- •Лекції з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів іі курсу
- •(1(2) Зм. Модуль) к.Філол.Н., ст.Викл. Т. Левакіної
- •Загальна характеристика лексики сучасної української мови
- •Слово та його значення
- •2. Загальна характеристика груп слів у лексиці
- •3. Особливості вживання іншомовних слів
- •Науковий стиль мовлення, його ознаки
- •Професійна мовнокомунікативна компетенція. Лексична компетентність. Лексичні норми
- •Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •Основні ознаки культури фахового мовлення
- •Норми сучасної української літературної мови
- •Мовна надмірність (плеоназм і тавтологія) як порушення лексичних норм
- •Термін у системі професійного мовлення
- •Термінологія як система. Термін та його ознаки
- •Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Структура й походження термінів
- •Правила слововживання й використовування українських термінів
- •Професіоналізми і номенклатурні назви
- •2. Прочитайте, запишіть правильні форми виділених автором слів і словосполучень.
- •6. Розставте наголос у словах-термінах. Скористайтесь словником наголосів, орфографічним словником української мови та ін. Запам’ятайте правильне наголошення поданих слів.
- •7. Поясніть лексичне значення наведених у парах слів. Уведіть їх у термінологічні словосполучення.
- •Особливості вживання синонімів, омонімів, паронімів та абревіатур у професійному мовленні
- •Особливості вживання синонімів
- •Особливості вживання омонімів
- •Особливості вживання паронімів
- •Особливості вживання абревіатур
- •Лексичні та графічні скорочення
- •Правила скорочування слів
Норми сучасної української літературної мови
Національна українська мова складається із літературної мови і діалектів.
Розрізняють три основних групи діалектів:
північна група;
південно-західна;
південно-східна.
Діалекти мають фонетичні, лексичні, орфоепічні і граматичні особливості, характерні тільки для певного діалекту. Одні і ті ж слова у різних діалектах можуть вимовлятися по-різному, мати різне значення, і носії діалектів ніколи не дійдуть згоди, бо немає мовної норми в діалектах. Наявність мовних норм і відрізняє літературну мову від діалектів і є основною ознакою літературної мови.
Норма - прийняте в суспільній практиці людей правило вимови, вживання та написання слова. Характерні особливості норми літературної мови:
відносна усталеність;
розповсюдженість;
загальновживаність;
загальнообов'язковість;
відповідність вживанню, традиціям і можливостям мовної системи.
Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і зрозумілість, вони захищають літературну мову від діалектної, жаргонізмів, просторіччя.
Літературна норма залежить від умов, за якими здійснюється мова. Мовні засоби, доречні в одній ситуації (побутове спілкування), можуть статися недоладними в іншій (офіційно-ділове спілкування).
У мові, усній і писемній, важливо дотримуватися норм літературної мови.
Орфоепічні норми регулюють вимову звуків та наголошення слів.
Наприклад, повістка - повістці [сц], до'говір, ма'ркетинг, по'зика, вимо'ва.
Лексичні норми регулюють вживання слів у властивих їм значеннях.
Наприклад, неправильно "моя автобіографія", треба "автобіографія".
Стилістичні норми регулюють вживання слів залежно від стилю.
Наприклад, у побутовому спілкуванні недоречне вживання речення "Ти з якого питання плачеш?", треба спитати "Ти чому плачеш?"
Орфографічні норми регулюють правильність написання слів.
Наприклад, пів’яблука, пів-Європи, Аргентина, брошура.
Граматичні норми регулюють правильне використання морфологічних форм частин мови і синтаксичних конструкцій.
Наприклад, правильно вживати "один євро, традиційний запис, гострий біль, згідно з наказом, по містах і селах, на адресу".
Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків.
Наприклад: Логічні елементи змісту службового листа такі: вступ, докази, висновки і заключення.
Норми літературної мови закріплюють традиції і культурні здобутки минулого, регулюють використання правил.
Дотримання літературних норм обов'язкове, бо мова - це візитна картка людини, проява її культури і освіченості. Сократ писав: "Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив".
