2. Закономірності, принципи та основні напрямки виховної роботи, її сутність і зміст

Закономірності виховної роботи – це об'єктивно існуючі суттєві зв'язки між діями посадових осіб з впливу на свідо­мість та психіку військовослужбовців (на окремих індивідів і військові колективи в цілому) та змінами в процесі формуван­ня, закріплення, заміни або зміни стану їх внутрішньої готов­ності (налаштованості) на специфічний вияв почуттів, інтелек­туально-пізнавальної і вольової активності, динаміки і харак­теру спілкування, предметно-практичної діяльності тощо. Під закономірностями уявляється обумовленість тих чи інших явищ і процесів об'єктивно існуючим факторам, стійкі причин­ні зв'язки між явищами, які визначають тенденції їх розвитку.

Основними закономірностями виховної роботи в Збройних Силах України можна вважати:

1. Обумовленість цілей, завдань і змісту виховної роботи національною ідеологією та державною політикою, рішеннями та практичною діяльністю Президента, Верховної Ради і Кабі­нету Міністрів України. Ця закономірність визначає сутність виховної роботи, головне джерело її сили і дієвості. Тільки на основі неухильного проведення у життя вимог Конституції і за­конів України, державної політики, наказів і директив Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України може бути успішно виконане головне завдання військ щодо підтримання постійної бойової готовності.

2. Зміст виховної роботи залежить від завдань, які вирі­шують наші Збройні Сили. Ця закономірність пов'язана з воєнним аспектом діяльнос­ті офіцерів, штабів, органів з гуманітарних питань. Враховую­чи цю закономірність, командири, штаби, органи з гуманітар­них питань спрямовують виховну роботу на практичне втілен­ня в життя вимог Конституції та Законів нашої держави, Пре­зидента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, наказів і директив Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України, пла­нів бойової та гуманітарної підготовки, на подальше вдоскона­лення вишколу, спрямову­ють діяльність особового складу на опанування військовою справою, бойовою технікою та зброєю. При цьому необхідно забезпечити підтримання на високому рівні морально-психо­логічного стану особового складу і військової дисципліни. Від­рив виховної роботи від життя військ веде до формаліз­му, який ні в якому разі не може бути терпимим.

3. Підвищення ролі та значення виховної роботи і мораль­но-психологічного забезпечення життєдіяльності військ на сучасному етапі. Ця закономірність обумовлюється такими факторами, як:

• складність сучасних навчально-бойових зав­дань;

• прискорене скорочення Збройних Сил України;

• збіль­шення кількості військовослужбовців-контрактників;

• поява но­вих форм і способів бойових дій, стрімке зростання значення методів психологічного впливу на особовий склад і необхід­ність розробки і використання ефективних засобів і методів протидії йому;

• підвищення вимог до бойового вишколу особо­вого складу;

• зниження загальноосвітнього рівня і стану здо­ров'я молоді, яка призивається в армію;

• зниження рівня культури й духовності нашого суспільства;

• розширення миротворчих завдань Збройних Сил України тощо.

Вищеназ­вані та інші чинники також вимагають підвищення ролі людсь­кого фактору. На вирішення вищеназваних завдань спрямована також трансформація органів виховної роботи в структури з гумані­тарних питань, яка передбачена Розпорядженням Президен­та України від 25 жовтня 2003 року № 338/2003 - рп «Про за­ходи щодо реформування гуманітарної сфери Збройних Сил України».

4. Необхідність подальшого розвитку та вдосконалення форм, методів і засобів виховної роботи. Виховна робота не терпить застою, шаблону, формалізму, її завдання безперервно змінюються, розширяються та ус­кладнюються. Враховуючи цю закономірність, командири, штаби, органи з гуманітарних питань мають своєчасно приво­дити форми і методи виховної роботи у відповідність з обста­новкою та новими завданнями, які вирішують війська, творчо використовувати позитивний досвід.

5. Виховна робота являє собою діалектичну єдність всіх її складових частин. Ця закономірність також випливає із сут­ності державної політики, яка не повинна мати «розрив» між теорією та практикою. Ця закономірність означає необхідність органічно поєдну­вати організаційну та інформаційно-пропагандистську роботу, координувати всі її ланки та підходити до цих напрямів діяль­ності з національно-патріотичних і державницьких позицій, бо будь-яке питання - чи то оволодіння сучасною зброєю і техні­кою, зміцнення військової дисципліни, внутрішнього порядку - це питання, перш за все, державне, яке має відношення до зміцнення обороноздатності країни, забезпечення її безпеки. І чим складніші завдання, які ми вирішуємо, тим вищим пови­нен бути рівень організаційної та інформаційно-пропаган­дистської роботи, тим міцніше її внутрішня єдність.

