
- •Граматична правильність як ознака культури усного та писемного спілкування Семінарсько-практичні заняття №8 - 10
- •Відмінювання іменників
- •2. Форми невідмінюваних іменників
- •Числівники і відчислівникові слова
- •Дієприкметники
- •Прийменники
- •6. Конструкції прийменників по і в у перекладі з російської на українську мову
- •7.Мовленнєва надмірність і недостатність у професійному мовленні
2. Форми невідмінюваних іменників
В українській мові не відмінюються:
1) деякі іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа, досьє, есе, галіфе, динамо, денді, жабо, какао, ківі, кімоно, кашне, кенгуру, леді, меню, метро, монпансьє, падре, пенальті, портмоне, самбо, табу, танго, тире, трюмо, фіаско, фойє, фрау, філе, харчо, шоу;
2) іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Бізе, Бруно, Вівальді, Дюма, Дідро, Мюссе, Россіні, Руссо та ін.;
3) жіночі прізвища як власне українського походження з кінцевим приголосним, -о, -й, так й іншомовні: Кухаренко, Повертайло, Масло, Комар, Яковець, Заєць, Коломієць, Пінчук, Плахтій, Повалій, Маковій, Свистун, Чак, Петраш, Макарович та ін.;
4) слова числівникового різновиду: півдня, піваркуша, підвідділу, півсвіту, півночі, півхліба, пів'яблука тощо;
5) складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НКЦ ОНЮА, МВС, ДАІ, СТО, НАТО, ЄС, ООН, (але з ЖЕКом, від СНІДу);
6) назви іноземних часописів: «Тайме», «Руде право», «Юманіте» та ін.
Числівники і відчислівникові слова
Числівники - це слова, що означають абстрактну математичну кількість, кількість предметів або їхній порядок при лічбі. За значенням числівники поділяються на кількісні та порядкові, за будовою - прості, складні та складені.
При написанні числівників слід пам'ятати такі правила.
1. У складних числівниках у кінці першої частини м'який знак не пишеться і вона не змінюється: (на позначення сотень - змінюється): п'ятнадцять - п'ятнадцятьом, шістдесят - шістдесяти, але двісті -двохсот, шістсот - шестисот, дев'ятсот - дев'ятисот.
2. Якщо перша частина відчислівникового слова записується цифрами, то кінцева частина приєднується через дефіс: 53-мільйонний, 32-поверховий, 250-квартирний, 120-річчя.
3. Літери дописуються до чисел лише на позначення порядкових числівників: 6-й поверх, з 8-ї ранку, на 10-у кілометрі, на початку 80-х років тощо.
4.Якщо закінчення числівника позначається однією літерою, то до цифри дописується лише закінчення (від основи літери не відриваються):
перша - 1-а, друга - 2-а, третю - 3-ю.
5. До римських чисел літери не дописуються: І квартал, у II кварталі, з XV століття, XXI століття.
6. У датах назви місяців вживаються у родовому відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого.
Дієприкметники
Дієприкметник - це форма дієслова, яка виражає ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: виявлена зброя, вилучена гвинтівка, підроблене посвідчення, запропонована посада, оголошена подяка, необдумане рішення, взято до уваги, вжито заходів.
За будовою, граматичними ознаками і синтаксичною функцією дієприкметники близькі до прикметників. Подібно до прикметника дієприкметник змінюється за родами, числами і відмінками (доведений до відчаю, виконаний трюк, підстрелений птах). За такими граматичними ознаками, як час і стан, дієприкметник наближається до дієслова. Дієслівною ознакою дієприкметника є те, що він може керувати іменником (плац, засипаний снігом; подяка, оголошена керівником; зброя, вилучена під час обшуку; посвідчення водія, підроблене громадянином К.).
За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього і минулого часу (згасаючий - згаслий).
За відношенням до стану вони поділяються на активні (замерзаюче озеро, процвітаючий бізнес) та пасивні (відпрацьований документ, обеззброєний злочинець).
Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його дією. Вони мають форму теперішнього (достигаючі яблука, квітучий сад, лежачий камінь, правлячий режим, пекучий біль, догоряючий захід) і минулого часу (зарослий ставок, намокла одежа).
Вирізняють дієприкметники, що перейшли в іменники: керуючий, відпочиваючий тощо.
При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються підрядними означальними реченнями;
дієприкметники, що перейшли у прикметники та іменники, замінюються відповідними частинами мови:
ведущий - який (що) веде, провідний,
вступающий - який (що) вступає, вступник,
движущийся - який (що) рухається, рухомий,
заведующий - який (що) завідує, завідувач,
начинающий - який (що) починає, початківець,
окружающий - який (що) оточує, навколишній,
служащий - який (що) служить, службовець,
учащийся - який (що) навчається, учень та ін.
Часто трапляються помилки при перекладі російського слова следующий, яке може бути і дієприкметником, і прикметником. Наприклад:
следующая остановка - наступна зупинка,
следующие вопросы - такі питання,
клиент, следующий советам юриста - клієнт, який слухає поради юриста,
следующий через станцию поезд - поїзд, що проходить через станцію та ін.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: виконане завдання, обговорене питання, складений залік, перевірена інформація, написаний реферат, застосований метод, зібраний матеріал.
Вони мають форму лише минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: записаний текст, зірваний урок, завершений етап.
Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу:
приобретаемые навыки - набувані навички,
освещаемый в прессе - висвітлюваний у пресі,
занимаемая должность — обіймана посада,
заключаемый договор - укладаний договір,
записываемый протокол - записуваний протокол тощо.