Кличний відмінок іменника

Однією з особливостей української мови, що різнить її від росій­ської, є те, що вона зберегла для звертання спеціальний кличний відмінок іменника (рос. — звательный падеж), наприклад: Шановний Іване Петровичу! Дорогий ювіляре! Норма української мови вимагає, щоб обидва слова — ім’я та по батькові — мали однаковий вигляд (або Павло Павлович — або Павле Павловичу).

Клична форма імен утворюється за такою схемою: (ім'я береться у початковій формі, повне, за словником):

Закінчення -а — на -о: Марина – Марино; Ганна — Ганно, Микола — Миколо.

Закінчення -я — на -є: Лілія – Ліліє; Надія — Надіє.

Закінчення –й, м’який приголосний – на - ю: Валерій — Валерію; Андрій – Андрію; Василь — Василю.

Закінчення на твердий приголосний та -о- на -е: Богдан — Богдане; Петро – Петре; Ігор – Ігоре, але Олег — Олегу; Михайло — Михайле.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: колего Степане; пані Катерино; товаришу Віталію. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набуває загальна назва: друже Максименко, колего Іваничук, товаришу Гончар. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка. Таке використання частіше трапляється в усному розмовному мовленні: добродію вчителю (вчитель), пане ректоре (ректор).

Запам’ятайте!

- Клична форма імен по батькові утворюється за таким зразком: чоловічий рід — закінчення -у: Павле Максимовичу, Сергію Михайловичу. жіночий рід — закінчення -о: Оксано Ярославівно, Любове Борисівно.

Правопис складних прикметників

Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називають складними. Наприклад: яснозорий, життєрадісний, темно-зелений, лексико-граматичний, сіро-буро-малиновий, напів-грубововняний та ін.

Елементи складних прикметників з'єднуються сурядним або підрядним способом.

При сурядному способі зв'язку основи, в яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні: хіміко-біологічний, робітничо-селянський. При підрядному способі зв'язку одна основа синтаксично залежить від. іншої: великопанельний, малопоживний, густонаселений, свіжоскошений, малосольний.

У складних прикметниках при обох способах поєднання основ (сурядному і підрядному) використовують сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, двоповерховий, багатообіцяючий, вічнозелений.

Разом пишуть:

1. Прикметники, утворені сполученням основ прикметника й іменника — сизокрилий, рудоволосий, зовнішньополітичний.

2. Прикметники, утворені сполученням основ іменника й прикметника — паровозоремонтний, трактороскладальний, вагонопрокатний.

3. Прикметники, утворені сполученням основ прислівника й прикметника — вічнозелений, малописьменний.

4. Прикметники, утворені сполученням основ числівника й іменника — п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, стокілометровий.

5. Прикметники, утворені сполученням основ іменника і дієслова — водолікувальний, грязелікувальний, сталеплавильний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний.

6. Складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників — складнопідрядний, поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковнослов'янський та ін.

Через дефіс пишуть:

1. Складні прикметники, утворені: а) від сполучення складних іменників, які пишуть через дефіс — нью-йоркський, бурят-монгольський, північно-східний; б) сполученням імен та прізвищ — лев-толстовський, ромен-ролланівський, вальтер-скоттівський.

2. Складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ — робітничо-селянський, українсько-англійський, мовно-літературний, опукло-ввігнутий, блідо-рожевий, синьо-біло-червоний.

3. Складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком — кисло-солодкий, добродушно-хитрий, крикливо-яскравий, гіркувато-солоний; б) відтінки й поєднання кольорів — чорно-білий, яскраво-ліловий, блідо-рожевий, жовтувато-чорний, фіолетово-сірий, смарагдово-зелений, біло-блакитний (але жовтогарячий — один колір).

4. Складні прикметники, що входять до складу географічних та адміністративних назв — Східно-Сибірське плоскогір'я, Південно-Африканський Союз, Східно-Китайське море.

5. Складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементів — літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука).

6. Складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження — діалектико-матеріалістичний, хіміко-технологічний, медико-хірургічний.

