7.Мовленнєва надмірність і недостатність у професійному мовленні

Точність вираження думки є однією з важливих ознак культури мови. Найтиповіше порушення цієї вимоги - вживання слів без ураху­вання їх значення. Невміння автора висловити свою думку виявляється також у таких вадах, як мовленнєва надмірність (багатослів'я) і мов­леннєва недостатність.

Виявом мовленнєвої надмірності є повторення тієї самої думки, на­приклад: До вищих навчальних закладів нині вступили 350 тисяч цього­річних випускників, які закінчили школу в 2009 році.

Іншими формами мовленнєвої надмірності є плаоназм і тавтологія.

Плеоназм - (від гр. - надмірність, надлишок) - це частковий збіг значень слів, що утворюють словосполучення: вільна вакансія (вакан­сія - вільна, незайнята посада), дублювати двічі (дублювати - повторю­вати,), прейскурант цін (прейскурант - довідник цін), у вересні місяці, напишіть свою автобіографію, пам'ятний сувенір (сувенір - подарунок на пам'ять).

До плеоназмів належить також немотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рі­шення одностайно і однодушно, виявляти до когось неповагу і непошану, неослабно і пильно контролювати роботу тощо.

Тавтологія (від гр. — те саме слово) — змістові повтори, які виника­ють у випадках, коли у реченні вживаються поряд спільнокореневі сло­ва. Наприклад:

1. Користь від використання цих техзасобів є незаперечною.

2. Приймаючи на роботу нових працівників, при їх прийомі необхідно враховувати знання української мови.

3. Тривалість заняття у нашій академії триває 1 годину 20 хвилин.

У наведених прикладах досить легко уникнути тавтології, виклю­чивши одне їх спільнокореневих слів або замінивши його синонімом чи займенником. Наприклад:

1. Вигода від використання цих техзасобів є незаперечною.

2. При прийнятті на роботу нових працівників обов'язково врахову­ють знання української мови.

3. Тривалість заняття у нашій академії - 1 година 20 хвилин.

Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, яка ви­являється у випадковому пропущенні слів, необхідних для точного ви­раження думки. Ця вада найчастіше трапляється в усному мовленні, проте нерідко трапляється і на письмі.

Пропуск слів спричиняє незрозумілість висловлювання; мовленнє­ва недостатність породжує комізм і абсурдність думки. Наприклад:

У зв'язку з моєю відпусткою мої обов'язки покласти на Івана Петро­вича, а Івана Петровича - на Людмилу Іванівну Кравець.

Зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів, які на­дає кожному з нас українська мова, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для того, хто постійно збагачує свій лексичний запас і по-справжньому шанує слово.