2.5. «Нова» школа науки управління, або кількісний підхід

Ця школа характеризується розвитком сучасних кількісних методів обґрунтування рішень шляхом впровадження в науку управління апарату точних наук і комп'ютерів.

Серед найбільш помітних послідовників нової школи можна назвати таких відомих дослідників менеджменту, як Р. Люс, Д. Форстер, А. Голдберг та ін.

Розвитку положень цієї школи сприяла поява кібернетики і дослідження операцій. Спочатку дослідження операцій було направлено на розробку методів кількісного аналізу конкретного завдання. З часом дослідження операцій виділилося в самостійну галузь науки, яка почала розвиватися в двох головних напрямах:

 побудова математичних моделей явищ, найбільш характерних для менеджменту (управління запасами, розподіл ресурсів, масове обслуговування, заміна застарілого устаткування, вибір стратегій поведінки в умовах невизначеності й ін.);

 вивчення систем.

У 60-і роки в новій школі виникла самостійна наукова дисципліна — теорія управлінських рішень, яка в даний час займається розробкою наступного:

 методів математичного моделювання процесів вироблення рішень в колективах;

 алгоритмів вироблення оптимальних рішень із застосуванням теорії статистики, теорії ігор;

 кількісних прикладних і абстрактних математичних моделей економічних явищ (моделей відтворення в масштабі суспільства й окремих фірм, моделей балансу витрат і випуску продукції, моделей прогнозування науково-технічного та економічного розвитку).

Надалі в теорії управління за кордоном відбувається постійний пошук нових форм і методів раціоналізації виробництва. Так, на рубежі 70-х років була висунута нова, чітко сформульована ідея про те, що організація — це відкрита система, яка пристосовується до свого вельми багатообразного зовнішнього і внутрішнього середовища і головні причини того, що відбувається усередині організації, слід шукати поза нею.

Методологія даної школи може бути представлена як чотирикроковий процес:

1. Керівник повинен бути знайомий із засобами професійного управління, які довели свою ефективність.

2. Кожна з управлінських концепцій і методик має сильні і слабкі сторони, або порівняльні характеристики, у разі, коли вони застосовуються до конкретної ситуації.

3. Керівник повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які чинники є найбільш важливими в даній ситуації і який вірогідний ефект може спричинити зміну однієї або декількох перемінних.

4. Керівник повинен уміти пов’язувати конкретні прийоми, які викликали б найменший негативний ефект і крили б менше всього недоліків, з конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досягнення мети організації найефективнішим шляхом в умовах існуючих обставин.