Фінансові характеристики стратегій росту

Фінансові критерії	Стратегії
	удосконалення діяльності	продуктова експансія	розвиток ринку (ринкова експансія)	диверсифікація
Обсяги необхідних фінансових ресурсів	Помірні	Значні та дуже значні	Помірні та середні	Дуже незначні
Рівень очікуваного фінансового ефекту	Помірний	Дуже значний	Помірний і значний	Дуже значний
Термін реалізації та отримання фінансо­вого ефекту	Середньо- та довгостроковий	Довгостроковий	Короткостроковий	Довгостроковий
Наявність ефекту фінансової синергії	Відсутня	Можлива	Присутня	Присутня
Рівень ризикованості	Низький	Значний	Помірний або значний	Значний

Прибуток забезпечуєть­ся шляхом раціоналізації обслуговування (зниження собівартості, рекла­ма, сервіс, надання різноманітних знижок). Дана стратегія є ефективною в умовах зростаючого або ненасиченого ринку. В її межах існують такі альтернативи інтенсивного розвитку:

• розвиток первинного попиту шляхом залучення нових споживачів, спонукання клієнтів до повторного придбання, пошук нових можливостей використання продукту та ін.;

• збільшення частки ринку за рахунок залучення клієнтів банків-конкурентів за допомогою активних маркетингових заходів (використання стимулюючих заходів, підвищення гнучкості цінової політики, розвиток супутнього обслуговування та ін.);

• розширення ринків шляхом злиття або поглинання фінансово-кредит­них інститутів;

• раціоналізація ринку (фокусування діяльності на рентабельних ринкових сегментах, 'вихід з певних сегментів ринку, підвищення ефективності збуту та ін.).

Стратегія продуктової експансії передбачає розробку нових або удосконалення існуючих продуктів з метою збільшення прибутків. Банк може вдаватися до стратегії такого типу на існуючому ринку, відшукуючи та заповнюючи нові ринкові ніші. Прибуток у цьому випадку забезпечуєть­ся за рахунок збереження частки ринку в майбутньому. Стратегія є ефек­тивною з погляду мінімізації ризиків стратегічного розвитку. Існують такі альтернативні варіанти реалізації стратегії товарної експансії в дія­льності банку:

• додавання продукту споживчих характеристик і властивостей;

• розширення продуктового асортименту банку.

Стратегія розвитку ринку (ринкова експансія) спрямована на по­шук нових ринків або його сегментів для вже освоєних банківських про­дуктів. Прибуток забезпечується завдяки розширенню ринку збуту як у межах географічного регіону, так і поза ним. Реалізація такої стратегії супроводжується значними витратами та відповідно є більш ризикованою, ніж попередні, але в перспективі супроводжується більшим рівнем при­бутковості. Реалізація стратегії розвитку ринку має такі альтернативи:

• освоєння нових сегментів на тому ж ринку;

• вихід на нові ринки.

Стратегія розвитку ринку спирається в основному на систему збуту продукції та інноваційну діяльність у сфері маркетингу.

Стратегія диверсифікації передбачає розробку нових продуктів одно­часно з освоєнням нових ринків. При цьому продукти можуть бути нови­ми для всіх банків, що працюють на цільовому ринку, або тільки для дано­го фінансово-кредитного інституту. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість розвитку, але водночас вона є найбільш ризикова­ною та супроводжується досить високим рівнем витрат.

Вдаватися до даної стратегії банки змушені через ряд причин, основ­ною серед яких є прагнення зменшити або розподілити ризик.

Використання стратегії диверсифікації в умовах банківської діяльно­сті супроводжується певними позитивними та негативними аспектами. Головна небезпека пов'язана з неадекватним використанням ресурсів, а також із проблемами децентралізованого управління окремими напрям­ками діяльності банку.

Цифри і факти

Практика банківського менеджменту свідчить, що ймовірність успіху окремих стратегій розвитку відрізняється:

• для традиційного продукту на існуючому ринку ймовірність успіху складає 50%;

• для нового продукту на існуючому ринку - 33%;

• для традиційного товару на новому ринку — 20%;

• для нового товару на новому ринку - 5%.

Перевагами матриці стратегічного аналізу «продукт/ринок» є простота та наочність подання можливих стратегій в процесі стратегічного аналізу діяльності банку, а недоліками - однобічна орієнтація на розвиток і ура­хування лише двох факторів (продукт і ринок), що в умовах стрімкого розвитку ринку банківських послуг не могло не позначитися на обмеже­ності даного підходу. На зміну йому в процесі стратегічного аналізу діяль­ності банку в 70-х роках XX століття почали активно використовуватися більш складні та більш досконалі методи.