Порівняльна характеристика рівнів стратегічного управління в банку

Характеристики	Рівні стратегічного управління
	корпоративний	діловий	функціональний
Тип	Концептуальний	Змішаний	Операційний
Гнучкість	Значна	Середня	Низька
Зв'язок з поточною діяльністю	Інноваційний	Змішаний	Додатковий
Ризик	Значний	Середній	Низький
Потенційний прибуток	Значний	Середній	Незначний
Витрати	Значні	Середні	Помірковані
Проміжок часу	Значний	Середній	Незначний
Кооперація	Значна	Поміркована	Незначна
Здатність до пристосування	Низька	Середня	Значна

Корпоративна (портфельна) стратегія описує загальні напрямки розвитку та складається з дій, спрямованих на затвердження позицій у різних галузях та підходів щодо управління за кількома напрямками ді­яльності банку. Корпоративна стратегія фіксує такі аспекти:

• розподіл ресурсів між господарськими підрозділами на основі портфель­ного аналізу;

• рішення про диверсифікацію з метою зниження господарського ризику та використання ефекту синергії;

• зміна організаційної структури;

• формування єдиної стратегічної орієнтації діяльності підрозділів;

• рішення про злиття, придбання, вхід до складу ПФГ або інших інтегра­ційних структур і т.д.

Ділова (бізнес) стратегія спрямована на забезпечення довгостроко­вої конкурентної переваги окремого напряму діяльності (підрозділу) або банку в цілому. Ділова стратегія розкриває такі питання:

• визначення заходів, вжиття яких є необхідною умовою реакції на вини­кнення змін у галузі, економіці в цілому, законодавстві, на політичній арені та в інших факторах зовнішнього середовища, що впливають на діяльність банку;

• розробка ринкових підходів і дій, спрямованих на забезпечення стійкої конкурентоспроможності;

• об'єднання стратегічних ініціатив функціональних підрозділів;

• вирішення конкретних стратегічних проблем, що супроводжують розви­ток банку, і т.д.

Успішність стратегії бізнесу визначається стабільністю конкурентної переваги, саме тому цей вид стратегії ще називають стратегією конкуренції. Для спеціалізованих банків з одним видом діяльності корпоративна стратегія збігається з діловою.

Функціональна стратегія визначає механізм управління ключовими підрозділами бізнесу та вирішення важливих завдань (рекламні кампанії, придбання матеріалів, управління запасами, технічне обслуговування, постачання). Така стратегія розробляється функціональними відділами та службами банків на основі корпоративної та ділової стратегій. Основни­ми функціональними стратегіями є стратегії маркетингу, фінансів, вироб­ництва та ін. їх мета полягає в забезпеченні ефективного розподілу ресур­сів функціонального підрозділу, пошуку оптимальної лінії його поведін­ки в межах загальної стратегії.

Прийняття рішень, що визначають концепцію та напрямки стратегічного розвитку банку, складає компетенцію зборів акціонерів банку, його наглядової ради та правління. Для великого банку доцільною є наявність спеціального департаменту зі стратегічного управління - постійного структурного підрозділу, що вирішує питання попереднього узгодження змісту стратегій і внесення пропозицій щодо наступного їх коригування, а також приймає окремі стратегічні рішення.

Безпосередня аналітична й організаційна робота в цьому напрямку здійснюється підрозділом стратегічного аналізу банку. В окремих випад­ках у ній беруть участь керівники та окремі фахівці підрозділів банку, до компетенції яких входить розробка пропозицій з формування стратегій опосередкованого економічного управління, їх узгодження з усіма зацікавленими сторонами.

Реалізація комплексу стратегій відбувається на тактичному й оперативному рівнях управління банку (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Процес реалізації стратегії

Тактичний рівень представлений департаментами з профілюючих сфер банківської діяльності, які здійснюють реалізацію стратегій, приймаючи рішення за всіма тактичними питаннями, вибирають конкретні варіанти розвитку та дії банку в межах правил, які визначаються сукупністю стра­тегій.

Безпосередньо реалізацією прийнятих рішень на оперативному рівні займаються функціональні та лінійні підрозділи банку, а також філії, що здійснюють практичну діяльність у регіонах.

Заради досягнення успіху банку стратегії на всіх рівнях мають бути погоджені й тісно взаємодіяти між собою. На стратегічний план нижчого рівня накладаються обмеження стратегій більш високих рівнів ієрархії, що в цілому створює в банку цілісну систему реалізації процесу страте­гічного управління (рис. 2.8 і 2.9).

Наведений приклад алгоритму стратегічного управління свідчить, що основою стратегії є стратегічні цілі банку, які протягом усього періоду стратегічного управління можуть коригуватися, але відрізняються пев­ним рівнем стабільності (етапи 1 та 2). Завдання етапів 3-11 повинні щорічно переглядатися, коригуватися та доповнюватися.

Рис. 2.8. Процес стратегічного планування за рівнями управління

Рис. 2.9. Алгоритм стратегічного управління в банку