6. Якість, дієвість виховної роботи у вирішальній мірі зале­жить від її вмілої організації та вміння органів з гуманітарних питань залучати до цієї діяльності всі категорії посадових осіб збройних сил, а також від цілеспрямованого і системного під­вищення рівня їх теоретичної, методичної та військової підготовки. Оптимальні рішення і будь-які плани не будуть мати не­обхідного впливу на виконання поставлених завдань, якщо для їх реалізації відсутні зрілі, досконало знаючі свою справу, кваліфіковані фахівці та організатори. Повсякденна діяльність переконливо свідчить, що чим вище професійна, психологи-педагогічна підготовка керівного складу, чим вищий рівень їх досвіду, тим ефективніше вони проводять виховну роботу. Некомпетентність, пасивність, формалізм завжди послаблю­ють, а то й зводять нанівець мобілізуючий вплив будь-яких ви­ховних заходів.

Напрями виховної роботи - це шляхи досягнення ЇЇ мети та вирішення поставлених перед нею завдань. Ними є:

• військове виховання особового складу;

• національно-патріотичне виховання;

• світоглядне виховання;

• морально-етичне виховання;

• естетичне виховання;

• фізичне виховання;

• екологічне виховання;

• правове виховання та інші.

Коротко розкриємо деякі з найбільш важливих напрямів.

Військове виховання - це цілеспрямований, систематич­ний, організований і планомірний процес впливу на свідо­мість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та моти­ваційну сферу особистості військовослужбовця з метою фор­мування у нього якостей, необхідних для забезпечення ефек­тивного виконання ним обов'язків захисника Вітчизни. Цей напрям тісно пов'язаний з бойовим вишколом; значна кіль­кість його завдань досягається в процесі занять з бойової під­готовки, несення бойового чергування, вартової та внутрі­шньої служби.

Принципами військового виховання є:

• національно-патріотична спрямованість виховного процесу;

• виховання в процесі ратної праці, в колективі та через ко­лектив;

• свідомість і активність;

• узгодженість вимогливості з повагою особистої гідності військовослужбовців;

• послідовність;

• спадкоємність;

• систематичність виховання;

• індивідуальний підхід тощо.

Військове виховання спрямовується на формування в осо­бового складу хоробрості, самостійності в прийнятті рішень, стійкості, ініціативності, дисциплінованості, муж­ності, бойової активності та готовності за будь-яких умов ви­конати поставлене завдання. У процесі військового виховання використовуються виховні аспекти занять з бойової та гумані­тарної підготовки, всі види інформування особового складу, а також підведення підсумків.

Національно-патріотичне виховання - це процес плано­мірного й цілеспрямованого формування у військовослужбов­ців національної свідомості та самосвідомості, любові до Батьківщини, відданості їй, інших морально-психологічних і бойових якостей, а також практичних навичок, необхідних для виконання обов'язку по захисту України, її суверенітету, тери­торіальної цілісності і недоторканості. Національно-патріотичне виховання - один із основних напрямів, невід'ємна складова частина виховної роботи в Збройних Силах України. Основна його мета - формування відданих захисників Вітчизни. Для досягнення цього активно використовуються заходи ін­формаційно-пропагандистського забезпечення, культурно-ви­ховної та просвітницької роботи, а також заняття з бойової та гуманітарної підготовки.

Світоглядне виховання - це процес цілеспрямованого впливу на військовослужбовців з метою формування та роз­витку в них усвідомлення навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до себе, уявлень про шляхи реалізації життєвих планів. В основу світоглядного виховання має бути покладена на­ціональна ідея, тісно пов'язана з турботою кожного громадя­нина України про свою Вітчизну. Ціннісний характер світог­лядного знання зумовлює поєднання інтелектуально-розумо­вого компоненту з почуттєво-емоційним. Це вказує на наяв­ність в змісті світогляду постійних спонук до активності, дій, що надають світоглядній формі характеру життєвої програ­ми, а самому світоглядному знанню рис знання-переконання.

Світогляд - це своєрідна інтегративна цілісність знання і цін­ностей, розуму та чуття, інтелекту й дії, критичного сумніву та свідомої переконаності. Тому світоглядне виховання є важ­ливим і актуальним напрямом діяльності командирів.