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ

Складні іменники пишуть разом або через дефіс. Разом пишуть: а) іменники, утворені за допомогою сполучної голосної двох чи кількох основ (одна з яких — дієслівного походження) - самохід, звуковловлювач, садовод, газомір, паровоз, пароплав, вертоліт, буряковод, сталевар, рукопис, мовознавець, водомір; б) іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника за допомогою сполучної голосної — чорнозем, білосніжний, молодогвардієць, чорнороб, суходіл, Краснодон, кривоніжка; в) іменники, утворені за допомогою голосної від двох іменникових основ, синтаксично і семантично рівноправних — залізобетон, газопровідник, трудодень, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але людино-день); г) іменники, утворені поєднанням дієслова у другій особі однини наказового способу з іменником — горицвіт, зірвиголова, держиморда, перекотиполе; Тягнирядно, Підопригора, Вернигора; д) іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою — двокрапка, тритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя; е) іменники з першою частиною пів-, а другою їх частиною є загальна назва — півжиття, півстола, півколо, півмісяць, піввідра, півозера, півхустки; є) іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є елементи -граф, -графія, -лог, -логія, -ман, -метр — фотограф, філолог, лексикограф, діалектологія, геометрія, фотографія, філологія, наркоман, геометр; ж) іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ — автомотогурток, веломотоспорт. Через дефіс пишуть: а) іменники, що означають близькі за змістом поняття - батько-мати, хліб-сіль; 6) іменники, що означають державні посади, військові звання - прем'єр-міністр, генерал-лейтенант; в) іменники, що означають складні одиниці вимірювання — кіловат-година, грам-атом, тонна-кілометр; г) іменники на позначення казкових персонажів — Зайчик-Побігайчик, Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик; д) іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом — жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран; е) іменники (складні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію — член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр; є) іменники (складні географічні назви) — Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону, Переяслав-Хмельницький, Кам'янець-Подільський; ж) слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб-(штабс-) максі-, міді-, міні-: віце-президент, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер, віце-адмірал, екс-чемпіон, обер-лейтенант, штаб-квартира; з) складні прізвища — Гулак-Артемовський, Римський-Корсаков, Мамін-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін; й) іменники з першою частиною пів- перед власною назвою — пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви; і) словосполучення, що означають назви рослин - мати-мачуха, люби-мене, іван-чай. ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ Прислівник належить до тих частин мови, що й досі поповнюються новими словами, особливо за рахунок прийменниково-іменникових сполучень (деякі з них перейшли в прислівники, інші зберігають ознаки сполучення іменника з прийменником). Щоб розрізняти прислівники і сполучення прислівникового типу, необхідно з'ясувати на основі синтаксичних зв'язків, наскільки збережене значення предметності в іменниках, від яких вони походять. Разом пишуться: 1. Прислівники, утворені від іменника, колишньої короткої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию, занадто. 2. Складні прислівники утворені з кількох основ: мимоволі, насамперед, повсякчас, праворуч, тимчасово, привселюдно. 3. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що, як- з будь-якою частиною мови: абикуди, аніскілечки, деколи, чимало, щодня, якнайбільше. Окремо пишуться: 1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найчастіше в них вживаються такі прийменники: без: без упину, без відома, без жалю, без пуття, без сумніву; в: в нагороду, в міру, в разі, уві сні; до: до вподоби, до діла, до загину, до краю, до останку, до побачення, до пуття, до сих пір, до смаку, до сьогодні; з: з розгону, з переляку, з радості, з болю, з жалю; на: на вибір, на видноті, на віку, на зло, на світанку, на добраніч, на око, на диво; під: під боком, під силу, під вечір; по: по змозі, по можливості, по правді, по суті. 2. Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: разу раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку; кінець кінцем, одним одна, сама самотою. Через дефіс пишуться; 1. Прислівники, в яких повторюються основи: рано-вранці, ледве-ледве, зроду-віку, любо-дорого (синонімічні та антонімічні прислівники). 2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього, де-не-де, хоч-не-хоч, коли-не-коли, будь-що-будь. 3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- і суфіксів -й; -ому: по-нашому, по-київськи. 4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового числівника на -е: по-перше, по-четверте. 5. Прислівники по-латині, на-гора, десь-колись, десь-інде, десь-інколи, геть-чисто.

Тема: Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови.

План.

1. Використання прикметників, іменників, займенників.

2. Особливості вживання займенників у ділових паперах.

3. Правопис закінчень родового відмінка однини іменників ІІ відміни.

4. Рід, число невідмінюваних іменників.

5. Дієслівні форми на -но; -то.

6. Числівники в діловому мовленні.

7. Прийменник ПО в діловому стилі та інші прийменники.