[6]:

Підтримка загальної системи розрахунків.

Спостереження за станом міжнародної валютної систе-ми.

Сприяння стабільності обмінних курсів валют і впоряд-кування валютних відносин.

Надання короткострокових і середньострокових кре-дитів.

Поповнення валютних резервів країн-членів шляхомрозподілу спеціальних прав запозичення.

Надання консультацій.

Серед цих функцій перша - головна, друга - контролюю-ча, третя - регулююча, решта - оперативні.

Функціональна структура організації тісно пов'язана з їїорганізаційною структурою. Окремі органи утворюються са-ме для тих або інших функцій. Кожний структурний підрозділорганізації має чітко окреслену компетенцію своєї діяльності.Організаційна структура відрізняється ієрархічністю й субор-динацією, тобто визначаються органи вищі, виконавчі, до-поміжні тощо.

Класифікувати органи міжнародної організації можна зарізними критеріями. Найчастіше застосовуєтьсяфункціональний принцип. Згідно з ним органи поділяютьсяна вищі, виконавчі, допоміжні, контролюючі й адміністра-тивні.

Вищі (головні) органи відають найважливішими сферамидіяльності організації, приймають рішення з найважливішихпитань, причому ці рішення остаточні. Вищий орган визначаєзагальну політику організації, її принципи; розглядає бюд-жетні й фінансові питання; має право переглянути й доповни-ти статут; приймає рішення щодо вступу нових членів до ор-ганізації або виключення із її складу. Проте вищі органи не ви-конують оперативних функцій. Найчастіше до складу вищихорганів входять представники усіх держав, і тоді такий органназивається пленарним.

Вищим органом ООН є Генеральна Асамблея, яка скла-дається з усіх учасників. Вона обговорює будь-які питання вмежах компетенції ООН, надає відповідні рекомендації, виз-начає політику ООН, її програму й основні напрями діяль-ності, затверджує бюджет. В Європейському Союзі вищим ор-ганом є Європейська Рада, до якої входять усі голови державабо урядів членів організації. Рада визначає основні стра-тегічні напрями діяльності ЄС. Аналогічні функції має РадаОЕСР. Вищим органом СНД є Рада голів держав, яка скла-дається з президентів країн-учасниць. Вона приймає рішенняз основних питань міжнародного співробітництва. Ці питанняявляють собою найгостріші проблеми, від вирішення яких за-лежить саме існування СНД. До них, зокрема, належить виз-начення зовнішньої політики щодо третіх країн, утворенняєдиного економічного простору, участь у колективних зброй-них угрупованнях тощо.

Виконавчі органи впроваджують у життя рішення і поста-нови, що приймаються вищим та деякими іншими органами.Вони здійснюють оперативні функції і (за окремими винятка-ми) не займаються законотворчою діяльністю. Виконавчі ор-гани різних організацій мають специфічні назви і склад. На-приклад, таким органом в МБРР і МВФ є Рада директорів-ви-конавців (Виконавча рада). В МАР, МФК і БАГІ він має на-зву: Виконавчий директорат, або просто Директорат. В цих ор-ганізаціях виконавчий орган складається із представників невсіх держав (як у вищому органі), а з декількох обраних абопризначених осіб. Так, наприклад, виконавча рада МВФ скла-дається тільки з 24 директорів-виконавців. В такому разі мимаємо справу з органами з обмеженим складом. Найчастіше втаких органах представлені наймогутніші й найвпливовішікраїни; поряд з цим, частина представників обирається (абопризначається) за принципом "географічної справедливості":щоб дотримувалася рівновага між окремими континентами,регіонами, соціально-політичними групами країн.

Виконавчий орган не обов'язково складається з обмеженоїкількості членів, іноді в нього входять представники всіх дер-жав-членів. Так, виконавчим органом ОБСЄ є Рада міністрівзакордонних справ, яка складається з відповідних міністрів усіхкраїн. У Європейському Союзі виконавчі функції належатьРаді Європейського Союзу і Європейській комісії. Рада пред-ставлена міністрами всіх країн-членів, але склад їх змінюєтьсязалежно від кола питань, що обговорюються (це міністри закор-донних справ, або економіки, або фінансів тощо).

В СНД постійним виконавчим органом є Координаційно-консультативний комітет; до нього входять по два представни-ки від кожної держави-члена. Крім того, певною мірою вико-навчі й координаційні функції здійснюють Рада голів урядів іРада міністрів закордонних справ.

Роль виконавчих органів в діяльності міжнародних ор-ганізацій досить значна. Незважаючи на те, що в ієрархічнійпіраміді вони підпорядковані вищому органу, їхній авторитетінколи буває, принаймні, не нижчим. Справа в тому, що пле-нарні органи звичайно приймають рішення, які вироблені йрекомендовані виконавчими органами. Так, у Міжнародномувалютному фонді Рада директорів може припинити користу-вання коштами фонду для якоїсь країни, а Рада керуючих (ви-щий орган) лише підтверджує це рішення на своїй сесії[7].

