Модель ситуаційного управління гепом

Геп	Співвідношення Ач і Пч	Результат
Негативний (ріст відсотка)	Короткострокові < Короткострокові Короткострокові < Довгострокові Довгострокові < Короткострокові Довгострокові < Довгострокові	Ризик ліквідності Зростання прибутку, ризик ліквідності Ризик ліквідності і процентний ризик Ризик ліквідності
Позитивний (ріст відсотка)	Короткострокові > Короткострокові Короткострокові > Довгострокові Довгострокові > Короткострокові Довгострокові > Довгострокові	Оптимальна позиція Зростання прибутку Ризик ліквідності Оптимальна позиція
Нульовий	Короткострокові = Довгострокові Довгострокові = Короткострокові	Зростання прибутку Ризик ліквідності
Негативний (падіння відсотка)	Короткострокові < Короткострокові Короткострокові < Довгострокові Довгострокові < Короткострокові Довгострокові < Довгострокові	Ризик ліквідності Процентний ризик Процентний ризик Оптимальна позиція
Позитивний (падіння відсотка)	Короткострокові > Короткострокові Короткострокові > Довгострокові Довгострокові > Короткострокові Довгострокові > Довгострокові	Пом'якшення падіння прибутку Процентний ризик Оптимальний варіант Нейтральна позиція
Нульовий	Короткострокові = Довгострокові Довгострокові = Короткострокові	Процентний ризик Оптимальна позиція

Другий етап - зростаючі процентні ставки (очікується досягнення вершини в найближчому майбутньому):

• скорочувати строки позикових коштів;

• подовжувати строки інвестицій;

• збільшувати частку кредитів з фіксованою ставкою;

• збільшувати частку інвестицій у цінні папери;

• достроково погасити заборгованості з фіксованим відсотком.

Третій етап - високі процентні ставки (очікується їх зниження в доступному для аналізу майбутньому):

• скоротити строк позикових коштів;

• збільшити частку кредитів з фіксованою ставкою;

• збільшити строки портфеля інвестицій;

• збільшити розмір портфеля інвестицій (з фіксованою ставкою);

• створити нові кредитні лінії для клієнтів.

Четвертий етап - падаючі процентні ставки (очікується досягнення мінімуму в найближчому майбутньому):

• подовжувати терміни позикових коштів і збільшити довгострокову за­боргованість (з фіксованою ставкою);

• скорочувати терміни інвестицій;

• збільшувати частку кредитів зі змінною ставкою;

• скоротити інвестиції в цінні папери;

• вибірково продавати активи з фіксованою ставкою і доходом.

Стосовно фінансової стратегії банку вважається, що вона має генерува­ти позитивний геп, чи позицію чутливих активів, тобто в спрощеному ви­гляді стратегія банку повинна бути такою, щоб він мав можливість пози­чати кошти на тривалий строк, а кредитувати на короткий і не допускати зворотної ситуації, коли кошти позичаються банком на короткий строк, а кредити надаються на тривалий.

Імітаційні моделі управління активами та пасивами. У сучасних умовах, коли банківські установи інвестували значні за обсягом ресурси в створення апаратно-програмної інфраструктури автоматизації власної діяльності, у них з'явилася можливість для використання нового інстру­менту стратегічного фінансового менеджменту — імітаційного аналізу.

Імітаційні моделі управління активами і пасивами можуть бути ство­рені самостійно фахівцями та відповідними службами банку або замовле­ні у фірми-консультанта, яка може здійснити відповідний аналіз та ви­класти результати у вигляді звітів чи практичних рекомендацій для керів­ництва банку.

У ході імітаційного аналізу розробляються орієнтовні або прогнозні баланси і звіти про доходи і витрати, що дозволяють менеджерам по управ­лінню активами і пасивами відстежувати, як змінюються облікові й еко­номічні показники процентного ризику за різних економічних умов. При аналізі сценарію увага фокусується на оптимістичній, найбільш імовірній і песимістичній ситуаціях. У термінах управління ризиком ключова си­туація - це та, що знижує уразливість банку до різних зовнішніх і внутріш­ніх умов.

