6.5. Стратегія управління активами і пасивами

Сукупність усіх банківських операцій умовно можна роз­ділити на три групи:

• пасивні операції (пов'язані з накопиченням власного капіталу і залу­ченням коштів; враховуються на пасивних балансових рахунках; ма­ють кредитове сальдо);

• активні операції — операції по розміщенню власних і залучених засобів з метою одержання доходу (враховуються на активних балансових рахун­ках, мають дебетове сальдо);

• комісійно-посередницькі і довірчі (трастові) операції.

Сукупні активи та пасиви банку можна визначити шляхом «очищен­ня» валюти банку від статей повторного рахунку (кошти у філіях, розпо­ділений прибуток, витрати банку).

Цифри і факти

Після початку економічного спаду у 2000 р. банки розвинених країн світу звернули увагу на роздрібний бізнес, який виявився найбільш стійким і стабільним в складних ринкових умовах, а також характеризувався значним прибутковим потенціалом.

Залучення депозитів приватних осіб і малих компаній перетворилося на один з головних напрямків діяльності фінансово-кредитних інститутів. У 2001 р. американські малі банки отримали з цього джерела 87% прибутку від споживчих фінансових операцій і 90% - від обслуговуван­ня компаній малого бізнесу.

Коли йдеться про фінансову стратегію банку, то функція управління акти­вами і пасивами вважається такою, що стосується тактичного рівня фі­нансового менеджменту, оскільки розробка альтернативних сценаріїв змі­ни ліквідності і відсоткової ставки провадиться на наступні 12 місяців, що і є фактично управлінням активами і пасивами.

Однак відмова від процедури управління активами і пасивами в рам­ках фінансової стратегії банку є неприпустимою.

Взагалі розглядати процес управління активами і пасивами з позицій стратегічного менеджменту можна таким чином, що даний вид діяльності фактично являє собою формування заходів, які приводять структуру банків­ського балансу у відповідність із його стратегічними цілями і програмами.

Загальна мета управління активами і пасивами - управління процент­ним ризиком.

У контексті стратегічного фінансового менеджменту визнаними є такі підходи до цієї проблеми: аналіз або управління гепом і побудова іміта­ційних моделей управління активами і пасивами.

Пасивні операції - вихідні в діяльності комерційного банку, оскільки Панк спочатку формує свої ресурси, а потім розміщує їх серед позичальни­ків. Стратегія управління пасивами - встановлення контролю над джере­лами грошових ресурсів банку.

Активні операції безпосередньо забезпечують дохід банку. Стратегія управління активами - стратегія розміщення грошових ресурсів таким чином, щоб забезпечити їх високу дохідність при мінімальному значенні ризиків і оптимальному значенні показників ліквідності.

Стратегічне планування капіталу є частиною загального процесу управління активами і пасивами. Керівництво банку диктує рішення про розміри ризику, прийнятного в операціях, і розміри можливих ви­трат. Сума і тип необхідного капіталу визначаються одночасно з очіку­наним складом активів і пасивів, а також прогнозами доходів і витрат. Чим вищий прийнятий ризик і ріст активів, тим більше потрібно ка­піталу.

Планування капіталу починається з розробки керівництвом банку типових балансових звітів, а також звітів про прибутки і збитки на кілька років уперед. Банк прогнозує розмір фінансування, що отримується з аль­тернативних депозитних і недепозитних джерел, і ймовірний склад акти­нів з урахуванням асортименту банківських продуктів і досвіду банку. Приймаючи різні сценарії зміни ставки відсотка і прогнозуючи непроцентні доходи і витрати, керівництво прогнозує доходи. Значний ріст активів повинен фінансуватися за рахунок зовнішнього капіталу. Як тільки банк визнає, що йому потрібно придбати додатковий зовнішній капітал, він оці­нює вартість і переваги кожного джерела.

Приклад і практики

Одна з найбільш успішних моделей бізнесу, заснована на залученні депозитів приватних осіб, створена банком Commerce Bancorp, який був заснований в 1973 р. у Філадельфії (США).

На початку 1980-х рр. банк розпочав активну експансію, яка триває і нині. Основний чинник стрімкого розвитку банку полягав у значних темпах залучення клієнтських депозитів: від $637 млн. у 1988 р. їх обсяг підвищився до $3 млрд. у 1995 р., а в 2001 р. досяг $11,3 млрд., збільшившись порівняно з минулим роком на 40% (у середньому се­ред 30 найбільших банків США цей показник склав лише 13%). У той час як більшість фінансово-кредитних інститутів США відчували певні проблеми, доход Commerce Bancorp у 2001 р. збільшився на 34%, а прибуток - на 29%.