Адміністративні органи також мають справу з виконан-ням поточних функцій. Але їхній ранг поступається рангу ви-конавчих органів. Адміністративні органи займаються повсяк-денною організаційною роботою, яка спрямована переважнона внутрішні справи організації. Найчастіше ці функції вико-нує секретаріат. До його сфери входить підготування доку-ментації до проведення конференцій та нарад; організація йпроведення переговорів між організацією й іншими суб'єкта-ми міжнародного права; організація технічної допомоги дер-жавам-членам; матеріально-технічне забезпечення організації.

Взагалі, функції секретаріату дещо ширші за сутоадміністративні. Часто він являє собою орган з дуже розгалу-женою сферою компетенції. Так, Секретаріат ЮНІДО скла-дається з шести підрозділів: Державних програм і фінансуван-ня; досліджень і публікацій; людських ресурсів і підприєм-ництва; промисловості й охорони зовнішнього середовища;інвестицій і технологічного розвитку; адміністративного. Тутадміністративна функція є лиш однією серед інших. Секре-таріат ОЕСР складається з 13 директоратів, серед яких єадміністративний. В Секретаріаті ОБСЄ серед чотирьох де-партаментів є адміністративно-бюджетний.

Отже, секретаріат - це розгалужений орган, який частоналічує чимало співробітників. Наприклад, у СекретаріатіООН їх 20 тисяч. Вони наймаються на контрактній основі і всвоїх діях відповідальні тільки перед організацією. Звичайноце люди висококваліфіковані, компетентні, сумлінні й чесні.

Хоча секретаріат займає підпорядковане місце в ор-ганізаційній структурі, часто його очолює особа, що знахо-диться на вершині ієрархічної піраміди і є головним її пред-ставником у міжнародних відносинах. В Організації Об'єдна-них Націй таку роль виконує Генеральний секретар. Але не-зважаючи на свій незаперечний авторитет, Генеральний секре-тар підзвітний у своїх діях Генеральній Асамблеї ООН. Поса-да Генерального секретаря є також у деяких інших ор-ганізаціях, наприклад у Всесвітній туристській організації,ОЕСР, ОПЕК та ін. А от у Виконавчому секретаріаті СНД та-кої посади немає.

Специфічним контрольним органом є міжнародні суди.Вони не тільки розв'язують суперечки між членами ор-ганізацій, а й слідкують за дотриманням норм і принципів по-ведінки, що записані в статуті. Таким органом є, зокрема,Міжнародний суд ООН, який надає юридичні консультації йробить висновки з важливих правових питань. Суди є також убагатьох регіональних організаціях: ОБСЄ (Арбітражний імировий суд), ЄС ( Європейський суд), СНД (Економічнийсуд) та ін. На відміну від більшості інших органів, де рішеннямають переважно рекомендаційний характер, постановиміжнародних судів обов'язкові до виконання.

Решта органів міжнародних організацій називається до-поміжними. Кожний такий орган здійснює якусь одну, чітковизначену функцію. Назва "допоміжний" - досить умовна,оскільки часто функція, яку виконує орган, має важливе зна-чення. Але ці органи не займаються правотворчою діяльністю, всвоїх діях вони підпорядковані вищому, а то й виконавчому ор-ганам. Наприклад, Генеральній Асамблеї ООН підпорядкованітакі органи, як Центр ООН по населеним пунктам (ХАБІТАТ),ЮНКТАД та ін. До відома ЕКОСОР відносяться функціо-нальні й регіональні комісії, програми, спеціалізовані заклади.Більшість із них є, по суті, організаціями в системі ООН (МВФ,СБ, ЮНЕСКО та ін.), хоча й називаються органами.

В організаціях з вужчою сферою діяльності (порівняно зООН) допоміжні органи виокремлюються чіткіше. Ось які до-поміжні органи має Світова організація торгівлі (СОТ): Рада зторгівлі товарами; Рада з торгівлі послугами; Рада з торгівліінтелектуальною власністю; Комітет з торгівлі й довкілля;Комітет з бюджетних, фінансових й адміністративних питань.

З позиції функціонального підходу до класифікації ор-ганів розглянемо як приклад організаційну структуру Міжна-родного валютного фонду. Вона складається з таких органів:

Рада керуючих;

Рада директорів-виконавців;

Комітет МВФ із статистики платіжних балансів;

Директор-розпорядник.

Тут під першим стоїть вищий орган, далі - виконавчий, щедалі - допоміжний, нарешті - адміністративний.

Крім функціонального, є й інші критерії класифікації ор-ганів міжнародних організацій. Виходячи з характеру членст-ва, виокремлюються: міжурядові, міжпарламентські органи,органи, що складаються з осіб в особовій якості, органи, щоскладаються з національних комітетів та груп.

