Відмінності між бухгалтерським та управлінським обліком

Об'єкт порівняння	Бухгалтерський облік	Управлінський облік
Споживачі інформації	Державні органи, організація	Посадові особи, що приймають рішення
Види систем	Подвійна система	Одна
Воля вибору	У рамках положень і інструкцій	Повна
Вимірники	Грошові і натуральні одиниці	Будь-яка зручна одиниця
Групування витрат	За статтями	За побудованим «деревом» витрат
Основний об'єкт обліку	Організація в цілому	Організація та її підрозділи
Періодичність звітів	Квартал, півроку, рік	Будь-яка розумна
Точність показників	Абсолютна точність	Приблизна
Обов'язковість ведення	Безумовна	У міру необхідності

Стратегічний аналіз фінансових показників банку також слід прово­дити з урахуванням вимог, які висуваються регулятивними органами країни. За умови виконання даної вимоги можна бути впевненими в тому, що отримані позитивні (чи негативні) результати аналізу не будуть відріз­нятися від оцінки органів, що контролюють банківську діяльність.

Існують певні нормативи, за допомогою яких Національний банк Укра­їни регулює діяльність банків:

• нормативи капіталу:

• мінімальний розмір регулятивного капіталу,

• адекватність регулятивного капіталу,

• адекватність основного капіталу;

• нормативи ліквідності:

• миттєва ліквідність;

• поточна ліквідність;

• короткострокова ліквідність;

• нормативи кредитного ризику:

• максимальний розмір кредитйого ризику на одного контрагента;

• максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;

• максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;

• нормативи інвестування:

• сума інвестування в цінні папери окремо за кожною установою;

• загальна сума інвестування;

• розмір ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної пози­ції банку.

На підставі балансу банку та звіту про прибутки і збитки розрахову­ється процентна ставка за виданими кредитами й цінними паперами:

Процентні доходи

Процентна ставка = ------------------------------------------------------------------ х100% (6.1)

Видані кредити + Цінні папери в портфелі банку

До витрат банку належать:

• процентні витрати;

• комісійні витрати;

• інші банківські операційні витрати (за операціями з філіями; на опера­тивний лізинг; штрафи; пені, сплачені за банківськими операціями);

• небанківські операційні витрати на утримання персоналу, сплату подат­ків (крім податку на прибуток), утримання основних засобів та немате­ріальних активів, на інші експлуатаційні та господарські потреби;

• інші небанківські операційні витрати (негативний результат від прода­жу основних засобів; штрафи та пені, сплачені за господарськими опера­ціями);

• відрахування у резерви;

• непередбачені витрати.

Основні напрями аналізу витрат:

• оцінка рівня всіх та окремих видів витрат і їх динаміки;

• структурний аналіз витрат;

• оцінка загального рівня витрат.

Оцінювати обсяг витрат (сукупних та окремих) не можна лише за абсо­лютною їх величиною і темпами приросту, адже з розвитком банку збіль­шуються його активи, закономірно нарощується й абсолютна величина активів. Тому, щоб з'ясувати тенденції зміни окремих видів витрат, вико­ристовується відносний показник:

Питома вага Витрати

витрат у сукупних = ------------------------. (6.2)

активах Сукупні активи

На підставі динаміки цього показника можна зробити висновок щодо зростання чи скорочення витрат та їх обґрунтованості. Як правило, у струк­турі витрат найбільшу питому вагу мають процентні витрати. Проте, за критеріями Світового банку, слід приділяти значну увагу також іншим небанківським операційним витратам.

Аналізуючи витрати банку, поряд зі структурним аналізом розрахо­вують ще ряд коефіцієнтів. Визначивши процентні витрати і підпроцент-ні зобов'язання, можна обчислити середню сплачену процентну ставку:

Процентні витрати

Середня процентна ставка (сплачена) = --------------------------------------- х 100%. (6.3)

Підпроцентні зобов"язання

Повніше проаналізувати доходи і витрати дає змогу коефіцієнт дієздат­ності, який є прогнозним інструментом для оцінки стабільності діяльнос­ті банку. Для життєздатності банку необхідно, щоб операційні та інвести­ційні витрати покривалися за рахунок доходів від усіх операцій:

Витрати банку

Коефіцієнт дієздатності =----------------------. (6.4)

Доходи банку

Оптимальне значення цього показника не має перевищувати 0,95, тоб­то сума витрат банку повинна становити щонайбільше 95% його доходів.

Однією із найважливіших складових аналізу ефективності діяльності банку є коефіцієнтний аналіз. Двома найважливішими показниками ана­лізу прибутковості є показники доходу на активи та доходу на капітал.

