- •Пояснювальна записка
- •Державотворча роль мови
- •1989 Рік Закон України «Про мови в Українській рср»:
- •Функції мови
- •Стилі, типи і форми мовлення
- •Книжні: розмовні:
- •Найважливіші риси, які визначають офіційно-діловий стиль
- •Літературна мова
- •Мовна норма
- •Ознаки культури мовлення
- •Культура мови медичного працівника
- •Мова і думка
- •Як правильно читати й осмислювати прочитане?
- •Основні правила складання плану
- •Основні вимоги до плану
- •Як складати тези
- •Як складати план, тези, конспект
- •Професійна етика медичного працівника
- •Форми ділового спілкування
- •Функції, види та рівні спілкування
- •Правила ділового спілкування
- •Основні види ділового спілкування
- •Лексика за сферою вживання
- •Терміни і термінологія
- •Правила вживання термінів
- •Особливості медичної термінології
- •Використання слів іншомовного походження
- •Поняття фразеології
- •Класифікація фразеологізмів
- •Джерела фразеології
- •Фразеологічні звороти в мовленні медичних працівників
- •Складноскорочені слова і абревіатури
- •Лексичні та графічні скорочення
- •Принципи українського правопису
- •Орфоепічні норми
- •Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •Утворення імен по батькові
- •Кличний відмінок іменника
- •Правопис складних прикметників
- •Використання іменників, прикметників, займенників
- •Особливості використання займенників у ділових паперах
- •Вживання займенників
- •Правопис закінчень родового відмінка однини іменників II відміни
- •Рід, число невідмінюваних іменників
- •Дієслівні форми на -но, -то
- •Числівники у діловому мовленні
- •Узгодження іменників з числівниками
- •Узгодження прикметників з іменниками при числівниках
- •Збірні числівники
- •Кількісні й порядкові числівники часу
- •Прийменник по в діловому стилі
- •Документ - основний вид ділового мовлення
- •Вимоги до документів:
- •Класифікація документів:
- •Правила оформлення сторінки вимоги до тексту документа
- •Основні реквізити справочинства
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Характеристика
- •Характеристика
- •Укладання листів
- •Оголошення
- •Культура писемного ділового мовлення медиків
- •Основна медична документація стаціонару
- •Медична документація терапевтичного відділення
- •Медична документація поліклініки
- •Основна медична документація диспансеру
- •Російсько-український словник складних випадків перекладу
- •I. Устойчивые выражения Стійкі вирази
- •II. Лікарські рослини Лекарственные растения
- •III. Фразеологизмы
- •IV. Синоніми в діловому мовленні
- •V. Пароніми в діловому мовленні
- •VI. Вибір слова
- •VII. Терміни іншомовного походження і їх
Літературна мова
Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв.
Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності, кожен аспект її свідомості супроводжується мовою.
Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні установи, освіту, побут людей.
За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах.
Українська літературна мова постійно розвивається й збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон – досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці.
Мовна норма
Найголовніша ознака літературної мови – це її унормованість, властиві їй норми. Мовні норми є обов’язковими для всіх її носіїв.
Норми літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки.
Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми.
Мовні норми можна показати такою таблицею:
Норми української літературної мови
Назва норм |
Що регулюють норми |
Орфоепічні норми |
Правильну вимову звуків, звукосполучень і наголосу в словах |
Лексичні норми |
Вживання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні |
Граматичні норми |
Правильне творення і вживання слів та їх форм, правильна побудова словосполучень і речень |
Стилістичні норми |
Вживання мовних засобів відповідно до їх стилістичного забарвлення та стилю мовлення |
Орфографічні норми |
Правильний запис слів |
Пунктуаційні норми |
Правильну розстановку розділових знаків |
Ознаки культури мовлення
Без мови неможливе існування будь-якого людського колективу, неможливо виробництво, трудова діяльність.
Щоб якнайкраще розуміти один одного членам колективу, треба дбати про правильність мови.
Культура мови - це володіння нормами літературної мови, вміння користуватися її засобами виразності в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення.
Які ж найзагальніші вимоги ставляться до усного мовлення культурної людини?
Найважливіші риси зразкового мовлення |
Як цього досягти |
Змістовність |
Продумай тему і основну думку висловлювання; розкривай тему повністю, але без зайвих слів, не пиши і не говори того, чого не розумієш. |
Послідовність |
Говори зв'язно логічно, за написаним або продуманим планом (тезами), не перестрибуй з одного на інше. Дбай про переходи ("місточки"), висновки, узагальнення. |
Багатство |
Уникай повторів, банальностей, порожніх фраз, користуйся різноманітними, але зрозумілими тобі мовними засобами, не повторюй тих самих слів, однакових речень, уникай монотонності, однакової структури речень. |
Точність |
Добирай найбільш точні слова, чітко формулюй думку, якщо необхідно при потребі звернись до тлумачного, синонімічного словника. |
Виразність |
Виділяй найважливіші місця, виражай своє ставлення до того, про що говориш. |
Правильність |
Дотримуйся мовних норм (правильної вимови, побудови речень). |
Доцільність |
Вмій оцінити ситуацію спілкування і засоби, які найкраще підходять для неї. Завжди враховуй, з ким розмовляєш, з якою метою, де. |
Образність |
Підбирай слова і речення, які яскраво, емоційно можуть впливати на слухача. |
В інформаційному суспільстві фахівець має вміти швидко сприймати будь-яку форму мовлення, схоплювати необхідну інформацію, створювати монологи, вести діалоги. Слово є одним із інструментів професійної діяльності лікарів, педагогів, правозахисників, менеджерів, журналістів.
Будь-яка професійна діяльність потребує певних мовнокомунікативних вмінь. Уже на етапі працевлаштування необхідно вміти складати резюме, спілкуватися по телефону, писати електронні повідомлення і листи, брати участь у співбесіді, заповнювати бланки.
Професійна мовна компетенція передбачає насамперед наявність професійних знань, а також загальної гуманітарної культури людини, її вміння орієнтуватися в навколишньому світі, вмінь і навичок спілкування.
Проте навіть при високому володінні нормами сучасної української літературної мови, людина не може бути цілком гарантована від окремих помилок.
Основними причинами недостатнього рівня культури мовлення є такі:
1) Недостатнє читання, в тому числі художніх текстів, зокрема українською мовою; відсутність навичок осмисленого читання, слабо розвинене почуття естетичного задоволення від спілкування з книгою.
2) Вік комп’ютеризації виробив у багатьох людей байдужість до гуманітарних дисциплін, втрачаються елементи творчості, немає усвідомлення практичної необхідності знання мови.
3) Практика білінгвізму (двомовності).
4) Відсутність в окремих людей навичок користування довідковою літературою (словниками, довідниками та ін.)
5) Відсутність гарних зразків мовлення. Не завжди такі еталони культури мовлення, як преса, радіо, телебачення, відповідають сучасним вимогам.
Отже, щоб підвищувати рівень мовленнєвої культури необхідно:
Поважати мову, якою спілкуєшся, і людей, з якими спілкуєшся.
Багато читати – творів різних стилів і авторів.
Прагнути добре володіти нормами російської і української мови, не допускати змішування мовних явищ.
Не залежно від сфери своєї діяльності стежити за змінами норм.
Критично (і творчо) ставитися до написаного і промовленого слова.