Додаток до директиви Міністра оборони України

№3 від 13.06.2006р.

Критерії оцінки гуманітарної підготовки

Гуманітарну підготовку військовослужбовця оцінювати:

"Відмінно" - слухач опанував програмний матеріал, виявив знання додаткового матеріалу, логічно пов'язує його з суспільно-політичними процесами в Україні, зразково виконує службові обов’язки;

"Добре" - опанував програмний матеріал, може пов'язати навчальний матеріал з життям країни, Збройних Сил України, військової частини та підрозділу, чітко і логічно висловлює свою думку, не має порушень військової дисципліни;

"Задовільно" - в основному опанував програмний матеріал, має незначні зауваження по військовій службі;

"Незадовільно" - не засвоїв програмного матеріалу, має порушення військової дисципліни.

Оцінку групам визначається на підставі індивідуальних оцінок:

"Відмінно" - якщо не менше 90% військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з тих 50% — "відмінно".

"Добре" - якщо не менше 80% військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з них не менше 50% — "добре" та "відмінно".

"Задовільно" - якщо не менше 80% військовослужбовців отримали позитивні оцінки.

"Незадовільно" - якщо не виконані попередні умови.

У військовій частині оцінка кожній категорії слухачів виводиться як середнє арифметичне оцінок груп за категоріями. Загальна оцінка з гуманітарної підготовки виводиться як середнє арифметичне оцінок усіх категорій слухачів. Вона не може бути вище оцінки з гуманітарної підготовки офіцерів.

Оцінка стану гуманітарної підготовки військової частини визначається з урахуванням загальних оціночних показників, методичного та матеріального та матеріально-технічного забезпечення занять з гуманітарної підготовки.

Висновок: у цьому питанні ми розглянули Вимоги міністра оборони України до основних елементів системи керування гуманітарною підготовкою в Збройних Силах України і директиву Д-3.

2. Основні напрямки та головні завдання гуманітарної підготовки в Збройних Силах України.

У жодній країні світу немає виховання "взагалі". Воно завжди має конкретно-історичну, національно-державну форму вираження і спрямована на формування громадянина конкретної держави, яка не може бути безнаціональною.

Зміни у світогляді українських людей, ідеології, науці і культурі потребують формування та впровадження нової концепції виховання, яка по своїй суті повинна бути національною.

Створення національної системи виховання вимагає врахування таких важливих особливостей, як перехід України від соціалістичних умов до ринкових, затвердження правової демократичної держави, в якій Збройні Сили стають одним з повноцінних державних інститутів.

Історія війн та збройних конфліктів свідчить, що перемога або поразка зумовлені взаємодією двох основних факторів: морального, що свідчить про рівень психологічної, духовної готовності кожного воїна до захисту своєї Батьківщини і психологічного, що означає рівень забезпеченості військ сучасними видами озброєння, а також професійного рівня військовослужбовців.

Отже виконання головних завдань підготовки Збройних Сил України до захисту державної незалежності України та інтересів її народу залежить від патріотичного виховання військовослужбовців, постійного психологічного, морального, духовно-просвітницького та гуманітарного впливу на кожного воїна.

У значній мірі вихованню таких якостей сприяє гуманітарна підготовка військовослужбовців, службовців та працівників Збройних Сил України, яка полягає у здійсненні органами військового управління, командирами (начальниками), штабами, органами виховної роботи, заходів щодо впровадження гуманітарної політики в Збройних Силах України через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у нього громадянської свідомості і відповідальності.

До основних напрямків і головних завдань гуманітарної підготовки слід віднести:

- згуртування особового складу Збройних Сил України навколо ідеї державної незалежності та усвідомлення кожним військовослужбовцем постійної відповідальності за забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності;

- вивчення і розуміння кожним воїном закономірностей історичного процесу становлення Української держави;

- виховання у військовослужбовців почуття любові до України, її народу, культури, традицій і святинь, духовної та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, її територіальну цілісність, інтереси народу України, стояти на сторожі його свободи і незалежності;

- створення сприятливої моральної та соціально-психологічної обстановки в частинах, підрозділах, установах та організаціях Збройних Сил;

- формування і розвиток у військовослужбовців гуманістичного світогляду, правової свідомості і особистих якостей, необхідних для військової служби та подальшої успішної діяльності в громадянському суспільстві.

