10.4. Співдружність Незалежних Держав — снд(Commonwealth of Independent States — cis)

Цілі, принципи і СНД утворилася в 1991 р. на про-структура СНД сторі колишнього СРСР і скла-дається з 12 країн: Азербайджану,Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови,Росії, Таджикистану, Туркменії, України та Узбекистану.

У 1992 р. було підписано Статут СНД, який визначив ціліі принципи діяльності Співдружності.

Головною метою СНД є співробітництво в політичній,економічній, гуманітарній, екологічній та культурній областяхдля всебічного й збалансованого економічного й соціальногорозвитку держав-членів. Таке співробітництво, як задекларо-вано, має перетворитися на Економічний союз; угоду про йогостворення підписано в 1993 р.

Принципами СНД задекларовано:

держави-члени суверенні й рівні;

держави-члени є самостійними й рівноправнимисуб'єктами міжнародного права.

Останній принцип означає, що Співдружність не буде ру-хатись до утворення єдиної держави. Проте Статут передбачаєширокий діапазон функцій СНД; серед них не тількиспівробітництво в сфері економіки, але й колективна безпека,військово-політичне співробітництво, запобігання конфліктіві т. ін. Практично ж не всі країни погодилися співробітничатив усіх сферах. Так, Україна не бере участі у військових струк-турах СНД.

Організаційна структура СНД досить громіздка. Вонавключає 12 основних органів:

Рада голів держав.

Рада голів урядів.

Рада міністрів закордонних справ.

Координаційно-консультативний комітет.

Рада міністрів оборони.

Штаб по координації військового співробітництва.

Рада командуючих прикордонними військами.

Економічний суд.

Міждержавний банк.

Комісія з прав людини.

Міжпарламентська асамблея.

Виконавчий секретаріат СНД.

Рада голів держав - вищий орган СНД. Вона складаєтьсяз президентів країн-членів і приймає рішення з найваж-ливіших питань діяльності Співдружності. На свої засіданняРада збирається двічі на рік під головуванням чергового пре-зидента (в порядку літер російського алфавіту).

Рада голів урядів складається з прем'єр-міністрів і роз-глядає питання економічної і соціальної сфер. Вона зби-рається по чотири рази на рік.

Рада міністрів закордонних справ відає питаннямизовнішньої політики країн-членів з метою її координації.

Координаційно-консультативний комітет є виконавчиморганом СНД. Він складається з постійних представників (подвоє з кожної країни). Комітет розробляє пропозиції з питаньспівробітництва в усіх сферах, передбачених Статутом, і подаєїх для обговорення до відповідних рад. Значна частина діяль-ності Комітету зосереджена на економічних питаннях (торго-вельна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна,митна сфери).

Економічний суд розв'язує спори економічного змісту, за-безпечує виконання економічних зобов'язань країнами-члена-ми.

Міжпарламентська асамблея складається з парламен-тарів країн-членів. Вона обговорює рішення, що пропонують-ся радами і координаційно-консультативним комітетом, роз-робляє спільні пропозиції щодо політики СНД.

Виконавчий секретаріат виконує організаційно-адміністративні функції. Він готує засідання рад, а такожздійснює правову експертизу проектів документів, що готу-ються іншими органами СНД1.

Координаційно-консультативний комітет знаходиться вМінську, Міжпарламентська асамблея - в Санкт-Петербурзі.

Проблеми економічної Для успішн°ї економічної інтеграціїінтеграцп в СНД на просторі СНД є чимало об єктив-

них умов. На початку 90-х років щезбереглися виробничі зв'язки між підприємствами колишніхреспублік СРСР. Тривалий процес територіального розподілупраці в межах Союзу утворив механізм доповнення, коопе-рації між економіками союзних республік. Необхідно булопристосувати цей механізм до нових умов, пов'язаних з пере-ходом до ринкової економіки. До того ж відсутність мовногобар'єру, культурні, навіть сімейні зв'язки сприяли, здавалось,успішному розвитку інтеграції. Проте насправді цей процесіде з великими труднощами.

Як уже згадувалося, метою урядів СНД було утворенняЕкономічного союзу. Його функціонування означало бвільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Передба-чається здійснення узгодженої політики в сферах грошово-кредитних відносин, бюджету, цін і оподаткування, валютнихвідносин, митних тарифів.

Цілями Економічного союзу є стабільний розвиток еко-номіки країн-членів, утворення спільного економічного про-стору, спільне здійснення економічних проектів, що являютьсумісний інтерес, розв'язання екологічних проблем1. Договірпро утворення Економічного союзу передбачає сприяннявзаємним інвестиціям; утворення платіжного союзу ізвзаємним визнанням внутрішніх валют, взаємну конверто-ваність валют, що є необхідним для переходу до валютного со-юзу. Ще в Статуті була відзначена необхідність правової охо-рони інтелектуальної власності, сприяння стандартизації йсертифікації промислової продукції й товарів. Зверталась ува-га на важливість розвитку спільного інформаційного просто-ру, здійснення спільних проектів і програм у галузі науки йтехніки, освіти, охорони здоров'я, культури, спорту.