Найпоширенішим типом органів за цією класифікацією єміжурядові органи. Вони складаються з осіб, призначенихурядами держав-членів. Це можуть бути голови держав, голо-ви урядів, міністри, дипломати. Міжурядові органи утвореніпрактично в усіх міждержавних організаціях, у тому числі еко-номічних (МДЕО).

Міжпарламентські органи складаються з депутатів, якіабо обираються населенням країн-членів у процесі загальнихпрямих виборів (Європейський парламент), або призначають-ся національними парламентами. Звичайно міжпарламентськіоргани притаманні регіональним організаціям. Так, Євро-пейський Союз має Європейський парламент, Рада Європи -парламентську Асамблею, СНД - Міжпарламентську асамб-лею, ОБСЄ - Парламентську асамблею, КАРИКОМ - Асамб-лею парламентарів Карибського співтовариства, АСЕАН -Міжпарламентську організацію тощо.

Міжпарламентські органи звичайно приймають рішеннярекомендаційного характеру; деякою мірою вони виконуютьфункції контролю щодо діяльності виконавчих органів. Євро-пейський парламент ЄС має дещо ширші повноваження: вінмає право приймати постанови й директиви.

Особливістю міжпарламентських органів є те, що депута-ти в них гуртуються за по країнами, а за партійною на-лежністю.

Органи з осіб в особливій якості характерні здебільшогодля неурядових міжнародних організацій. Такі органи склада-ються з фахівців високої кваліфікації, вчених, юристів, еко-номістів, працівників культури тощо. Наприклад, органиРимського клубу складаються з провідних вчених світу. Але йу міждержавних організаціях є органи, в яких працюють пере-важно не офіційні представники держав, а особи, наймані законтрактом або запрошені як висококваліфіковані фахівці.Вже згадувалося, що в Секретаріаті ООН працюють десяткитисяч фахівців-неурядовців. В ЮНЕП (Програма ООН здовкілля) більшість органів сформовано з фахівців у галузіохорони навколишнього середовища.

В Міжнародній фінансовій корпорації (МФК) є два орга-ни, що складаються з осіб в особовій якості: Банківська кон-сультативна комісія та Діловий консультативний комітет.Перший орган складається з 10 керівників провідних фінансо-вих інститутів; другий - з провідних промисловиків, банкіріві державних діячів, які мають неабиякий досвід у питанняхбізнесу.

Органи з комітетів та груп також характерні переважно длянеурядових організацій. Вони складаються з національнихкомітетів країн (наприклад, національні осередки ЧервоногоХреста), груп, корпорацій, компаній, фірм, національнихпідприємницьких організацій тощо. Яскравим прикладом цьоготипу є організаційна структура Міжнародної торговельної па-лати (МТП). Вищий орган її (Рада) складається з представ-ників, що призначаються національними комітетами й групами,торговельно-промисловими палатами держав. Головна вимога- щоб цілі місцевих організацій не були політичними. Ще одинорган МТП — Всесвітня промислова рада з питань довкілля -складається з вищих керівників 90 великих корпорацій.

Важливим елементом механізму функціонування міжна-родних організацій є процедура прийняття рішень. Рішенняможуть прийматися простою більшістю голосів, кваліфікова-ною більшістю й консенсусом.

Для прийняття рішення простою більшістю достатньо на-брати 50 % + 1 голос. Така процедура застосовується звичайнодля прийняття рішень загального характеру, наприклад, призатвердженні денного засідання асамблеї або конференції.

Важливі питання, рішення по яких може викликати гострісуперечки, голосуються кваліфікованою більшістю; в цьомуразі за прийняття необхідно не менше ніж дві третини голосівчленів організації.

Останнім часом усе більше рішень затверджується кон-сенсусом. Ця процедура виявляється в попередньому узгод-женні інтересів всіх членів організації і досягненні спільногопогодження; резолюція приймається без голосування.

Процедура голосування в міжнародних організаціях маєособливості. При голосуванні в пленарних органах кожна де-легація має один голос, незважаючи на політичну й еко-номічну потужність країни-члена; цим досягається демокра-тичність дій організації. Але в деяких органах, особливо в та-ких, які відають фінансовими й кредитними ресурсами, існуєзважена система прийняття рішень. Кожна країна-член маєпевну квоту голосів відповідно до свого економічного по-тенціалу та внеску в спільний фонд організації. Наприклад,при голосуванні в Раді Європейського Союзу квоти між чле-нами ЄС розподіляються так:

Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія - по 29голосів;

Іспанія й Польща - по 27;

Нідерланди - 13;

Бельгія, Угорщина, Греція, Португалія, Швеція, Чехія -по 12;

Данія, Ірландія, Литва, Австрія, Словаччина,Фінляндія - по 7;

Кіпр, Естонія, Латвія, Люксембург, Мальта, Словенія -по 4.

Усього - 321 голос.

У Міжнародному валютному фонді США мають 17,8 % го-лосів; Японія й Німеччина - по 5,5; Франція й Велика Бри-танія - по 5,0 %, Україна - 0,7 % голосів (а саме - 10 223). "Ве-лика сімка" володіє в цій організації 45 % голосів і хоча не мо-же заблокувати прийняття рішення, але має дуже великийвплив на процес його розробки та голосування.

