7.2. Конференція Організації Об'єднаних Націй зторгівлі й розвитку — юнктад (United NationsConference on Trade and Development — unctad)

ЮНКТАД - орган Генеральної Асамблеї ООН, заснованав 1964 р. її утворення грунтувалося на тій підставі, що ГАТТбула напівзакритою організацією, своєрідним "клубом обра-них", вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому заініціативою соціалістичних і низки країн, що розвиваються,було вирішено створити орган в системі ООН, який би регу-лював міжнародну торгівлю за принципами, як передбачало-ся, більш справедливими. Головна ідея полягає в переносі на-голосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвива-ються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшлиособливе відбиття в "Хартії економічних прав і обов'язків дер-жав", яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято ГенеральноюАсамблеєю в 1976 р.

До складу ЮНКТАД входять 192 держави, серед них і Ук-раїна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Головна мета ЮНКТАД - сприяння розвитку міжнарод-ної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особли-во країн, що розвиваються.

Цілі ЮНКТАД:

активізація міжурядового співробітництва розвинутихкраїн;

зміцнення співробітництва країн, що розвиваються,між собою;

координація дій багатосторонніх інститутів у галузіміжнародної торгівлі й розвитку;

мобілізація людських і матеріальних ресурсів черезспільні дії урядів і суспільства;

активізація співробітництва між державним і приват-ним секторами.

Цілі ЮНКТАД визначили її функції1:

Регулювання торговельних та економічних відносинміж державами.

Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлісировиною.

Розробка принципів торговельної політики.

Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародноїторгівлі.

Обговорення актуальних проблем міжнародних еко-номічних відносин.

Координація діяльності органів і закладів ООН з пи-тань міжнародної торгівлі й розвитку.

Співробітництво з міжнародними організаціями всфері міжнародної торгівлі (насамперед із СОТ).

Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів: рівно-правність держав у міжнародних торговельних відносинах; не-допустимість дискримінації й економічного тиску; поширеннярежиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі; надан-ня пільг країнам, що розвиваються, на основі "невзаємності";скасування преференцій, якими користуються розвинутікраїни на ринках найслабкіших країн; сприяння розширеннюекспорту з країн, що розвиваються. Ці й деякі інші принципизадекларовані в документі під назвою "Принципи міжнарод-них торговельних відносин і торговельної політики".

ЮНКТАД брала активну участь у розробці принципів"Нового міжнародного економічного порядку", який бувініційований політиками країн, що розвиваються. В цьому на-прямі, зокрема, Конференція наполягає на обмеженні практи-ки антидемпінгових заходів, які широко застосовуються роз-винутими країнами проти менш розвинутих (Україна такожвід цього потерпає); на відмові від торговельних блокад та ем-барго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неод-накові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідноврахувати проблеми менш розвинутих країн. Напередоднісесії ЮНКТАД (1996) була проведена зустріч міністрів "Гру-пи-77", яка складається з країн, що розвиваються; вони обго-ворювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умо-вах лібералізації торгівлі й глобалізації світової економіки.

Оскільки сировина залишається поки що основним екс-портним товаром для найменш розвинутих країн, ЮНКТАДприділяє торгівлі сировиною особливу увагу. Утвореноспеціальні дослідні групи з сировинних товарів, укладеновідповідні міжнародні угоди, підписано конвенції щодо умовторгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розробле-на й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів(ІПСТ) у 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сирови-ну й сприяння найменш розвинутим країнам щодо її промис-лового оброблення.

В розробці міжнародного механізму торговельної політи-ки важливе місце займають заходи щодо визначення префе-ренцій для країн, що розвиваються, щодо усунення тарифнихперепон, поліпшення структури їх експорту. Особлива увагаприділяється найменш розвинутим країнам, які не мають ви-ходи до моря (таких багато в Африці), й острівним країнам.

Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питан-нями міжнародного економічного співробітництва. Це валютаі фінанси, морські перевезення, страхування передачі техно-логій, міжнародні інвестиції.

Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери1:тенденції світової економіки і їх вплив на процес розвитку; ма-кроекономічна політика; конкретні проблеми розвитку, вико-ристання успішного досвіду розвитку країнами, що розвива-ються й країнами з перехідною економікою; питання, пов'язаніз фінансовими потоками й заборгованостями. За результатамидосліджень складається банк інформації, яка надаєтьсякраїнам-членам.

Організаційна структура ЮНКТАД:

Конференція.

Рада з торгівлі та розвитку.

Секретаріат.

Конференція - вищий орган ЮНКТАД. Вона збираєтьсяна сесії один раз на чотири роки на рівні міністрів і визначає го-ловні напрями політики міжнародної торгівлі й розвитку.Рішення Конференції переважно рекомендаційі, вони необов'язкові до прийняття усіма членами; цим ЮНКТАД суттєвовідрізняється від СОТ, де рішення обов'язкові до виконання.

Рада з торгівлі та розвитку - виконавчий орган; особ-ливістю є можливість участі в його роботі представників усіхкраїн-членів, які побажають (тепер їх 146). Рада проводитьщорічні сесії, на яких обговорюються питання глобальноїполітики, проблеми торгівлі, валютно-фінансових відносин,торговельної політики, економічних реформ.

Раді підпорядковані функціональні комісії: Комісія зторгівлі товарами та послугами та з сировини; Комісія з інвес-тицій, технології й фінансів, Комісія з підприємницької діяль-ності.

Секретаріат є частиною Секретаріату ООН. Його очолюєГенеральний секретар, який є заступником Генерального сек-ретаря ООН. До Секретаріату входять дві служби: коорди-нації й політики; зовнішніх відносин. Крім того, в своїй роботіСекретаріат спирається на 9 відділів:

сировинних товарів;

міжнародної торгівлі;

сфери послуг;

економічного співробітництва між країнами, що розви-ваються;

глобальної взаємозалежності;

ТНК та інвестицій;

науки та техніки;

найменш розвинених країн;

послуг в сфері управління.

У спільному із СОТ відомі ЮНКТАД керує Міжнарод-ним торговельним центром.

Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел:кошти ПРООН, Європейської комісії, Світового банку, окре-мих країн-донорів. Серед останніх - переважно західноєвро-пейські країни та Японія.

ЮНКТАД має непрості відносини із СОТ; по суті, вони єконкурентами в сфері регулювання світової торгівлі. Середчленів ЮНКТАД чисельно переважають країни, що розвива-ються; їх представникам вдається втілювати принципи йрішення, які часто не в інтересах розвинутих країн (хоча б, на-приклад, поширення принципу "невзаємності"). Ось чому дер-жави, які мають беззаперечний авторитет у СОТ, намагаютьсянадати більшу вагу в міжнародних торговельних відносинахсаме цій організації. І дійсно, авторитет СОТ вищий, ніж уЮНКТАД. Не останню роль у цьому відіграє принцип прий-няття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД даєзмогу подекуди їх ігнорувати, а це послаблює її авторитет.Висловлювалися навіть думки: а чи потрібна взагаліЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох ор-ганізацій: ЮНКТАД розробляє загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає сутоторговельними питаннями.