Суб'єкти конкуренції на ринку банківських послуг

Сектори ринку банківських послуг	Суб'єкти конкуренції
Кредитування
Комерційне кредитування	Універсальні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кре­дитні товариства
Споживче кредитування	Універсальні банки, банки споживчого кредиту, торговельні організації, каси взаємодопомоги, ломбарди
Іпотечне кредитування	Універсальні й іпотечні банки, будівельні ощадні каси
Квазікредитування (лізинг, фак­торинг, форфейтинг)	Універсальні банки, лізингові компанії, факторингові компа­нії; форфейтингові компанії, промислові підприємства
Депозитні послуги	Універсальні та ощадні банки
Розрахунково-касове обслуго­вування
Відкриття рахунків	Універсальні та ощадні банки, кредитні товариства
Здійснення розрахунків	Універсальні банки, поштові установи
Операції з кредитними картками	Універсальні банки, компанії з випуску кредитних карток
Інвестиційне посередництво
Прийом термінових депозитів	Універсальні та ощадні банки, емітенти облігацій
Операції з цінними паперами	Універсальні та інвестиційні банки, інвестиційні компанії (фонди), брокерські фірми
Капіталовкладення в дорогоцінні метали	Універсальні банки, торговці нумізматикою
Трастові операції	Універсальні банки, інвестиційні та трастові компанії, юриди­чні фірми
Інші послуги
Конвертація валют	Універсальні банки, обмінні контори
Депозитарні послуги	Універсальні банки
Консультаційні та інформаційні послуги	Універсальні банки, консалтингові фірми, інвестиційні ком­панії

До вхідних бар'єрів належать обмеження для проникнення на ринок нових конкурентів. Для ринку банківських послуг такими обмеженнями виступають:

• правові обмеження банківської діяльності (встановлення мінімального розміру статутного капіталу, ліцензування банківської діяльності в ці­лому й окремих її напрямів зокрема);

• обмеженість доступу до джерел кредитних ресурсів;

• диференціація банківських продуктів (зберегти стійкі позиції на ринку можуть лише універсальні банки зі значною номенклатурою послуг, що ускладнює вихід на ринок для нових фінансово-кредитних інститутів);

• необхідність значних витрат на зміну прихильностей споживачів (че­рез наявність споживчих переваг кожний новий банк змушений здійс­нювати значні витрати на формування та стимулювання попиту).

До вихідних бар'єрів відносяться перешкоди, які виникають на шляху організацій при їх прагненні залишити той чи інший сегмент ринку (втрата потенційних інвестицій; протидія уряду, профспілок, постачальників, клієнтури, дилерів та ін.). У банківській справі вихідні бар'єри не мають такого значення, як, наприклад, у промисловості, тому що проникнення фінансово-кредитних інститутів на нові ринки послуг звичайно не пов'я­зане з їх відмовою від існуючих, а здійснюється шляхом диверсифікації асортименту банківських послуг.

Функціональна конкуренція ґрунтується на можливості різних за походженням товарів (послуг) задовольняти аналогічні потреби, тобто виступати взаємозамінними товарами (товарами-субститутами).

Функціональна міжгалузева конкуренція в банківській сфері практи­чно не спостерігається. Це підтверджується такими прикладами:

• альтернативним джерелом фінансових коштів для підприємства замість кредиту можуть бути кошти державного бюджету або власні кошти. Однак можливість використання коштів бюджету мають лише деякі під­приємства, при цьому реалізація такої можливості здійснюється в умо­вах контролю за використанням коштів та дотриманням підприємст­вом певних вимог, виконання яких не завжди є доцільним та раціональ­ним в умовах ринку;

• замість збереження коштів на банківському рахунку підприємство може зберігати готівку в касі, приватна особа - удома. Але це небезпечно та призводить до появи альтернативних витрат у розмірі неодержаного банківського відсотка;

• тимчасово вільні грошові кошти при відмові від їх фінансового інвестування (вкладення в цінні папери або банківські депозити) можна використовувати для здійснення реальних інвестицій. Але це припускає наявність певного рівня підприємницьких здібностей, а також ризикованості, що визначає відносно меншу привабливість реального інвестування;

• використання безготівкових розрахунків може бути замінене розрахунками готівкою. Але якщо між приватними особами така форма ще збері­гає свою актуальність, то для підприємств вона вже втрачає своє значення.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку фінансових ринків бан­ківські послуги практично не мають реальних конкурентоспроможних замінників.

Залежно від методів, що використовуються для отримання конкурент­них переваг, виділяють цінову та нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція з'явилася в умовах вільного ринкового суперниц­тва, коли навіть ідентичні товари пропонувалися на ринку за різними цінами. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої торговець вирізняв свій товар, привертав увагу до нього і, зрештою, здобував при­хильність певної частки ринку.

Цифри і факти

Найбільші фінансові інститути світу на 01.01.2001

Місце	Назва фінансового інституту	Країна	Обсяг активів ($ млрд.)
1	Mizuho Holdings	Японія	1149
2	Citigroup	США	1051
3	Allianz	Німеччина	839
4	Sumitomo Mitsui Banking	Японія	820
5	Deutsche Bank	Німеччина	814
6	Fannie Mae	США	800
7	Mitsubishi Tokyo Financial	Японія	755
8	UBS	Швейцарія	752
9	BNP Paribas	Франція	733
10	HSBC Holdings	Великобританія	694
11	J.P. Morgan Chase	США	694
12	Bayerische Hypo Bank	Німеччина	648
13	ING Group	Нідерланди	627
14	Bank of America	США	622
15	Freddie Mac	США	615

В умовах монополізації ринків виробники прагнуть якомога довше утримувати ціни постійними для того, щоб, цілеспрямовано знижуючи виробничу собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибутку. На монополізованих ринках ціни втрачають еластичність. Коли встановлюється рівновага, нова спроба знизити ціну призводить до того, що конкуренти реагують аналогічним чином: позиції організацій на ри­нку не змінюються, однак норма прибутку зменшується, фінансовий стан погіршується, а це призводить до зниження інвестицій у відновлення та розширення основних фондів, унаслідок чого спад виробництва посилю­ється, настає криза.

Цінова конкуренція застосовується головним чином організаціями-аутсайдерами в боротьбі з монополіями, для суперництва з якими аутсай­дери не мають можливостей у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами та зміцнення позицій у випадку раптового загострення проблем зі збутом.

В умовах прихованої цінової конкуренції організації пропонують ри­нку новий товар з істотно поліпшеними споживчими властивостями, а ціну підвищують непропорційно мало.

Цінова конкуренція здійснюється шляхом зміни (як правило, знижен­ня) цін. Методами цінової конкуренції банків є:

• надання знижок за заявленими тарифами; надання більшого обсягу послуг за діючими тарифами; безкоштовне надання частини послуг; залучення більш дешевих фінансових ресурсів;

• цінова дискримінація (пільгові умови надання послуг окремим категоріям клієнтів, більш високі ставки за депозитами для окремих катего­рій населення) та ін.

Цінова конкуренція передбачає зменшення витрат банку та зниження цін без істотної зміни якості та асортименту послуг, що надаються.

Нецінова конкуренція ґрунтується на поліпшенні якісних характери­стик товару або послуги (корисність, надійність, довговічність, безпека, ви­трати споживання, ергономіка, сервісне обслуговування тощо) та прове­денні політики стимулювання збуту.

Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у конкурентів, надійність, меншу «ціну споживання», більш сучасний ди­зайн і т.д. Найбільш потужним інструментом нецінової конкуренції є реклама.

Таблиця 5.3.