Особливий характер має процедура прийняття рішень вРаді Безпеки ООН. Рада складається з 15 членів, в тому числіп'ятеро - постійні (США, Китай, Велика Британія, Росія,Франція). Для того щоб рішення було затверджено, достатньо9 голосів. Але постійні члени мають право "вето": якщо хочодин з них проголосував "проти", то рішення не приймається,хоча б інші 14 проголосували "за". Така процедура передбаче-на тому, що Рада Безпеки вирішує найгостріші проблемивійни та миру, в тому числі питання про застосування воєнноїсили в якійсь країні. Ось чому потрібна згода на це наймо-гутніших країн світу, інакше може статися конфлікт глобаль-ного виміру.

А ось яким чином приймаються рішення Радою Євро-пейського Союзу, що мають бути узгоджені з Парламентом.Проект рішення Ради передається для розгляду в Європейсь-кий парламент. Якщо після першого читання члени Парла-менту не мають зауважень, то рішення затверджується. Якщож зауваження є, Рада кваліфікованою більшістю висловлюєсвої побажання відносно змін законопроекту й відправляє цейдокумент на новий розгляд Парламенту.

Парламенту надається три місяці, щоб ухвалити, змінитиабо відхилити проект. Якщо Парламент ухвалив новий варіантпроекту, то закон вважається прийнятим; якщо ж відхилив, -то закон провалено. Парламент приймає або відхиляє проектголосуванням абсолютної більшості своїх членів.

Питання для самоконтролю

На яких правових нормах грунтується функціонуванняміжнародних організацій?

Чим відрізняються міжнародні звичаї від міжнароднихдоговорів?

Що таке "міжнародні кодекси поведінки"?

Чим відрізняються спеціальні принципи міжнародногоправа від загальних?

Які форми санкцій може застосувати міжнародна ор-ганізація щодо своїх членів?

Як співвідносяться головна мета і підпорядковані ціліміжнародної організації?

Що таке "компетенція організації"?

Визначте функціональну структуру організації.

Визначте організаційну структуру міжнародної ор-ганізації.

Як здійснюється процедура прийняття рішень в міжна-родних організаціях?

Тести

Серед наведених загальних принципів міжнародного еко-номічного співробітництва знайдіть один, який не є загальним:

а)         принцип мирного співіснування;

б)         принцип суверенної рівності держав;

в)         принцип найбільшого сприяння в торгівлі;

г)         принцип сумлінного виконання міжнародних обов'язків;ґ) принцип взаємовигоди в економічних відносинах.

Серед наведених принципів міжнародного економічногоспівробітництва знайдіть один, який не є спеціальним:

а)         принцип юридичної рівності й неприпустимості дис-кримінації;

б)         принцип свободи вибору форми організації зовнішньоеко-номічних зв'язків;

в)         принцип суверенітету держав на природні ресурси;

г)         принцип взаємовигоди в економічних відносинах;ґ) принцип найбільшого сприяння в торгівлі.

Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що визначає сфери відповідності інтересів дер-жав-учасниць:

а) головна;      б) регулювальна;

в) оперативна;           г) контролююча.

Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що встановлює стандарти поведінки:

а) головна;      б) регулювальна;

в) оперативна;           г) контролююча.

Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що визначає відповідність фактичного станусправ в організації до встановлених норм і еталонів:

а) головна;      б) регулювальна;

в) оперативна;           г) контролююча.

Визначте серед цілей МВФ головну мету:

а)         спостереження за станом міжнародної валютної системи;

б)         підтримка загальної системи розрахунків;

в)         сприяння стабільності обмінних курсів валют;

г)         надання кредитів.

Серед наведених нижче організацій визначте організаціїзагальної компетенції:

а)         ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА;

б)         МВФ, СОТ, МТП, ІКАО;

в)         ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА;

г)         ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.

Серед наведених організацій визначте організаціїспеціальної компетенції:

а)         ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА;

б)         МВФ, СОТ, МТП, ІКАО;

в)         ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА;

г)         ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.

Вищим органом ООН є:

а)         Генеральна Асамблея;

б)         Рада Безпеки;

в)         Секретаріат;

г)         ЕКОСОР.

Як називаються органи міжнародної організації, якіздійснюють оперативні функції?

а)         вищі;

б)         пленарні;

в)         виконавчі;

г)         адміністративні;ґ) контролюючі

Розділ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ТА МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Кючові поняття: Організація Об'єднаних Націй; мета ООН;сфери діяльності ООН; принципи діяльності ООН; напрями діяль-ності ООН на перспективу; Генеральна Асамблея; Рада Безпеки; Еко-номічна і соціальна рада; функціональні комісії ЕКОСОР; регіональнікомісії ЕКОСОР; Міжнародний суд; Секретаріат; Генеральний секре-тар; спеціалізовані заклади ООН; Програма розвитку ООН;Всесвітня продовольча програма; Програма з довкілля; Фонд у галузінародонаселення; Фонд розвитку інвестицій; Міжнародний торго-вельний центр.

