3. Структура виховної роботи в частині, підрозділі.

Для успішної реалізації обов'язків та безумовного вирішення завдань повсяк­денної та бойової діяль­ності підпорядкованих ча­стин (підрозділів) коман­дир мусить застосовувати творчий системний підхід у своїй роботі. Послідовне і неухильне використання системного підходу дозво­ляє більш ефективно досягати конкретних резуль­татів, продуктивно розпо­діляти сили й засоби. Перш за все це стосується системи виховної роботи. У загальному вигляді система виховної роботи - це комплекс управлінсь­ких дій командира-вихователя, спрямованих на фор­мування високих мораль­но-бойових якостей та пси­хологічних якостей підлеглих, підтримання їх висо­кого бойового настрою, забезпечення високої дис­ципліни в підрозділі. Структурна система ви­ховної роботи поєднує в собі:

• керівництво виховною роботою;

• організацію виховної роботи;

• зміст виховних дій ко­мандира;

Розглянемо детальніше кожний з цих напрямів.

КЕРІВНИЦТВО ВИ­ХОВНОЮ РОБОТОЮ. Воно полягає у:

а) з'ясуванні мети, вихо­вання. Це передбачає вив­чення теорії та методики виховної роботи, вимог ке­рівних документів стосов­но якостей, що мусять бути сформованими. З'ясування мети виховання завер­шується прийняттям ко­мандиром оптимального рішення на проведення ви­ховної роботи;

б) визначення суб'єктів виховної роботи. Це ко­мандири та начальники усіх ступенів, старші това­риші та друзі, люди, що мають авторитет серед особового складу;

в) поставлення завдань на ведення виховної робо­ти. Це визначення опти­мальних шляхів і заходів виховної роботи з об'єкта­ми виховання, термінів ро­боти з ними, проблем, що треба вирішити в ході ви­ховного процесу, а також узгодження завдань відпо­відно до характеру засто­сування обраних методів;

г) надання допомоги у проведенні виховної робо­ти. Для кожного команди­ра важливим є вміння виз­начити слабке місце у ви­ховному процесі, вибрати форму надання допомоги тому, хто її потребує;

д) контроль виховного процесу і перевірка якості виконання завдань. Він по­винен здійснюватись пос­тійно, планово, оператив­но, об'єктивно та правди­во.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИ­ХОВНОГО ПРОЦЕСУ. Вона включає до свого складу:

а) вибір сил і засобів ви­ховного впливу. На цьому етапі командир повинен чітко визначити, хто і яки­ми засобами буде форму­вати у вихованців пот­рібні якості:

б) визначення форм і ме­тодів виховної роботи. Обирати слід найбільш ефективні на даний момент для вирішення саме цього завдання. При цьому обо­в'язково слід врахувати індивідуальні особливості та рівень підготовки вихо­вателів, умови й особли­вості соціального середо­вища;

в) планування виховної роботи. Воно повинно бути чітким і добре обміркованим. У практиці військ використовують такі різновиди плануван­ня:

• перспективне — на півроку та більше — в час­тинах;

• поточне — на тиж­день, місяць — у підрозді­лах;.

• цільове — до конк­ретної дати, випадку, теми — для організації роботи з певним контингентом на конкретному етапі;

г) узгодження конкрет­них засобів з планами старшого начальника відповідно з завантаженістю особового складу, особливостями служби та побуту підрозділу(частини), планами та намірами молодших командирів;

д) підбиття підсумків організації виховного про­цесу. Проводиться, як пра­вило, за тиждень, місяць з різними категоріями вихователів. Мета цього захо­ду полягає в узагальненні та розповсюдженні досвіду роботи кращих вихова­телів, викритті та аналізі помилок та труднощів у роботі, наданні коректив тощо.

ЗМІСТ ВИХОВАННЯ. Докладно цей елемент було розглянуто у першо­му питанні.

До останнього часу "слабким місцем" виховної роботи був певний формалізм, відірваність планів від реалій та потреб часу. Щоб запобігти цьому недоліку, командирам-вихователям слід обов'яз­ково дотримуватися по­слідовності дій, щоб прий­няттю рішень передував досконалий АНАЛІЗ ВИХОВНИХ ДІЯНЬ. Його слід проводити регулярно, своєчасно, об'єктивно й конкретно. Головною ме­тою аналізу є оцінка дієвості та ефективності виховної роботи й відпо­відності її результатів ви­могам керівних доку­ментів. Його слід проводити за такими показниками та критеріями:

• морально-психоло­гічний клімат у підрозділі (здоровий — не здоровий);

• спрямованість та згуртованість військового колективу (згуртований, дружній — недружній);

• конкретні результа­ти військової праці, бойо­вого навчання, служби військ (боєздатний - небоєздатний);

• дисципліна, органі­зованість, моральна зрі­лість, свідомість, відповідальність та активність воїнів (керований — некерований);

• рівень професійної майстерності воїнів (підго­товлені — непідготовлені);

• особисті якості вої­нів.

Звичайно, наведені тут критерії досить приблизні, вони здатні виступати лише як ініціатори ефек­тивності виховних заходів. Тому для докладного ана­лізу ефективності вихов­них впливів командиру слід обирати свої критерії, виходячи із специфіки бой­ової та повсякденної діяль­ності об'єкту виховання.

Важливе місце у вихо­ванні командирів посідає ПРОГНОЗУВАННЯ ВИ­ХОВНОЇ РОБОТИ, що обо­в'язково передбачає вста­новлення зворотного зв'яз­ку в системі виховання.

ПРОГНОЗУВАННЯ - це струнка система логічного мислення та передба­чення, що ґрунтується на даних контролю і пере­вірки виконання, аналізі ефективності виховних дій, узагальненні досвіду їх організації.

Результати прогнозу­вання виступають вихідни­ми даними для прийняття нових рішень з організації виховного процесу ( в цьо­му якраз і проявляються зворотній зв'язок еле­ментів системи). Спираю­чись на отримані результа­ти організатори виховання коригують завдання та мету виховного процесу, виявляють найбільш дієві форми, методи і засоби ви­ховання.

Прогнозування і корек­ція виховної роботи перед­бачає:

• збір достовірної ін­формації про стан вихов­ної роботи;

• аналіз і узагальнення результатів роботи;

• виявлення характер­них тенденцій у розвитку виховного процесу;

• оперативне прийнят­тя додаткових рішень, що покликані поліпшити й вдосконалити виховний процес, відповідно до змін ситуації в підрозділі.

Виховна робота у підрозділі не є самоціллю. Вона являє собою діалектичну єдність всіх своїх елементів і вимагає від всіх її організаторів та учасників постійного творчого пошуку нових ефективних форм, методів і засобів ви­ховання, комплексного їх використання на високому рівні.