Оскільки імітаційний аналіз - інструмент стратегічного планування, то відповідно до принципів стратегічного планування він має відповісти на три традиційних питання:

1) де знаходиться банк у даний час;

2) який напрямок просування банку;

3) яким чином банк збирається туди потрапити.

Важлива риса імітаційного моделювання, якій далеко не завжди при­діляється достатня увага, полягає в якісних вихідних даних (перспективні оцінки ставок, обсягів і структури капіталу значно ускладнені, тому якість результату значною мірою залежить від якості матеріалу). Крім того, ме­неджери по управлінню активами і пасивами мають усвідомлювати склад­ність моделі і знати, як тлумачити отримані результати.

Розглянемо модель, що використовується банківськими фахівцями для оптимізації процесу управління фінансовими ресурсами. Це багатофак­торна модель управління грошовими потоками.

Вона дозволяє здійснювати управління короткостроковою і довгостро­ковою ліквідністю банку з урахуванням пропорцій розподілу коштів, ча­сових показників, показників рентабельності, собівартості активів і паси­вів банку, основних ризиків.

Для створення моделі управління грошовими потоками використову­ється інструментарій, що дозволяє здійснити реалізацію комплексного си­стемного підходу, який об'єднує у собі автоматичні процедури (які пере­шкоджають виникненню або збільшенню ризику і порушенню нормати­вів), а також процедури і засоби, що дозволяють побудувати систему з добре функціонуючим зворотним зв'язком.

Удосконалення діяльності банку з оптимізації управління ресурсами за­безпечується одночасно механізмами як стратегічного і середньострокового планування, так і оперативного управління активами і пасивами.

Побудова подібної моделі безпосередньо пов'язана з вирішенням та­ких локальних завдань:

• визначення цільових орієнтирів і базових пропорцій розподілу ресурсів між фінансовими ринками/підрозділами банку;

• збір і аналіз інформації про рух коштів;

• складання прогнозних планів руху коштів;

• формування планових завдань по залученню фінансових ресурсів;

• визначення оптимальної структури активів і пасивів;

• розрахунок параметрів банківського портфеля;

• виявлення кореляції зовнішніх і внутрішніх факторів і ступеня їх впливу на рух грошових потоків.

Модель управління грошовими потоками враховує фактори, обумовле­ні специфікою діяльності банку (внутрішні фактори) й ринковою кон'юн­ктурою (зовнішні фактори), і надає змогу розробити прогноз руху фінансо­вих ресурсів.

При побудові даної моделі використовуються показники двох рівнів:

• індикатори (показники, за якими можна визначити кількісне виражен­ня ризику, ступінь наближення до граничних значень і необхідність впли­ву на систему з метою мінімізації даного ризику);

• ліміти і контрольні цифри (обмеження по контрольних цифрах, що зада­ють межі зміни індикаторів).

Модель ґрунтується на регулярно оновлюваній базі даних, що ведеться за сукупністю внутрішніх показників діяльності банку і економічних по­казників, які характеризують зміни зовнішнього середовища.

Вироблені рекомендації й одержані прогнози руху фінансових ресур­сів проходять процедуру узгодження з загальнобанківським бюджетом і бюджетами напрямків.

Модель ґрунтується на базових принципах діяльності банку, на обраній стратегії поведінки на ринку і варіантах змін зовнішнього середовища.

При створенні моделі застосовуються методи статистичного, логічного, економічного і математичного аналізу. Аналіз здійснюється на підставі наскрізного постійного дослідження даних, що використовуються для роз­рахунку коефіцієнтів моделі багатофакторного регресивного аналізу.

Рекомендації і контрольні цифри, одержані при побудові моделі на звітну дату, направляються для аналізу і затвердження комітетом з управ­ління активами і пасивами. Прийняті комітетом контрольні цифри, за­тверджена стратегія і тактика управління ресурсами доводяться у формі планових завдань до функціональних підрозділів банку.