3.1. Мета та принципи діяльності ООН

Організація Об'єднаних націй - ООН (United Nations -UN, United Nations Organization - UNO) була утворена в 1945р. Дата ратифікації її Статуту - 24 жовтня - відзначається якДень ООН. Засновниками була 51 держава, серед яких - і Ук-раїна. Нині в складі ООН налічується 185 країн-учасниць з234 країн світу. Решта країн не є членами ООН переважно че-рез те, вони не повністю незалежні (наприклад, Фарерські Ос-трови, Норфолк, Мідуей та ін.). Деякі держави не приєднали-ся до ООН з принципових міркувань, оскільки, на думку їхурядів, це може порушувати їх конституційний статут не-приєднання. До них належать Ватикан і Швейцарія; але й во-ни мають в ООН своїх спостерігачів. Крім них, статус спос-терігачів надано деяким організаціям (Європейський Союз,Організація африканської єдності, Організація Ісламська кон-ференція, Міжнародний комітет Червоного хреста та ін).

Членами ООН можуть стати миролюбні держави, які бе-руть на себе зобов'язання згідно зі Статутом ООН. Нові члениприймаються рішенням Генеральної Асамблеї за рекомен-дацією Ради Безпеки.

Офіційними мовами в ООН прийняті: англійська,російська, іспанська, французька, китайська, арабська; робо-чими мовами, що вживаються в повсякденній роботі, єанглійська і французька.

За типологічною класифікацією ООН - глобальна,універсальна, багатофункціональна, міждержавна організація.

Як уже згадувалося в попередніх розділах, головною ме-тою при утворенні ООН передбачалось збереження миру вусьому світі, запобігання військових конфліктів. Але поступо-во поле діяльності Організації розширювалось, охоплюючиінші напрями міжнародного політичного співробітництва,економічні й соціальні відносини, культуру, науку, екологіютощо. Можна з певністю твердити, що немає такої сфери вміжнародних відносинах, яка була б поза увагою ООН. Прицьому найдинамічнішим виявилось розширення компетенціїООН саме в соціально-економічній сфері.

Переважна більшість програм, комісій, спеціалізованихзакладів, фондів Організації спрямована на регулювання еко-номічного співробітництва між її членами. Серед спеціалізова-них закладів є могутні організації, які беззаперечно керуютьсьогодні найважливішими сферами міжнародної економіки, -МВФ, Всесвітній банк, Світова організація торгівлі. В струк-турі ООН є органи, що регулюють міжнародні економічнівідносини на галузевому рівні (ЮНІДО, ФАО, ІКАО, та ін.),й такі, що координують співробітництво між країнами нарегіональному рівні (регіональні комісії ЕКОСОР).

Чим глибше розвивається міжнародний поділ праці, тимтіснішими й різноманітнішими стають міжнародні економічністосунки, тим складнішою й розгалуженішою стає структураООН. З'являються нові напрями діяльності, нові органи, про-грами, фонди. ООН своєчасно реагує на політичні й еко-номічні зрушення, що відбуваються в світі. Так, з розпадом ко-лоніальної системи виникла велика група держав, що розвива-ються. Цим країнам конче необхідна економічна допомога, й ООН взяла на себе основне завдання з вирішення проблеми. В1960 р. було утворено Міжнародну асоціацію розвитку(МАР), головна мета якої - кредитування саме цієї групикраїн. В 60-х роках засновано Програму розвитку ОрганізаціїОб'єднаних Націй (ПРООН), що також спрямовананасамперед на допомогу країнам, що розвиваються, - Конфе-ренцію з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Організацію з про-мислового розвитку (ЮНІДО) з аналогічними пріоритетами.

Діяльність ООН супроводжується значними витратамикоштів, тому для підтримки функціонування Організація ут-ворює відповідні фонди й щороку затверджує бюджет. Внесоккожної країни відповідає її економічній могутності.Найбільшу частку вносять США (25% усіх коштів), далі йдутьЯпонія (21), Німеччина (10), Франція (6,5), Велика Британія(5,1), Італія (5,4). Частка України становить 0,2%.

Оскільки ООН є універсальною, глобальною організацією,то й цілі її діяльності мають широкомасштабний, узагальнюю-чий характер. Вже йшлося, що започаткованою метою ставило-ся збереження миру в усьому світі, але поступово коло цілейрозширилося. Втім і тепер цілі організації охоплюють найваж-ливіші сфери й проблеми міжнародних відносин:

підтримка міжнародного миру й безпеки шляхом прий-няття ефективних колективних заходів і мирного уре-гулювання спорів;

розвиток дружніх відносин між націями на основі пова-жання принципів рівноправності та самовизначеннянародів;

забезпечення міжнародного співробітництва повирішенню міжнародних економічних, соціальних,культурних і гуманітарних проблем, заохочення пова-жання прав людини для всіх людей без будь-яких ви-нятків;

перетворення ООН на центр узгоджених зусиль длядосягнення цих цілей.