У кожній країні сучасного світу армія існує для захисту територіальної цілісності, недоторканості кордонів своєї держави. Виходячи з особливостей процесу державотворення в Україні, завдання її Збройних Сил розглядається в першу чергу як збереження здобутої Україною державної незалежності.

На сучасному етапі національного відродження України, розбудови її державності на перший план виступає не лише економіка, а й творення нової ідеології, яка б служила інтересам (в тому числі і економічним) українського народу.

В основу такої ідеології повинна бути покладена ідея державності і суверенності України, відомо, що серцевину ідеології становлять ідеї та ідеали. Ідеї у системі ідеології є тими поняттями про сутнє, належне і прийдешнє, на основі яких розробляються програмні концепції практичної діяльності з розв'язанням назрілих з точки зору суб'єкта ідеології соціальних проблем. Отже, "ідея є знання, що має бути втілене у дійсність". Роль провідної ідеї, яка спроможна об'єднати все населення України і вивести нашу державу на широкий шлях розвитку, відводиться державній національній ідеї, яка склалася на теренах нашої землі і вміщає у собі минуле, сучасне і майбутнє нашого народу, його заповітні сподівання і прагнення, перспективи та ідеали.

Це провідна ідея, як глибоко емоційна, має промовляти до душі кожного воїна. Вона, водночас, невіддільна від мети повсякденного існування не лише війська загалом, але й кожного військовослужбовця зокрема. Її реалізація у випадку виникнення воєнної небезпеки для України залежить від високої бойової готовності Збройних Сил, кожної частини, підрозділу, кожного військовослужбовця, незалежно від його посади чи спеціальності.

Зважаючи на те, що багатовічна боротьба українського народу завжди зводилася до ідеї самоутвердження, суверенної України, створення власної держави і що це стає реальністю, першочерговим завданням є формування відповідних громадянських рис особистості, готової зберегти, відстояти незалежність України. Звичайно, це не означає відмову від формування і розвитку у людини загальнолюдських цінностей. Національні цінності збагачують загальнолюдські та надають їм національного колориту. Головна мета вихователя має максимально відбивати запити Українського суспільства, відповідати перспективам його розвитку. У національному треба розвивати загальнолюдські риси, а у загальнолюдському — національні.

Особлива роль у змісті гуманітарної підготовки відводиться українознавству, яке є методологічною основою організації навчання і виховання в сучасних умовах. Виховний вплив передбачає врахування особливостей об'єкта виховання. Знання про українську душу у вигляді національної філософії та психології, характеру і способу мислення займають важливе місце в системі національного виховання. Успішне виховання можливе лише за умов глибокого пізнання і вивчення самого об'єкта виховання, його душі. Під час організації гуманітарної підготовки враховуються національна психологія, філософія характер конкретної групи молоді, беруться до уваги соціальні і політичні фактори, які впливають на національний характер, завдяки чому його можна як зміцнювати, так і послаблювати, і гальмувати.

Наприклад, якщо ми спрямовуємо свої зусилля на формування патріотичних почуттів в особистості, її відданості батьківщині, що повинні знати про особливо загострене в українців почуття родинності, його ідеал рідної домівки.

Виховання почуття любові до України, її народу, культури, традицій і святинь не стільки "має сприяти" згуртуванню військовослужбовців навколо ідеї державної незалежності, скільки є неодмінною умовою й засобом такого згуртування. Необхідно пам'ятати, що є внутрішні і зовнішні суб'єктивні і об'єктивні фактори, які впливають на будівництво і розвиток держави, її Збройних Сил. Зміни, що відбуваються в економічному , політичному, суспільному, та культурному житті наших громадян, нестабільність цих процесів, розмитість і невизначеність ідейних орієнтирів — усе це негативно впливає на молодь. Проте, саме від неї залежить майбутнє як держави загалом, так і сучасний стан її Збройних Сил. Саме тому гуманітарній підготовці, якісній їх організації і проведенню в сучасних умовах відводиться провідна роль у вихованні особового складу.