Чистий прибуток

Дохід на активи (%) =---------------------------------х 100%. (6.5)

Середні загальні активи

За допомогою цього показника визначають рівень рентабельності су­купних активів. Він також застосовується при порівнянні прибутковості різних банків. Мінімальне значення показника - 75%.

Чистий прибуток

Дохід на капітал (%) =-----------------------------------------х 100%. (6.6)

Сплачений статутний капітал

Цей показник надає змогу визначити ефективність використання кош­тів власників комерційного банку. Його оптимальне значення - 10-20%.

В ажливим показником є також чистий спред. Його аналіз пов'язаний із розглядом процентної політики банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. Узгоджена процентна політика дозволяє мінімізувати процентний ризик за кредит­ними і депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характери­зує чистий спред:

Проценти отримані Проценти сплачені

Чистий спред (%) = --------------------------- — -------------------------------- х 100% (6.7)

Позики Підпроцентні депозити

Тобто чистий спред - це різниця між процентними ставками отрима­ними і сплаченими. За його допомогою визначається необхідна мініма­льна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банку покривати витрати, але не принесе прибутку (мініма­льне значення показника - 0). Оптимальне значення чистого спреду - не менше 1,25%.

Наступний показник - чиста процентна маржа. Аналізуючи маржу, слід брати до уваги її призначення: маржа служить для покриття витрат банку і ризиків, у тому числі інфляційного ризику, для створення прибут­ку й покриття договірних угод.

Дохід від процентів - Витрати на проценти

Чиста процентна маржа = ------------------------------------------------------------ х 100%. (6.8)

Середні загальні активи

Цей показник допомагає з'ясувати, чи може банк давати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як відсоток до середніх загальних активів. Оптимальне значення показника - 4,5%.

Зменшення процентної маржі сигналізує про загрозу банкрутства. Ос­новними причинами зменшення процентної маржі є: зниження процент­них ставок за кредитними операціями; подорожчання ресурсів; скорочен­ня питомої ваги активів, що приносять дохід, у загальному обсязі; неефек­тивна процентна політика банку.

Інший операційний дохід

Інший операційний дохід на загальні активи (%) = ----------------------------------- х 100% (6.9)

Середні загальні активи

Цей показник відбиває ступінь залежності банку від непроцентних доходів. Його зростання може свідчити про рівень диверсифікації доходів чи прагнення одержати спекулятивний прибуток з метою приховати не­достатність основного банківського доходу від процентів.

Чистий Чистий процентний дохід + Інший операційний дохід

операційний дохід = ----------------------------------------------------------------------- х 100% (6.10)

на загальні активи (%) Середні загальні активи

Зазначений показник відрізняється від показника доходу на активи на обсяг непроцентних операційних витрат, сплачених податків та непе­редбаченого доходу чи збитку.

Посередницьку маржу можна визначити як різницю між вартістю за­лучення коштів та доходом за дохідними активами плюс дохід від відпо­відних комісійних та зборів. Різницю між ними становлять кошти, виділені банківською системою на посередництво між тими, хто кошти надає, і тими, хто їх використовує.

Оскільки оплата праці є найголовнішою складовою непроцентних ви­трат банку, продуктивність праці робітників, яку вимірюють з урахуван­ням чисельності штату і витрат на його утримання, може свідчити про ефективність роботи самої установи. Однак продуктивність роботи слід оцінювати, зважаючи на той факт, що у поточний період часу економія на зарплаті (шляхом її значного зниження або скорочення чисельності пра­цюючих) може призвести до погіршення якості та послаблення мотивації до роботи, а з часом і до зниження ефективності роботи банку.

Прибуток після оподаткування

Чистий дохід на одного працівника = --------------------------------------------. (6.11)

Загальна чисельність працівників

Слід мати на увазі, що цей показник суттєво відрізнятиметься, якщо порівнювати банк із невеликою кількістю працівників (але з високою за­робітною платою) і банк із численним штатом низькокваліфікованих працівників (із невисокою заробітною платою).

Чистий дохід Прибуток після оподаткування

до здійснення витрат = ----------------------------------------------- . (6.12)

на утримання персоналу Витрати на утримання працівників

Цим коефіцієнтом оперують, вимірюючи окупність витрат на утри­мання працівників. Він є більш універсальним, що надає змогу порівнюва­ти організації різного типу.

Дослідження фінансових показників не може вважатися повним без проведення глибокого факторного аналізу.

Чистий прибуток, що відображає фінансовий результат комерційної діяльності банку, в загальному випадку формується під впливом таких факторів:

• зміна розміру власного капіталу (С1);

• зміна маржі прибутку (Н4);

• зміна рівня ефективності використання активів (Н2);

• зміна рівня мультиплікатора капіталу (Н3).

