Інноваційні стратегії та відповідні фактори конкуренції

Фактори конкуренції	Тип стратегії
	силова	нішева	пристосувальна	піонерна
Сутність стратегії	Домінування на ве­ликому ринку	Домінування у вузькому сегменті ринку	Задоволення нестандартного попиту на локаль­ному ринку	Стимулювання попиту на нові товари
Масштаб організації	Великі	Великі, середні, дрібні	Дрібні	Середні, дрібні
Фундамента­льні особли­вості органі­зації	Відносно низькі ви­трати виробництва. Широкомасштабні наукові дослідження. Розвинута збутова мережа. Ефективні рекламні кампанії	Вузька спеціалі­зація. Обмежене коло споживачів. Нестандартна продукція	Локальний масш­таб. Проста продукція. Неспеціалізоване виробництво. Незначний за обсягом попит. Конкретний клієнт	Пошук перетворю­ючих рішень Підвищений ризик. Впровадження радикальних ново­введень
Характерис­тики товару та попиту	Порівняно дешевий товар. Невисока якість. Масовий попит	Унікальний товар. Висока якість. Обмежений попит. Висока ціна	Гнучке виробниц­тво. Незначні обсяги виробництва. Локальний попит	Безперервне оновлення товару. Розрахунок на ефективне стиму­лювання попиту
Фактори конкурентної боротьби	Висока продуктив­ність	Пристосування до особливостей ринку	Гнучкість реакції. Численність про­давців	Лідерство в інноваціях

Ліквідація окремих напрямків діяльності організації допомагає збалансувати корпоративний бізнес-портфель шляхом позбавлення напрямків, що втратили свою конкурентоспроможність і перетворилися з генерато­рів фінансових ресурсів на їх чистих споживачів.

Відповідно до наведеної раніше класифікації та з урахуванням інноваційної спрямованості організації виділяють кілька видів стратегій:

• силова (віолентна) (організація прагне досягти домінуючого положення на досить широкому ринковому просторі шляхом підвищення рівня продуктивності праці та зменшення витрат виробництва. Це вимагає створення масового виробництва товарів з орієнтацією на середнього покуп­ця із середньостатистичними потребами та можливостями);

• нішева (патіентна) (обмеження асортименту й обсягу продукції, що випускається організацією, при одночасному акцентуванні уваги на її якості; прагнення ухилитися від прямого впливу конкурентів-віолентів шляхом визначення асортименту продукції; активне формування та за­доволення специфічних потреб покупців на вузьких сегментах ринку);

• пристосувальна (комутантна) (максимально швидке задоволення значних за обсягом короткочасних і мінливих потреб покупців);

• піонерна (експлерентна) (орієнтація на здійснення радикальних нововведень і розвиток попиту на принципово нові товари та послуги).

Враховуючи той факт, що основним чинником досягнення конкурент­них переваг організації на сучасному етапі розвитку світових ринків є інноваційна діяльність, можна розподілити конкурентні стратегії, наведе­ні в найбільш цікавих роботах, присвячених даній тематиці, за рівнем їх інноваційноеті (табл. 1.6).

Існує ще кілька досить поширених підходів до класифікації стратегій розвитку організації відповідно до інноваційної активності. Характерис­тика одного з них наведена в табл. 1.7.

Таблиця 1.6.