§ 7. Система юридичної науки

Як складні суспільні явища, держава і право вивчаються системою

юридичних наук. Нагадаємо, що система — це сукупність взаємозв'язаних

елементів, що утворює певну цілісність, яка має власні властивості, що

не зводяться до суми властивостей її елементів. При вивченні системи

юридичної науки нас цікавить насамперед її структура — порядок побудови,

організації юридичного знання у вигляді окремих наукових дисциплін у

межах єдиної юридичної науки в цілому.

В основу класифікації юридичних наук покладені особливості їх предмета

вивчення. Звичайно, у сферу предмета кожної юридичної науки входять елементи змісту правової дійсності. Однак у тій чи іншій групі наук

певний елемент виступає на перший план. Таким чином, усі юридичні науки

являють собою різні форми конкретизації, відображають різні аспекти

переломлення і виразу права і держави.

Існують кілька груп юридичних наук:

загальнотеоретичні юридичні науки — теорія держави і права, історія

держави і права, історія політичних і правових вчень.

Теорія держави і права є найбільш загальною юридичною наукою: ця наука

вивчає найзагальніші закономірності існування держави і права, виробляє

загальні для всієї юридичної науки поняття, синтезує державно-правову

матерію. Теорія держави і права є фундаментальною наукою. Перед нею

стоїть академічне завдання — побудувати логічно завершену систему

понять, що лежать в основі всіх спеціальних юридичних наук, і

узагальнити всі результати цих наук в одне гармонійне ціле. Теорія

держави і права є провідною методологічною наукою у межах юридичної

науки. У теорії держави і права методологічні проблеми завжди займали

гідне місце, і їх комплексна розробка для інших юридичних наук є одним з

найважливіших завдань теорії держави і права. Це, можна сказати, її

спеціалізація у межах розподілу праці в системі юридичних наук. Тому її

можна без заперечень вважати методологічним лідером серед усіх юридичних

наук.

Історія держави і права (історія держави і права закордонних країн і

історія держави і права України) розкриває закономірності держави і

права не в сучасному стані, а в динаміці — в історичному розвитку. її

існування є дуже важливим для всіх юридичних наук. Як відомо, під час

глибокого аналізу правового матеріалу виникає необхідність зіставити

норми, що діяли в минулому й існують зараз, спробувати побачити

тенденції правового розвитку, його специфіку залежно від особливих

історичних і соціальних умов. Такі завдання можуть бути вирішені за

допомогою історико-правових наук.

У підсистемі загальнотеоретичних наук знаходиться історія політичних і

правових вчень. Як відомо, будь-яка наука має досить тривалу історію

свого розвитку і має потребу в докладному вивченні. Усе це повною мірою

стосується і юридичної науки. Знання історії розвитку юридичної наукової

думки дозволяє побачити той шлях, яким йшла наукова думка до сучасного розуміння, до методології тощо. Історія політичних і правових

вчень розглядає політичні і правові теорії різних епох, систематизує

політико-правові погляди великих мислителів минулого і сучасності;

— галузеві юридичні науки (вони розкривають закономірності розвитку

певної окремої галузі права — конституційного, кримінального,

цивільного,цивільно-процесуального, адміністративного, фінансового права

тощо) та міжгалузеві юридичні науки(наприклад, екологічне право, що

поєднує земельне,водне, повітряне право).

Наприклад, об'єктом науки цивільного права є насамперед цивільне право

як галузь права. Ця наука вивчає, що є цивільним правом, його походження

і закономірності розвитку, склад і систему норм цивільного права, їх зміст і роль у суспільстві. Наука цивільного права досліджує також

джерела цивільного права, способи підвищення ефективності

цивільно-правового регулювання, створює систему категорій, висновків і

суджень про цивільно-правові явища та ін. Галузеві і міжгалузеві науки —

це найчисельніша група юридичних наук:

— прикладні юридичні науки (зокрема, кримінологія, криміналістика,

судова медицина, правова статистика). Особливістю даних наук є

використання висновків, положень неюридичних наук (психології,

соціології, фізики, хімії, медицини, статистики тощо) для вирішення

правових проблем;

— наука міжнародного права, що досліджує особливу систему права —

систему норм та принципів, що регулюють відносини між державами і

міжнародними організаціями, а також, у деяких випадках, відносини цих

суб'єктів з іншими особами;

— юридичні науки, що вивчають зарубіжні державу і право (наприклад,

порівняльне правознавство).