Зараз економічна інтеграція в СНД, по суті, знаходитьсяна стадії зони преференційної торгівлі. Тому шлях до Еко-номічного союзу пролягає через проміжні стадії: зона вільноїторгівлі - митний союз - спільний ринок товарів, послуг,капіталів і робочої сили - валютний союз. В 1994 р. булопідписано Договір про утворення зони вільної торгівлі. Він пе-редбачає поступове скорочення митних зборів і утворення вмайбутньому міждержавної економічної ради. У тому ж 1994р. був утворений Міждержавний економічний комітет Еко-номічного союзу СНД. Він є наднаціональним органом, якиймає втілювати в життя економічні програми й рішення, роз-роблені в структурах СНД. Було підписано низку важливихдокументів, які конкретизували цілі Економічного союзу йрозробляли механізм його дії в різних сферах. Серед них: Ме-морандум Ради держав СНД "Основні напрямки інтег-раційного розвитку Співдружності Незалежних держав", Уго-да про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності, Уго-да про утворення зони вільної торгівлі та інші.

Проте багато з цих важливих рішень залишаються тількина папері і не втілюються в життя. Є дві основні причини тако-го явища. З одного боку, це наслідок глибокого падіння еко-номік усіх країн СНД, розрив економічних зв'язків міжсуб'єктами економіки колишнього СРСР і труднощі переходудо ринкової економіки. З іншого боку, така ситуація утво-рюється через політичні амбіції лідерів, партій і деякихсоціальних верств країн, що входять до СНД. Незважаючи набагаторазову задекларованість необхідності знижувати митнібар'єри, країни СНД діють у зворотному напрямку - утворю-ють митні пости, вводять квоти, ліцензування взаємноїторгівлі1. Неодноразові зустрічі голів держав і урядів не нада-ють інтеграційному процесу належного імпульсу через неод-накове трактування національних інтересів кожного членаСНД. У 1998 р. СНД було на грані саморозпуску.

З'явилася тенденція до ослаблення взаємних економічнихвідносин. Якщо в 1990 р. частка взаємних поставок 12 державСНД перевищувала 70% загальної вартості їх експорту, то в1995 р. вона становила тільки 55%, а в 2003 р. - менше ньіж40%. При цьому насемперед зменшується частка товарів з ви-соким ступенем оброблення. За оцінками, близько половиниспаду виробництва в країнах СНД в 1991-1995 рр. зумовленосаме скороченням їх взаємного товарообігу1.

Однією з головних перешкод в процесі поглиблення інте-грації в межах СНД є небажання передати частку суверенностідо наднаціональних структур, як це зроблено, наприклад, вЄС. Причина в тому, що уряди країн СНД (насамперед Ук-раїни, Грузії) побоюються гегемонії Росії в економічному со-юзі, що планується. Росія має безсумнівну перевагу майже зусіх економічних показників.

Таблиця 10.3ВВП (за ПКС) країн СНД, млрд дол., 2005 р.2

		Частка у	ВВП на душу	% до
Країна	ВВП	спільномуВВП	населення,тис. дол.	середньогопоказника СНД
СНД	2307	100,0	8,3	100,0
Україна	340	14,7	7,2	86,7
Росія	1589	68,9	11,1	133,9
Білорусь	71	3,1	7,2	86,7
Молдова	8	0,4	1,9	22,9
Грузія	16	0,7	3,6	43,4
Вірменія	13	0,5	4,3	51,8
Азербайджан	38	1,6	4,5	54,2
Казахстан	124	5,4	8,2	98,8
Узбекистан	48	2,1	1,8	21,7
Киргизстан	11	0,5	2,1	25,3
Туркменістан	40	1,7	7,7	92,8
Таджикистан	9	0,4	1,3	15,7

У цій ситуації здійснюються заходи щодо утворення в ме-жах СНД локальних угруповань країн, розбіжності серед якиху поглядах на цілі й способи інтеграції мінімальні. Найбільшезближення позицій відбувається між Росією й Білоруссю. В1998 р. була підписана Декларація про тісну економічну йполітичну інтеграцію обох країн. Утворено Союз Росії й Біло-русі. Прийнято рішення (в 2000 р.) про утворення між нимивалютного союзу і запровадження єдиної валюти.

Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан ут-ворили митний союз, а з 2000 р. - Євразійське економічнеспівтовариство, яке є самостійною організацією із своїми ор-ганами, цілями й принципами, механізмом прийняття рішень.Метою ЄврАзЕС є утворення митного союзу та єдиного еко-номічного простору. Головньї органи: Міждержавна рада;Інтеграційний комітет; Міжпарламентська асамблея; Судспівтовариства. Міждержавна рада є вищим органом, вонаскладається з голів держав і голів урядів. ФінансуванняСпівтовариства здійснюється за рахунок внесків держав-членів. Кожна держава має свою квоту: Росія - 40%, Білорусьі Казахстан - по 20%, Киргизстан і Таджикистан - по 10%.Відповідно квотам розподіляються голоси в інтеграційномукомітеті1.

Україна не входить до цього об'єднання, вважаючи, щооб'єднання такого типу можуть утиснути національні інтере-си. До речі, навіть в Економічному союзі наша країна має ста-тус асоційованого члена. Натомість уряд України виступає заутворення на теренах СНД зони вільного економічного про-стору без наднаціональних структур.

У 1999 р. між Росією, Білоруссю, Казахстаном і Киргиз-станом було підписано договір про Єдиний економічнийпростір (ЄЕП). Основними цілями ЄЕП проголошено ефек-тивне функціонування спільного ринку товарів, послуг,капіталу та праці, утворення умов для єдиної структурної пе-ребудови економіки в інтересах суттєвого підвищення рівняжиття населення; проведення узгодженої податкової, грошо-во-кредитної, валютно-фінансової, торговельної, митної і та-рифної політики; формування єдиних транспортних, енерге-тичних та інформаційних систем; створення спільної системизаходів щодо державної підтримки пріоритетних галузей еко-номіки, виробничої й науково-технологічної кооперації1.

У 2003 р. ідея створення Єдиного економічного просторуодержала нове наповнення. В м. Ялта було підписано угодупро його утворення між Білоруссю, Казахстаном, Росією й Ук-раїною. Зміст ідеї полягав у тому, що інтеграція буде просува-тися скоріше й глибше у тому разі, якщо в інтеграційнеоб'єднання будуть залучені найрозвинутіші країни СНД; вонимали б стати своєрідним локомотивом, який активізує інтег-раційний процес на всьому просторі СНД.

Угодою були визначені принципи ЄЕП - забезпеченнявільного руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили черезкордони держав-учасниць, а також узгоджена макроеко-номічна політика і спільна політика за окремими галузями.Принцип вільного руху товарів передбачає усунення вилученьз режиму вільної торгівлі й усунення обмежень у взаємнійторгівлі на основі уніфікації митних тарифів.

Проте реальне майбутнє ЄЕП досі не визначене. Хоч Вер-ховна Рада України ратифікувала Угоду, уряд нашої країнипідкреслює, що головний вектор наших інтеграційних уст-ремлінь - Європейський Союз, а інші вектори є другоряднимий не повинні заважати досягненню головної мети. Мова по-винна йти про максимальний захист інтересів України в будь-якому об'єднанні.

Ще одним угрупованням на терені СНД є ГУАМ. Її булоутворено в 1997 р. у Страсбурзі на зустрічі президентів чоти-рьох держав. В 1999 р. до цього форуму додався Узбекистан,але в 2005 р. вийшов з нього.

Основним завданням організації є вирішення проблемрозбудови транскавказького коридору; нафта Азербайджану,як планувалося, має піти через Грузію, Чорне море до України,а далі нафтопроводом Одеса-Броди до Центральної і ЗахідноїЄвропи. Поки що цей проект повньїстю не реалізовано; азер-байджанська нафта пішла через Грузію до середземноморсько-го порту Туреччини (Джейхан).

У листопаді 2002 р. Верховна Рада України ратифікувалаУгоду про створення зони вільної торгівлі між державами -учасницями ГУАМ. Угодою передбачається відмова від спла-ти мита, податків та зборів, кількісних обмежень у торгівлі міжкраїнами-учасницями; співробітництво в проведенні еко-номічної політики в галузі промисловості, сільського госпо-дарства, транспорту, фінансів, інвестицій, соціальної сфери.

У 2006 р. на зустрічі президентів країн ГУАМ було ще разпідтверджено прагнення сприяти піднесенню ефективностіфункціонування ГУАМ як інтеграційного угруповання; особ-ливо проголошено, що головною метою організації є сприяннядемократичним перебудовам у регіоні.

Формування локальних інтеграційних угруповань у ме-жах СНД може мати протилежні наслідки. З одного боку, такіпроцеси є потенційно небезпечними для цілісності СНД і са-мого її існування. З іншого боку, якщо буде доведена ефек-тивність цих угруповань чи якогось із них, то вони можуть ста-ти осередком зміцнення інтеграційного процесу в СНД в ціло-му