Модель, що використовується для факторного аналізу прибутку, має такий вигляд:

Прибуток Дохід Активи

Прибуток = Капітал х --------------- х --------------- х -------------- (6.13)

Дохід Активи Капітал

або агрегований вигляд:

Прибуток = С1 х Н4 х Н2 х Н3. (6.14)

Факторний аналіз сприяє виявленню параметрів, що впливають на змі­ну розміру прибутку банку, та дозволяє регулювати розьсір прибутку і рен­табельність власного капіталу банку за рахунок управління факторами, що впливають на прибуток та норму прибутку на капітшл.

Розрахунок впливу параметрів на чистий прибуток здїійснюється в такій послідовності.

1. Розрахунок загальної зміни прибутку:

Загальна зміна прибутку = П - П₀, (6.15)

де П — прибуток звітного (поточного) року; П₀ - прибуток базового року.

2. Розрахунок впливу величини зміни розміру капіталу на прибуток:

Вплив на прибуток _∆С = (С1 - С1₀) • Н4 • Н2 • Н3, (6.16)

де ∆С - величина зміни розміру капіталу; С1 - власний каїпітал звітного пері­оду; С1₀ - власний капітал базового періоду; Н4 - маржа_ прибутку звітного періоду; Н2 - рівень ефективності використання активі звітного періоду; Н3 — мультиплікатор капіталу звітного періоду.

3. Розрахунок впливу на прибуток зміни розміру маржі прибутку:

Вплив на прибуток _∆Н4 = (Н4 - Н4₀) • С1₀ • Н2 • НЗ, (6.17)

де ∆Н4 - величина зміни розміру маржі прибутку; Н4₀ — маржа прибутку базового періоду.

4. Розрахунок впливу на прибуток зміни рівня ефективності викорис­тання активів:

Вплив на прибуток _∆Н2 = (Н2 – Н2₀) • С1₀ • Н4₀ • НЗ, (6.18)

де ∆Н2 - величина зміни рівня ефективності використання активів; Н2₀ — рі­вень ефективності використання активів базового періоду.

5. Розрахунок впливу на прибуток зміни мультипліікатора капіталу: Вплив на прибуток _∆Н3 = (Н3 – Н3₀) • С1₀ • Н4₀ • Н2₀, (6.19)

де Н3₀ - мультиплікатор власного капіталу базового періоду.

Якщо розглядати банківські продукти не як обліжово-управлінські одиниці, а як результат діяльності банку, то аналіз їхнжюї рентабельності необхідно здійснювати шляхом вивчення ефективності операцій, що про­водяться банком. Це е аналіз рентабельності банківський операцій.

Рис. 6.2. Схема аналізу рентабельності банківських операцій

Такий аналіз дозволяє виявляти найбільш прибуткові види банківсь­ких продуктів, обґрунтовано формувати ціни на них, вибирати найбільш ефективні напрями розміщення ресурсів. Особливого значення аналіз рен­табельності банківських продуктів набуває при визначенні їхньої собівар­тості. Схема аналізу рентабельності банківських операцій зображена на рис 6.2.

Успіх будь-якої організації, у тому числі й банку, залежить від того, наскільки досвідченими і кваліфікованими є менеджери, що управля­ють її діяльністю.

Наприкінці 2002 року журнал Business Week опублікував список 25 кращих менеджерів світу.

Цікаво, що з фігурантів попереднього року в список кращих не потра­пив жодний. Того року Business Week помилився, бо журнал назвав одним із кращих керівників 2001 року Денніса Козловскі, главу Tyco International. А через кілька місяців керівництво Tyco обвинуватили у фінансових махінаціях, бізнес провалився, а Козловскі пішов під суд.

Крім того, журнал опублікував також перелік найгірших менеджерів: у списку невдах — керівництво фармацевтичного гіганта Bristol-Myers Squibb, Американського інституту сертифікованих бухгалтерів, а та­кож компаній, що працюють у сфері інформаційних технологій - Charter Communications (цю фірму очолює Пол Аллен, один із засновників Microsoft), Electronic Data System і Cablevision.

Однак читачам даного видання найбільш цікавим буде те, що очолю­ють список найгірших менеджерів року глави гігантських і неповорот­ких банківських корпорацій Citigroup і J.P. Morgan Chase. Таким чином, виникає запитання: чи справді можливо, щоб великі ба­нківські корпорації очолювалися найгіршими менеджерами? Можливо, у банківській сфері існує власна філософія ведення бізнесу, яка незро­зуміла фахівцям з інших сфер?