Ми бачимо, що всі цілі пов'язані між собою й логічновипливають одна з одної. Сфера економічних відносинвіддзеркалюється в третьому блоці цілей. Соціально-еко-номічні цілі тут сформульовані дуже стисло, але вони розгалу-жуються й конкретизуються в структурі цілей окремих ор-ганів і організацій системи ООН.

Розглянемо докладніше зміст цілей та їх актуальність.Підтримка міжнародного миру й безпеки була продекларованаголовною метою по гарячих слідах Другої світової війни.Руйнівні наслідки війни були такі очевидні й вражаючі, що на-роди планети одностайно визначили мир як найзначнішуцінність для людства. Головні зусилля ООН були спрямованіна запобігання третьої світової війни. І ось вже більш якпівсторіччя вона справляється з цим завданням, і вже тільки цевиправдовує сподівання на ООН як на гарант мирного співісну-вання народів. Проте регіональні конфлікти, в тому числі із за-стосуванням сили, виникають і досі в різних куточках земноїкулі. Можна нагадати війни в Кореї, В'єтнамі, на БлизькомуСході (між Ізраїлем та арабськими країнами, між Іраном та Іра-ком, Іраком і Кувейтом), між Лівією й Чадом, Ефіопією й Со-малі, громадянські війни в Заїрі, Анголі та ін. Практично в усіхцих випадках ООН докладала зусиль до припинення військо-вих дій, і це здебільшого давало позитивні наслідки. Колектив-на воля членів світового форуму, яким є ООН, спроможна по-долати агресивні наміри й дії екстремістських режимів, врегу-лювати складні й суперечливі відносини між державами.

Значної уваги ООН надає запобіганню війн, тобто усунен-ню суперечностей до того, як вони перетворяться на збройнепротистояння. В цьому відношенні треба сказати насампередпро заходи щодо нерозповсюдження атомної зброї і припинен-ня гонки озброєнь. Крім того, в багатьох випадках ООН вособі Генерального секретаря виступила арбітром у вирішенніскладних міжнародних конфліктів.

Наступна мета - розвиток дружніх відносин між націями- органічно пов'язана з головною метою. Саме через поро-зуміння між народами можна встановити стійкий і міцниймир на Землі. В цьому плані виокремлюються два напрямкиподолання протистоянь: Захід-Схід та Північ-Південь. Про-тиріччя Захід-Схід грунтувалось на антагонізмі двох соціаль-них систем - ринкової (капіталістичної) й соціалістичної. Досередини 80-х років воно було головною проблемою в справізбереження миру на планеті. Найгострішими були 40-ві й 50-ті роки ХХ ст. Але поступове налагодження зв'язків між обомаблоками (причому не тільки політичних, а й економічних,культурних), знімало гостроту протистояння, збільшуваловзаємозалежність між країнами, надавало можливість широ-ким колам суспільства по обидві сторони реально, без уперед-ження зайнятися пошуками шляхів до цивілізованогопоєднання. На сьогодні суперечність між Заходом і Сходоммайже вичерпано, і чимала заслуга в цьому належить ООН.

Протиріччя по напрямку Північ-Південь грунтуються наіснуванні суттєвої розбіжності в економічних рівнях між розви-нутими країнами (Північна Америка, країни Європи, Японія) ікраїнами, що розвиваються. Уряди й громадськість країнПівдня схильні звинувачувати багаті країни в несправедливійполітиці щодо бідних країн. В цьому є певний сенс, особливоякщо зауважити, що значна частка країн, що розвиваються, бу-ла в колоніальній залежності. Але, з іншого боку, такі звинува-чення не завжди обгрунтовані й часто слугують виправдовуван-ням безпорадної внутрішньої політики національних лідерів де-яких країн. Організація Об'єднаних Націй здійснює суттєвийвнесок в подолання цього протистояння. Насамперед, під їїегідою створено фонди, програми, комісії, організації, що спря-мовані на допомогу найбіднішим країнам. В 1974 р. було роз-роблено концепцію й прийнято програму Нового міжнародногоекономічного порядку (НМЕП), яка була затверджена Гене-ральною Асамблеєю ООН. Ця програма (докладніше про неї -в п. 3.3.) - наслідок вимог країн, що розвиваються, про перебу-дову механізму міжнародного співробітництва, зокрема в сфе-рах фінансів і кредиту. ООН здійснює заходи з вирішення про-блеми боргів країн, що розвиваються; значна частина цих боргівскасована, що поліпшує становище найбідніших країн. Вонаочолює процес мобілізації ресурсів на подолання масової зли-денності в світі.

