1.5 Операції.

Унарні операції

++	збільшення на одиницю: (інкременту) префіксна операція - збільшує операнд до його використання, постфіксна операція збільшує операнд після його використання.
--	зменшення на одиницю: (декременту) префіксна операція - зменшує операнд до його використання, постфіксна операція зменшує операнд після його використання.

Бінарні операції.

+	бінарний плюс (додавання арифметичних операндів)
-	бінарний мінус (віднімання арифметичних операндів)
*	множення операндів арифметичного типу
/	ділення операндів арифметичного типу (якщо операнди цілочисельні, то виконується цілочисельне ділення)
%	отримання залишку від ділення цілочисельних операндів

1.6 Вирази. З констант, змінних, розділювачів і знаків операцій можна конструювати вирази. Кожен вираз складається з одного або декількох операндів, символів операцій й обмежувачів, в ролі яких зазвичай виступають квадратні дужки. Якщо вираз формує ціле або дійсне число, то це арифметичний вираз. Вирази мови С записуються з використанням множини операцій та з врахуванням їх пріоритетів

1.7 Ввід і вивід у мові С. У мові С відсутні оператори вводу-виводу. Для цього використовуються стандартні функції, які описані у файлі-заголовку stdio.h. Для використання цих функцій треба підключити файл stdio.h за допомогою директиви передпроцесора include. Синтаксис підключення:

# include <stdio.h>.

Найбільш універсальними є функції форматованого виводу printf() та форматованого ввводу scanf(). Форматований ввід і вивід означають, що ці функції можуть читати і виводити дані в різних форматах, які задаються за допомогою специфікаторів.

1.8 Форматоване виведення даних. Форматоване виведення даних на екран здійснюється функцією printf(). Прототип функції знаходиться в бібліотечному файлі stdio.h і має вигляд:

Int printf (фороматний рядок, [, argument, ...]);

Форматний рядок може містити

1. символи, що будуть надруковані текстуально;

2. специфікації перетворення

3. керуючі символи.

Форматний рядок береться в подвійні лапки. Він містить два типи інформації: символи, які безпосередньо виводяться на екран і специфікатори формату та керуючі послідовності, які визначають як виводити аргументи. Специфікатори починаються зі зінаку % за яким записують символ формату.

Кожному аргументу відповідає своя специфікація перетворення:

%d - десяткове ціле число;

%f - число із плаваючою крапкою;

%c - символ;

%s - рядок.

аrgument – зміні або вирази, значення яких вводяться на екран.

Специфікація форматованого виведення має вигляд:

% [flags] [width] [.prec] type_char

де flags – набір прапорців, які можуть приймати значення, наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Значення параметра flags

Прапорці	Значення
-	вирівнювання даних по лівій межі поля виведення
+	виводити знак + для додатних десяткових чисел (діє лише на форматний символ d). Знак мінус виводиться завжди.
пропуск	виводити пропуск перед числом замість знаку плюс; мінус виводиться завжди
#	виводити префікс для цілих чисел у вісімковій та шістнадцятковій системах числення

width – ширина поля виведення; тут n позначає ціле число.

prec – дробова частина.

Крім специфікацій форматів у форматному рядку можна задавати інші керуючі символи, які будуть виведені на екран. Перелік керуючих символів подано у табл. 2.

Таблиця 2. Керуючі символи

Символ	Призначення
\a	викликає звуковий сигнал
\b	повернення на позицiю влiво
\f	перехiд на нову сторiнку
\n	перехiд на новий рядок
\r	перехiд на початок поточного рядка
\t	горизонтальна табуляцiя
\v	вертикальна табуляцiя

Приклад виведення даних:

char a=’*’; int b=-25; float d=3.14159;

printf(“a=%2c\n b=%4d\n d=%8.4f ”, a, b, d,);

1.9 Форматоване введення даних. Форматоване введення даних з клавіатури здійснюється за допомогою функції scanf(). Прототип функції знаходиться в бібліотечному файлі stdio.h і має вигляд:

int scanf (форматний рядок [, address, ...]);

де address – адреси змінних, значення яких вводяться з клавіатури. Для задання адреси змінної перед її іменем ставиться & - операція взяття адреси, наприклад: &value.

Форматний рядок функції scanf() складається із специфікаторів форматів. Форматний рядок береться в подвійні лапки. Специфікація форматованого введення даних за допомогою функції scanf() має вигляд:

% [flag] [width] type_char

де flag =‘*’ - позначає пропуск введення поля даних із вхідного потоку (необов’язковий атрибут);

width – кількість символів, які будуть прочитані із вхідного потоку (необов’язковий атрибут);

type_char - символи типу.

Для форматного введення даних з клавіатури використовуються ті ж специфікатори типів, що і для форматного виведення.

Дані у вхідному потоці повинні розділятися символами – роздільниками: пропусками, табуляціями або новим рядком. Це дає можливість розділяти дані вхідного потоку символами, відмінними від пропусків.