Мовна надмірність (плеоназм і тавтологія) як порушення лексичних норм
Неправильне використання, зокрема, іншомовної лексики веде до плеоназму – значеннєвого повтору, що виникає при вживанні слів, значення яких частково або цілком збігається: потерпіти повне фіаско – фіаско і є повною поразкою), прейскурант цін – це і є перелік цін товарів, послуг; пам’ятний сувенір (сувенір — “подарунок на пам’ять”), передовий авангард (авангард — “ті, хто попереду”), спільне співробітництво (співробітництво — “спільне вирішення проблем, спільна робота”), народний фольклор (фольклор — “народна творчість”), прейскурант цін (прейскурант — “довідник цін”), вільна вакансія (вакансія — “вільна, незайнята посада”), основний лейтмотив (лейтмотив — “провідний мотив, основна думка твору”), дублювати двічі (дублювати — “повторювати”), демобілізуватися з армії (демобілізуватися — “увільнитися зі збройних сил”); у березні місяці, 200 гривень грошей. Плеонастичними є звороти на зразок: На полях кипить гаряча робота; Необхідно взаємно допомагати один одному. Ви повинні написати свою автобіографію. Не відпускають навіть тих запчастин, які є в наявності. Він відступив назад і звів угору блакитні очі. П’єсу виконувало тріо з трьох виконавців. Він уперше дебютував у 1989 році.
До плеоназмів належить також немотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рішення одностайно і однодушно, виявляти до когось неповагу і непошану, неослабно і пильно контролювати тощо.
Деякі плеонастичні словосполучення закріпилися у мові і не вважаються сьогодні порушенням лексичних норм. Це такі вирази, як: букіністична книга (від фр. bouquin — стара книга), експонат виставки (від лат. expono — виставляю напоказ), монументальний пам’ятник (від лат. monumentum — знак пам’яті), реальна дійсність (від лат. realis — дійсний), період часу (від грецьк.— коло часу).
Тавтологія – (від грецьк. tauto — те саме, logos — слово) — змістові повтори, які виникають у випадках, коли в реченні вживаються поряд спільнокореневі слова, наприклад: Користь від використання цих приладів є незаперечною; Приймаючи на роботу нових працівників, необхідно при їх прийомі враховувати знання іноземних мов; Тривалість пари у нашому вузі триває 1 годину 20 хвилин. У наведених прикладах досить легко уникнути тавтології, виключивши одне із спільнокореневих слів або замінивши його синонімом чи займенником: Вигода від використання цих приладів є незаперечною; Коли приймають на роботу нових працівників, обов’язково враховують знання іноземних мов; Тривалість лекції в нашому інституті — 1 година 20 хвилин або Пара в нашому інституті триває 1 годину 20 хвилин.
Не кожне повторення спільнокореневих слів може вважатися мовною помилкою. Існує багато словосполучень, у яких тавтологія неминуча, наприклад: словник іншомовних слів, ланкова першої ланки, закрити кришкою, чорні чорнила, вимити мийку, загадати загадку, розмовна мова, зупинитися на зупинці. Будь-які спроби уникнути повторення у цих виразах будуть невдалими.
Можна вважати виправданим уживання у вузькому контексті спільнокореневих слів, які є єдиними назвами певних понять. Найчастіше це стосується термінів, уживаних у науковому чи офіційно-діловому стилі, наприклад: Мульчування — вкривання поверхні ґрунту між сільськогосподарськими рослинами різними матеріалами (мульчею — солом’яною січкою, перегноєм, торфовою потертю, мульчпапером тощо) (з енц.); Орендодавець надає Орендареві і членам його сім’ї в користування терміном на 1 рік квартиру загальною площею 88 кв. м за адресою: вул. Артема, буд. 8, кв. 6 (з договору); Марія Гнатівна працює в довідково-бібліографічному відділі Центральної наукової бібліотеки.
Тавтологічний характер мають стійкі вирази, уживані в розмовній мові: поїдом їсти, сидьма сидіти, горе горювати, усяка всячина, книжний вираз святая святих тощо. Необхідно відрізняти тавтологію, спричинену неувагою автора до вибору слова, і тавтологію, якої не можна уникнути або яку використовують з певною стилістичною настановою.
Лекція № 3