У банку була розроблена та впроваджена інноваційна бізнес-модель, спрямована саме на залучення приватних депозитів. На відміну від інших американських банків, відділення Commerce Bancorp обслуговують клієнтів 7 днів на тиждень (в робочі дні - від 7.30 до 20.00, а у вихідні - від 11.00 до 16.00). Крім того, в. банку цілодобово функціонує телефонний центр, а веб-сайт банку вважається одним з найбільш успішних в галузі: на сьогодні електронними послугами кори­стуються 29% його клієнтів.

У відділеннях банку, загальна кількість яких складає 190 одиниць, клієн­там надається повний спектр банківських послуг, особливостями яких є відсутність комісійних платежів.

Персонал банку, до функцій якого входить здійснення попереднього аналізу рівня задоволеності потреб клієнтів, періодично проходить спе­ціальне навчання роботі з клієнтами.

У відділеннях банку розміщені так звані Penny Arcade — автомати для обміну монет номіналом від 1 до 10 центів на більші монети та банкно­ти без комісійних, які в інших банках в середньому складають 9%. Ця ініціатива, завдання якої полягало у формуванні та закріпленні позити­вного іміджу Commerce Bancorp шляхом демонстрації" реальним і по­тенційним клієнтам основних цінностей банку, коштувала $10 млн. Завдяки активному залученню дешевих депозитів, Commerce Bancorp має один з найвищих серед американських банків показників чистої маржі (у 2000 р. - 4,62%), що дозволяє здійснювати досить консерва­тивну кредитну політику, відмовляючись від ризикованих вкладень. У 2000 р. обсяг кредитів банку складав лише 49% від депозитної бази (середній показник банків США. знаходиться на рівні 91%), натомість значна частина активів розміщувалася у вигляді низкьоризикованих облігацій. У тому ж році частка проблемних позик у Commerce Bancorp була у 2 рази меншою за середній показник серед 50 найбільших банків США.

До стратегічних планів банку входить намір за рахунок якісного обслу­говування створити конкуренті переваги, які дозволять на рівних кон­курувати з гігантами банківської галузі США (Citibank, J.P. Morgan Chase, Bank of America). До 2006 p. керівництво Commerce Bancorp планує відкрити в Нью-Йорку та Філадельфії 600 нових відділень.

Процес планування можна звести до трьох етапів, які міститимуть:

1) порівняння типових балансових звітів і звітів про прибутки і збитки;

2) вибір норми виплати дивідендів;

3) аналіз вартості і вигоди альтернативних джерел зовнішнього капі­талу.

Перший етап передбачає оцінку того, який капітал потрібний для фінан­сування активів. Загальний необхідний акціонерний капітал дорівнює за­лишкові між прогнозованими активами і заборгованістю. Сума відповідно­го вимогам капіталу має принаймні дорівнювати мінімумові, що визначається регулюючими органами. Якщо керівництво банку планує стратегію скорочення шляхом ліквідації активів, то може виникнути ситуація, коли йому буде необхідно залучити додатковий акціонерний капітал.

Другий етап показує, який капітал буде вироблено банком і яку суму зовнішнього капіталу необхідно залучити. Виплати дивідендів зменшу­ють суму нерозподіленого прибутку і збільшують потребу у фінансуванні за рахунок залучення зовнішнього капіталу.

Третій етап присвячений розгляду альтернативних оцінок. Керівниц­тво має прогнозувати потреби банку в ресурсах на кілька років, щоб розро­бити довгостроковий план. Банкові не слід покладатися на єдине джерело капіталу в короткостроковій перспективі, щоб зберігати цей варіант на майбутні роки. Якщо, наприклад, банк максимально залежить від позико­вих коштів, він може бути змушений випускати нові акції протягом того часу, коли їх ціна знаходиться на низькому рівні.

Прогнозування обсягів активно-пасивних операцій здійснюється та­ким чином:

• прогнозування обсягів поточних коштів, депозитів фізичних осіб і кре­дитів, наданих фізичним особам, шляхом використання статистичних методів;

• прогнозування депозитів юридичних осіб і кредитів, наданих юридич­ним особам, на основі інформації, отриманої від дирекцій та філій;

• розрахунок прогнозної доходності кредитів, наданих фізичним і юриди­чним особам, вартості депозитів фізичних осіб і юридичних осіб і пото­чних коштів шляхом визначення середньозваженої величини між фак­тичною доходністю/вартістю за попередній період і доходністю/вартістю прогнозних приростів.

Прогнозна структура активно-пасивних операцій пов'язується з фі­нансовими результатами банку за допомогою моделі розрахунку межі без­збитковості, або нульової маржі.

Межа беззбитковості визначає мінімальний рівень доходності продук­тивних активів (МД), необхідний для покриття невідсоткових витрат (НВ) Панку, які перевищують невідсоткові доходи (НД):

(6.16)

де ВВ - відсоткові витрати; СДПА - середньоденний обсяг продуктивних ак­тивів, n - кількість днів у періоді.