ООН багато зробила для викорінювання залишків ко-лоніалізму й расизму. Завдяки ООН завершився практичнопроцес деколонізації; певну роль тут відіграла Рада з опіки,яка допомогла адаптуватися деяким колишнім колоніям достатусу незалежності. Завдяки фондам ООН щороку числен-на група людей з найбідніших країн набуває освіту й високукваліфікацію фахівців, у тому числі в наукових центрах розви-нутих країн.

У третьому блоці цілей наголос робиться на міжнародно-му співробітництві для вирішення соціально-економічних і гу-манітарних проблем, що стають сьогодні перед людством. Ценасамперед проблеми міжнародних економічних відносин.Вже згадувалося, що в структурі ООН діють багато органів,організацій і програм, що регулюють економічні відносини міжкраїнами як на галузевому, так і на регіональному рівнях; за-гальне керівництво процесом регулювання здійснює ЕКОСОР.Докладніше діяльність цих закладів розглянуто далі.

Одним з пріоритетних напрямів функціонування ООН угуманітарній сфері є збереження й поширення знань про куль-турні надбання людства. Вона розробляє і втілює в життя про-грами підтримки розвитку національної культури всіх країн ірегіонів. Країнам, що розвиваються, в цьому відношенні на-дається особлива допомога. Завдяки ООН збережено від заги-белі багато унікальних пам'яток історії й культури в багатьохкуточках світу (наприклад, Ангкор-Ват у Камбоджі, Боробу-дур в Індонезії). Велику роль у поширенні знань про культурународів світу, а також досягнень сучасної науки й освітивідіграє орган ООН - Організація з освіти, науки й культури(ЮНЕСКО).

Загострення економічних проблем у світі спонукало ООНдо розробки заходів щодо охорони довкілля. Світовий океан,повітряний простір, Антарктида були визначені як спільненадбання людства, охорона якого має бути справою всіх на-родів світу. Для координації зусиль у сфері екології утвореноспеціальну Програму з довкілля - ЮНЕП.

ООН дбає про найменш захищені верстви населення. З цієюметою в її структурі існують спеціальні фонди та програми. Се-ред них - управління по справах біженців; Фонд розвитку дляжінок (ЮНІФЕМ); Фонд у галузі народонаселення(ЮНФПА); Бюро з допомоги в разі стихійного лиха (ЮНДРО);Всесвітня продовольча програма (ВПП) та ін. Завдяки гу-манітарній допомозі ООН вдалося врятувати від голодноїсмерті мільйони людей у Східній Африці й зоні Сахелю (напів-пустелі Західної Африки) під час тривалої посухи. Термінова до-помога продовольством і медикаментами надається населенню,потерпілому внаслідок бойових дій у різних регіонах.

Важливою гуманітарною метою є забезпечення прав лю-дини. Для координації зусиль ООН у цій сфері в складі Сек-ретаріату є посада Верховного Комісара з прав людини. Середгуманітарних програм ООН є також програми боротьби з нар-котиками і курінням, боротьби зі СНІДом тощо.

Нарешті, заключною (але не менш важливою) метою є пе-ретворення ООН на центр спільних зусиль націй дляздійснення попередніх цілей. Важливим завданням є розробкатакої стратегії ООН, яка поєднала б інтереси націй на держав-ному рівні із сподіваннями широких верств усього людства настійкий мир, забезпечене життя й справедливе відношення доправ людини. На міжнародному рівні має бути зваженийпідхід між національним суверенітетом і загальною світовоювідповідальністю. Це означає, що держава - член ООН доб-ровільно віддає частину своїх національних функцій у веден-ня Організації, з тим щоб забезпечити спільні інтереси людст-ва. ООН, таким чином, набуває наднаціонального статусу.Статут ООН передбачає, що коли зобов'язання держав згіднозі Статутом виявляється в суперечності з їх зобов'язаннями зякихось інших міжнародних угод, то переважну силу маютьзобов'язання по статуту ООН. Тенденція перетворення ООНна всесвітній наднаціональний орган відбувається непросто,долаючи опір урядів, політичних рухів і суспільних груп. Вонапоки ще не стала всесвітнім урядом, але така модель ООН роз-глядається багатьма політиками й науковцями. Нині актуаль-ною проблемою є залучення до участі в системі ООН не тількиурядів, а й усіх елементів громадськості: громадян та їх ор-ганізацій, ділових кіл, науково-дослідних закладів, засобів ма-сової інформації.

Принципи діяльності ООН логічно пов'язані з її цілями.Вони є взірцем, еталоном міжнародних відносин для будь-якоїкраїни і відповідають поняттям справедливості й гуманності,які прийняті в людському спілкуванні. Головні принципи:

суверенна рівність усіх членів;

сумлінне виконання взятих на себе за Статутомобов'язків;

вирішення міжнародних суперечок мирними способа-ми і таким чином, щоб не завдати погрози міжнародно-му миру, безпеці й справедливості;

утримання в міжнародних відносинах від погрози си-лою або її застосування проти іншої держави;

надання Організації всілякої допомоги в усіх її діях, яківона застосовує відповідно цим принципам.

