7 Приклад розв’язку завдання

Використовуючи оператор вибору варіантів switch, серед заданого списку студентів вивести на екран прізвище студента з заданим номером, який вводиться з клавіатури. При відсутності заданого номеру студента передбачити вивід повідомлення про це. Задати вхідні дані так, щоб вибір був з шести-семи альтернатив.

Текс програми

#include <stdio.h>

#include<conio.h>

int y;

void main() { clrscr();

printf("Vvedit' y\n");

scanf("%d",&y);

switch(y){

case 1: printf("%d Bidnuk", y); break;

case 2: printf("%d Bytrij", y); break;

case 3: printf("%d Vasulushun", y); break;

case 4: printf("%d Gapchenko", y); break;

case 5: printf("%d Govda", y); break;

case 6: printf("%d Golovko", y); break;

default: printf("Nemaje prizvushch pid nomerom %d", y);}

}

Вхідні дані: 4.

Результат: 4 Gapchenko .

8 Питання вихідного контролю

1 В чому різниця між оператором for і while ?

2 Які чотири складові частини має оператор for?

3 Які ключові слова має оператор switch ?

4 Для чого призначена мітка default в операторі switch?

5 Для чого призначений оператор break?

6 Чи обов’язкова присутність мітки default в операторі switch ?

7 Скільки варіантів може мати оператор switch?

Практична робота № 2

Тема: Написання програм з використанням власних функцій

Мета: Оволодіти основами структуризації програм, навчитись розробляти і використовувати власні функції.

1 Короткі теоретичні відомості

Функції і структурне програмування. Використання функцій сприяє структурному програмуванню. При цьому окремі задачі програми виконуються незалежно. Переваги:

Структуровану програму легше писати, тому що задача розбивається на прості задачі (функції). Кожна задача виконується ізольовано від інших частин програми.

• Структурну програму легше відлагоджувати. Якщо в програмі є помилка структурованість допомагає локалізувати її в конкретній функції.

• Структурне програмування дозволяє економити час. Написавши функцію, яка виконує певну задачу її легко перенести в іншу програму для виконання задачі.

Функції - це ключ до програмування на С, це ідеологія побудови програм на С. Є функції стандартні (бібліотечні), які входять в комплект поставки компілятора. Ми розглянемо нестандартні функції, які пише сам програміст.

Означення функції. Функцією називається незалежний фрагмент програми, який має ім’я, призначена для виконання конкретної задачі, і повертає значення в викликаючу програму (що не обов’язково). Розглянемо складові частини означення функції:

• Ім’я. Кожна функція має своє унікальне ім’я, використовуючи яке в іншій частині програми, можна виконати оператори, які містяться в цій функції. Це називається викликом функції. Функцію можна викликати з іншої функції.

• Незалежність. Функція може виконати свою задачу, не вмішуючись в інші функції, і в свою чергу не вмішуватися в їх роботу.

• Спеціалізація. Це зокрема закінчена частина загальної роботи програми, наприклад вивід на екран, добування кубічного кореня.

• Повернення значення. Коли програма викликає функцію, виконуються оператори цієї функції, при необхідності функція може передати певну інформацію назад у викликаючу програму.

Опис функції. Функції при використанні потрібно описувати. Опис функції називають прототипом функції. Синтаксис опису: (прототип функції)

Тип функції (значення, яке повертає функція) ім’я функції(тип арг1. імя-арг. 1, тип арг2. імя-арг.2, тип арг3. імя арг.3);

Оператор опису функції повідомляє компілятору функцію, яка буде визначена в програмі пізніше. Опис включає тип значення, яке повертає функція, ім’я функції і типи аргументів, які передаються в функцію. Оператор опису закінчується ;

Приклад float cube(float x);

Для того, щоб до функції можна було звернутися, у тому ж файлі повинно бути опис функції (прототип).

double line(double x1,double y1,double x2,double y2);

double square(double a, double b, double c);

Це прототипи функцій, описаних вище.

Прототипи функцій повинні бути бути в тексті швидше аніж виклик функції, щоб компілятор міг здійснити перевірку правильності виклику.

Визначення функції. При написанні функції перш за все треба визначити, що вона буде виконувати. Визначення функції - це повний текст функції. Перший рядок визначення функції називається заголовком функції. Якщо опис містить імена аргументів, то заголовок функції повністю співпадає з описом, за виключенням крапки з комою.

В описі функції імена аргументів необов’язкові, але в заголовку вони є .

Далі пишемо заголовок функції. Заголовок функції складається з 3-х частин:

• Тип повертаючого значення, який визначає тип даних, які повертаються з функції в викликаючу програму. Типи можуть бути будь-які, які розглядаються в мові. Можна описати функцію, яка не повертає ніякого значення, задавши пустий тип void. Приклад