Казначейство банку на періодичній (щоденній чи щотижневій) основі проводить наскрізний аналіз виконання нормативів, що містяться в пла­нових завданнях. Казначейство банку у разі необхідності здійснює їх пе­реоцінку і винесення нових варіантів контрольних цифр і нормативів на розгляд комітету з управління активами та пасивами.

При розробці моделі використовуються показники бухгалтерського балансу банку, аналітичного обліку його діяльності, економічні коефіцієн­ти і нормативи, що характеризують стан кон'юнктури вітчизняної еконо­міки і фінансового ринку, імовірнісні прогнозні величини, які отримують­ся на основі ситуаційного, регресійного, кореляційного аналізу і дослідження попередніх змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

Процедура побудови моделі включає такі етапи:

• складання та оновлення бази даних (таблиця ризиків і відповідних їм індикаторів і лімітуючих показників);

• формування графіка руху фінансових ресурсів із затвердженими термі­нами надходження і вибуття;

• проведення ситуаційного аналізу, що ґрунтується на прогнозі експертів банку, й аналізу, здійсненого на основі кореляційних і авторегресійних залежностей;

• винесення отриманих результатів аналізу на розгляд і затвердження комітетом з управління активами і пасивами;

• внесення коректив у цільові завдання і значення фінансових ресурсів підрозділів банку, введення лімітів.

Результатом, одержаним після розрахунку базових коефіцієнтів, вико­ристаних у моделі, аналізу їхньої кореляції і динаміки, дослідження руху грошових потоків усередині банку, стає набір пропозицій щодо зміни про­порцій розподілу ресурсів між фінансовими ринками, зміни структури активів і пасивів, прогнозу кон'юнктури ринку і передбачуваної реакції банку на можливі зміни.

Приклад з практики

Розробляючи фінансову стратегію банку, слід визначити ціну помилки в банківській діяльності. Практика свідчить, що іноді існують такі помилки, яких припускаються і не можуть передбачити навіть найбільш ста­більні і сильні банківські установи.

Необережне висловлювання може коштувати Рольфу Бройєру і найбіль­шому німецькому банку Deutsche Bank, наглядову раду якого він очо­лює, сотні мільйонів євро.

Суд прийняв сторону медіа-магната Лео Кирха, який обвинуватив Бройє­ра в тому, що заява останнього послужила однією з причин краху Kirch Group.

Суд Мюнхена ухвалив, що Бройєр (як голова ради директорів Deutsche Bank) порушив закон про нерозголошення конфіденційної інформації. Kirch Group була винна Deutsche Bank 700 млн. євро (незважаючи на колосальність, дана сума становила менше 10% всіх зобов'язань Kirch Group).

4 лютого 2002 року, коли Лео Кирх ще вів переговори з іншими кре­диторами про реструктуризацію боргів, Бройєр заявив телеканалу Bloomberg TV: «Фінансовий сектор не має наміру надавати Kirch Group власні кошти або кошти третьої сторони». У результаті, як стверджує Кирх, його переговори з іншими кредиторами зірвалися і Kirch Group збанкрутіла. У квітні про некредитоспроможність оголосила KirchMedia (ядро імперії Кирха). Зобов'язання корпорації склали майже 2 млрд, євро. У травні 2002 року на банкрутство подала компанія платного телебачення KirchPayTV.

Цього ж місяця Кирх подав до суду на Бройєра і Deutsche Bank, зажа­давши компенсацію в 100 млн. євро. У своєму рішенні мюнхенський суд ухвалив, що Бройєр був зобов'язаний зберігати комерційну таєм­ницю, оскільки очолюваний ним банк був кредитором Kirch Group. Посилання Бройєра на те, що він мав право висловлювати свою думку відповідно до закону про свободу слова, суд не взяв до уваги. Адвокат Kirch Group Вольф-Рюдігер Буб заявив, що розмір компенса­ції за заподіяну шкоду становитиме не менше 300 млн. євро, а за інформацією з джерел, що близькі до 75-річного Кирха, називають навіть суму в декілька мільярдів євро.

Таким чином, розробляючи фінансову стратегію банку, слід детальну увагу приділити вивченню питання, наскільки здатний буде банк, а отже, і кожний його співробітник, неухильно її дотримуватися.