Ці принципи можна розглядати як ідеал міжнароднихвідносин. Проте вони поки що повністю не реалізуються. Вжезгадувалося, що принцип суверенної рівності всіх членів недотримується в Раді Безпеки, а також у деяких організаціях(МВФ, МБРР), де голоси членів зважуються відповідно до їхполітичної та економічної могутності. Інші принципи такожпорушуються час від часу окремими державами внаслідок ло-кальних конфліктів. Деякі члени ООН, особливо найбагатші,інколи відмовляються сплачувати свою частку на здійсненнязаходів ООН, якщо вони з ними не згодні. Все це свідчення то-го, що відносини між державами, національний "менталітет"на міждержавному рівні ще далекі від ідеалу, а ООН - покище не ідеальна організація. Але саме формулювання прин-ципів, що відповідають сподіванням людства, і величезна по-всякденна праця членів ООН та її співробітників щодо втілен-ня цих принципів у життя викликає повагу до Організації інадії на кращі перспективи.

На початку нового тисячоліття перед ООН постають новізавдання. Стисло найзначніші цінності людства в міжнарод-них відносинах Генеральний Секретар Кофі Аннан визначивтак: свобода; рівнівність і солідарність, терпимість; відмова віднасилля; повага до природи; спільна відповідальність. Основ-ними напрямами діяльності ООН мають стати:

скорочення наполовину крайнього зубожіння населен-ня найбідніших країн до 2015 р.;

всі діти мають одержати принаймні початкову освіту;

боротьба зі СНІДом; до 2010 р. серед молоді захворю-ваність повинна скоротитись на 25%;

сприяння розвитку сільського господарства в Африці;

надання країнам, що розвиваються, додаткових пільг векспорті їх традиційної продукції;

запобігання конфліктів; найкращим шляхом до цього єсприяння економічному розвитку й забезпеченню правлюдини в усіх країнах;

зміцнення ефективності миротворчих операцій ООН;

гнучкіше й цілеспрямованіше застосування санкцій;

скорочення озброєнь;

ефективне вирішення економічних проблем, особливопов'язаних зі зміною клімату, дефіцитом водних ре-сурсів; руйнуванням грунтів і винищенням лісів.

Ці напрями діяльності ООН були сформульовані в "Дек-ларації тисячоліття", затвердженій Генеральною Асамблеєю увересні 2000 р. напередодні ХХІ століття. Голови держав іурядів, що зібралися на Асамблею, знову заявили про своюприхильність до цілей і принципів Статуту ООН, які довелисвою непідвладність часу й універсальний характер. "їх акту-альність і здатність слугувати джерелом натхнення зростаютьу міру того, як країни й народи стають все більш взаємо-пов язаними й взаємозалежними , - говориться в декларації[8].Представники країн - членів ООН висловили рішучість вста-новити справедливий і міцний мир в усьому світі згідно зметою й принципами Статуту. Було підтверджено зобов'язан-ня підтримати зусилля, спрямовані на забезпечення суверен-ної рівності усіх держав, поваги до їх територіальної цілісностій політичної незалежності, врегулювання суперечок мирнимиспособами, невтручання у внутрішні справи держав, на міжна-родне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем еко-номічного, соціального, культурного або гуманітарногоспрямування.

Значної уваги в Декларації було надано проблемам,спричиненим процесом глобалізації. "Ми вважаємо, - заявилипредставники, - що головним завданням, яке стоїть перед намисьогодні, є забезпечення того, щоб глобалізація стала позитив-ним фактором для всіх народів світу. Це пов'язано з тим, що,хоч глобалізація відкриває широкі можливості, її благами заразкористуються надто нерівномірно й нерівномірно розподіля-ються її витрати. Ми усвідомлюємо, що країни, які розвивають-ся, і країни з перехідною економікою стикаються з особливимитруднощами в плані прийняття засобів у зв'язку з вирішеннямцієї головного завдання. Саме тому глобалізація може набутиповністю всеохоплюючий і справедливий характер лише черезширокоосяжні й наполегливі зусилля щодо формуванняспільного майбутнього, підгрунтям якого є наша спільна прина-лежність до роду людського в усій його різноманітності [9].

Україна як член ООН завжди відчувала своювідповідальність і беззаперечно дотримувалася принципів інорм організації, докладала свої зусилля в діяльність ООНщодо вирішення важливих проблем людства. Така позиціяУкраїни незмінна. Виступаючи на Пленарному засіданні Гене-ральної Асамблеї у вересні 2005 року, Президент УкраїниВ.А. Ющенко заявив: "Україна усвідомлює свою відпові-дальність. Ми ще раз підтверджуємо свою прихильність цілямміжнародного розвитку, визначеним у "Декларації тися-чоліття", й готові сприяти їх досягненню. Для всіх народів миготові бути надійним партнером у політичних, економічних,

екологічних і гуманітарних проектах. Україна готова разомшукати можливості для консолідації зусиль [10]