Морально-етичне виховання - це систематичне і цілес­прямоване формування у військовослужбовців ціннісних орі­єнтацій, установок, рис характеру та вольових якостей у від­повідності з нормами загальнолюдської моралі та гуманізму. Специфіка цього напряму виховної роботи обумовлюється своєрідністю та особливостями моралі як форми суспільної свідомості, засобу регулювання взаємовідносин особистості та суспільства (колективу), відношень між індивідами, узгод­ження суспільних та особистих інтересів, вирішення проти­річ. Морально-етичне виховання передбачає:

• формування у військовослужбовця усвідомлення необхідності узгодження своєї поведінки з інтересами суспільства;

• ознайомлення з моральними ідеалами, принципами, вимогами суспільства (моральними нормами);

• перетворення моральних знань в пе­реконання, які гарантують моральність вчинків і формування стійких позитивних моральних почуттів (совісті, честі, обов'язку, відповідальності, гідності, сорому тощо) та моральних якостей (чесності, правдивості, доброти, дис­циплінованості, сміливості, принциповості, сумлінності то­що);

• виховання культури поведінки як одного із головних про­явів поваги військовослужбовця до товаришів по службі та однієї із основних умов нормального функціонування військо­вих колективів;

• формування необхідних суспільству мораль­них звичок та їх дотримання у повсякденних умовах, в різних ситуаціях.

Важливим фактором морального становлення й розвитку особистості військовослужбовця є військово-професійна ді­яльність, активна участь в громадському житті підрозділу, частини, з'єднання; у змаганні за звання «кращий фахівець», «кращий підрозділ», «краща військова частина».

Ефективними факторами морально-етичного виховання є громадська думка військового колективу і критика, їх значення посилюється в сучасних умовах у зв'язку з підвищенням ролі виховання та посилення значення морального чинника у про­цесі реформування і розвитку Збройних Сил України, поступо­вим переходом їх на професійну основу. Вирішенню цього зав­дання буде сприяти реалізація положень Концепції гуманітар­ного й соціального розвитку в Збройних Силах України, схвале­ної Указом Президента України 12 січня 2004 року № 28/2004.

Естетичне виховання - цілеспрямований процес форму­вання у військовослужбовців почуття прекрасного в оточую­чій дійсності та в мистецтві. Науковою основою цього виду виховання є естетика. Естетичне виховання не може обмежуватися лише худож­нім вихованням. Воно повинно органічно поєднуватися з військовим, морально-етичним, національно-патріотичним, світоглядним, фізичним, екологічним та іншими напрямками виховання. Результатом естетичного виховання військо­вослужбовців повинно бути формування стійких естетичних ідеалів та поглядів. Головними категоріями естетики, які широко використову­ються у естетичному вихованні воїнів, є категорії прекрасно­го, величного, героїчного та трагічного. При цьому найвищою ступінню досконалості є прекрасне, яке необхідно оцінювати з позицій суспільних ідеалів. Красивим є те, що виражає ве­лич ідеї, духовне багатство, моральну чистоту. Завданням естетичного виховання воїнів служить і спортивно-масова робота, яка сприяє формуванню есте­тики рухів, краси тіла, впливає на підвищення бойової го­товності підрозділів, частин і з'єднань, Специ­фічним засобом естетичного виховання є мистецтво, яке формує естетичні смаки, ідеали та мотиви активної твор­чої діяльності.

Культурно-просвітницькі заклади Збройних Сил України (Будинки офіцерів, клуби, бібліотеки) використовують різ­номанітні форми і методи естетичного виховання військо­вослужбовців, такі, як демонстрація кінофільмів, організа­ція театральних виставок і концертів, проведення читаць­ких конференцій і зустрічей з діячами літератури та мис­тецтва. Ефективним засобом розвитку творчих здібностей воїнів є художня самодіяльність (ансамблі пісні й танцю, народні театри, студії образотворчого мистецтва, літера­турні об'єднання та інше). Уміле використання всіх цих форм і засобів є умовою успішного вирішення завдань ес­тетичного виховання.

Правове виховання - процес цілеспрямованого, систе­матичного впливу на свідомість, поведінку військовослужбов­ців з метою формування у них відповідних уявлень, поглядів, переконань, почуттів і звичок, спрямованих на поважне став­лення та усвідомлене виконання вимог Конституції та законів України, інших нормативно-правових документів, положень Військової присяги і статутів, вимог командирів.

На вирішення завдань цього напряму виховання спрямо­ване правове інформування, формування активної життєвої позиції військовослужбовців по відношенню до анти суспільних дій, порушників дисципліни та правопорядку.

Правове виховання ведеться в тісній єдності з військовим, національно-патріотичним, світоглядним, моральним та ін­шими видами виховання. Для цього можуть використовувати­ся методи переконання, примусу, а також громадського впли­ву на особистість військовослужбовця. Посилення ефектив­ності правового виховання є одним із завдань, органів з гума­нітарних питань Збройних Сил України.

Таким чином, виховна робота з особовим складом і мо­рально-психологічне забезпечення військової діяльності є од­ними з головних засобів впливу командирів на підлеглих. На сучасному етапі реформування Збройних Сил України в умовах суттєвого підвищення ролі та значення людського фактору вони потребують подальшого розвитку і вдосконалення та мають бути в центрі уваги посадових осіб Збройних Сил України.