Достатня доходність продуктивних активів визначається з урахуван­ням необхідності формування страхових резервів під активні операції та необхідного прибутку:

(6.17)

де ДДА — достатня доходність продуктивних активів, В_рез - витрати на форму­вання страхових резервів під активні операції, Н_n - необхідний запланова­ний прибуток.

Використання наведеної моделі дозволяє банку:

• здійснювати розрахунки за різними сценаріями, беручи за основу різні прогнозні параметри зовнішнього середовища;

• оцінювати позитивні та негативні аспекти існуючої структури кредитно-інвестиційного портфеля та визначати оптимальні напрямки її вдосконалення.

Процес стратегічного планування капіталу тісно пов'язаний зі стра­тегією управління власними коштами банку.

Стратегія управління гепом. Стратегія управління гепом - це страте­гія управління розривом або незбалансованістю активів і пасивів банку зі змінною і фіксованою ставкою. Це підхід до формування банківського портфеля, що виражається сумою перевищення (недостачі) активів із змін­ною (фіксованою) ставкою над пасивами зі змінною (фіксованою) ставкою в певний період часу.

Управління гепом можна визначити як управління певними рівнями активів "і пасивів, чутливих до зміни процентної ставки у портфелі банку, або як стратегію максимізації процентної маржі протягом циклу зміни процентної ставки.

На думку більшості економістів, управління гепом - основний блок управління активами і пасивами банку (тобто балансом банку) на основі розриву по обсягах між чутливими до зміни відсотка активами і чутливи­ми до такої ж зміни пасивами.

Формула (6.19) використовується для розрахунку величини грошового гепу, формула (6.20) - для розрахунку геп-відноиг.ення, або чутливості гепу.

Грошовий геп = А_ч - П_ч; (6.19)

Геп-відношення, або чутливість гепу = А_ч : П_ч, (6.20)

де А_ч — чутливі до зміни відсотка активи (короткострокові кредити, довгостро­кові позички, факторинг, державні і недержавні цінні папери, кредити ін­шим банкам); П_ч - чутливі до зміни відсотка пасиви (депозити, довгостро­кові зобов'язання, цінні папери).

Наприклад, якщо банк має 150 млн. грн. Ач і 100 млн. грн. Пч, то згідно з формулою (6.19) геп дорівнює +50 млн. грн., а геп-відношення, або чутли­вість гепу, згідно з формулою (6.20) дорівнює 1,5.

Існують такі варіанти можливого положення гепу:

1. Грошовий геп дорівнює нулю або геп-відношення дорівнює одиниці - си­туація нульового гепу. Це оптимальний варіант, який дозволяє звести нанівець процентний ризик:

• підвищення відсотка забезпечує очікуване зростання прибутку;

• зниження відсотка згладжує зниження обсягу прибутку. Варіанта нульового гепу дуже складно досягти на практиці через по­стійну зміну структури обсягів, чутливих до зміни відсотка активів і пасивів протягом часового процентного циклу.

2. Грошовий геп більше нуля або геп-відношення більше одиниці - ситу­ація позитивного гепу. Це оптимальний варіант при зростанні відсотка - забезпечує переоцінку активів раніше пасивів.

3. Грошовий геп менше нуля або геп-відношення менше одиниці - негатив­ний геп. Це оптимальний варіант при зниженні відсотка - забезпечує переоцінку пасивів раніше переоцінки активів, знижує ліквідний і про­центний ризики.

У табл. 6.7 подано модель ситуаційного управління гепом. На основі представленої моделі ситуаційного управління гепом мож­на визначити кілька стратегій гепу:

1) підтримувати диверсифікований по ставках, строках, напрямках вкла­день портфель активів;

2) розробити спеціальні плани операцій для кожної категорії активів і пасивів і для кожного періоду ділового циклу, тобто вирішити, що роби­ти з різними активами і пасивами при певному (даному, прогнозовано­му) рівні процентних ставок і зміні тенденцій руху ставок;

3) не зв'язувати кожну зміну напряму руху процентних ставок фінансових індикаторів ринку з початком нового циклу зміни процентних ставок, оскільки воно може бути пов'язане зі структурними зрушеннями в макроекономіці або зі змінами грошово-кредитної політики центрального банку країни.

Фахівці рекомендують такі можливі варіанти фінансових стратегій на різних етапах циклу зміни процентних ставок:

Перший етап - низькі процентні ставки (очікується зростання):

• збільшити строки позикових коштів;

• скоротити кредити з фіксованою ставкою;

• скоротити строки кредитно-інвестиційного портфеля;

• продати цінні папери;

• одержати довгострокові позики;

• закрити кредитні лінії.

Таблиця 6.7.