4.3. Екологічні регламенти рекреаційної індустрії

Розкриваючи дане питання слід відзначити, що рекреаційне природокористування характеризується і серйозними негативними наслідками для природних комплексів. Як відомо, економічною основою рекреаційної індустрії можуть бути різні форми власності, а окремі курортополіси та рекрополіси - становити вільні економічні зони, наприклад, міста-курорти Трускавець, Моршин, селища - Східниця, Підгородці, Підбуж. Треба пам'ятати, що рекреаційні ресурси, як і багато інших, мають певні запаси. Можна говорити про їх вичерпність, яка теоретично визначається порогом навантаження на них, вище якого ресурси або істотно змінюються в сторону меншої привабливості, або деградують природні багатства. Надмірна експлуатація ресурсів часто призводить до їх знищення. Від витоптування ущільнюються ґрунти, змінюється гідрологічний режим, деградують рослинні асоціації, забруднюється побутовими відходами природне середовище. Перспективи рекреаційного освоєння регіону висувають наукову і практичну проблему обґрунтування екологічних регламентів територіальних пропозицій і масштабів розвитку відпочинкової індустрії. Необхідно знати, що в основі рекреаційної політики повинні лежати науково обґрунтовані норми рекреаційного навантаження на природне середовище, в межах яких воно зберігає здатність до самовідновлення. У практичному плані рекреаційне навантаження виражається максимально можливою кількістю осіб, які можуть одночасно перебувати на даній території, не викликаючи деградації природних екосистем. Нормативи рекреаційного навантаження повинні враховувати природні умови рекреаційних територій (характер рельєфу, механічний склад ґрунтів, лісові території, типи лісу тощо), дотримання яких забезпечило б рівновагу природних екосистем в залежності від інтенсивності впливу і режиму їх використання. Аналізуючи джерела інформації з даної проблеми, як вітчизняні так і зарубіжні, фахівці даної галузі по-різному наводять дані відносно навантаження, яке в основному залежить від плоскої рівнини, гористості, гірської місцевості, пісчаних ґрунтів тощо. Загальноприйнятою вважається для довготривалого відпочинку норма від 4 до 18 чол/га або 400/1800 чол/км2. Але ці дані теж не можуть бути абсолютно прийнятними, вони залежать від складу території та спеціалізації району для рекреаторів. В світовій практиці рекреаційного використання природних комплексів спостерігаються великі відмінності в нормативах. Наприклад, в Україні до 1990 р. загально курортна норма забудови складала від 350 до 500 м3 на одне ліжко-місце, в той час на болгарському курорті "Золоті піски" цей показник дорівнює 150 м3, на румунському курорті "Мамайя" - 85 м3, на англійському курорті "Бронімор" - 53 м3 на одне ліжко-місце. Наведемо екологічні регламенти рекреаційного освоєння територій за Мироненко Н.С., Твердохлєбовим І. Т. (Рекреаційна географія. - М. : Вид. МГУ, 1981. - 207с), які та застосовуються в основному на всій території США це багаторічна практика використання територій без нанесення деградації, як показано в таб.4.1.

Таблиця 4.1. Норми рекреаційного навантаження на природні екосистеми, прийняті в США 

Види рекреаційного використання територій	Площа на одного рекреанта, м2
Приміські зони відпочинку, ігрові майданчики	80
Пляжі	18,5
Майданчики для пікніків	100
Стежки для пішохідного туризму	80
Стежки для верхової їзди	80

Доцільно також відзначити про сусідню країну Польщу, де фактична концентрація туристів у рекреаційних місцевостях коливається від 50 до 500 чол./км² (див. Табл. 4.2.).

Таблиця 4.2. Нормативні показники рекреаційного навантаження на природні комплекси Польщі 

Природні комплекси	Показники рекреаційного навантаження в літній період, чол./км2	Рекреаційне навантаження взимку в % до літніх показників.
Морський	300 - 500	20-30
Озерний	80 - 150
Гірський	100-200	50-80
Інші комплекси з різними територіями	0-80	30 - 50
Річковий	50-80	30-50
Низовинний	80- 120	60-160

Подібні нормативи прийняті в Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Молдавії та інших сусідніх державах. Виходячи із світової практики, для Карпатського регіону розроблені нормативи рекреаційного навантаження на природні комплекси вченими Інституту регіональних досліджень під керівництвом В.Кравціва та інших, що доцільно прийняти в розвитку рекреаційної індустрії. При їх визначені враховувався той факт, що в регіоні виділяються три групи природних комплексів - гірські, горбисті, низовинні. Нормативи рекреаційного навантаження залежать також від пори року. Відмінність території взимку значно нижча, тому норми рекреаційного навантаження в зимовий період є нижчими і складають в середньому 30 - 50% для рівнинних і 50 - 80% - для гірських територій (табл.4.3).

Таблиця 4.3. Нормативи рекреаційного навантаження на природні комплекси Карпатського регіону 

Природні комплекси	Нормативи рекреаційного Навантаження, чол./км
	Літо	Зима
Низовинні	80-120	30-50
Горбині	100-150	40 - 35
Гірські	110-200	60-160

Дані показники є максимальними і дають загальне уявлення про норми рекреаційного навантаження на різні природні комплекси. Показники рекреаційного навантаження для кожної, окремо взятої, території визначаються на місці з урахуванням конкретних природних умов. Норми рекреаційного навантаження служать базою для визначення рекреаційних районів (табл.4.4).

Таблиця 4.4. Місткість рекреаційних територій Карпатського регіону 

Рекреаційні райони	Площа, тис.км	Разова рекреаційна місткість
		Літом	Зимою
Дністровський	1,0	400	240
Гологоро-Вороняцький	2,6	185	62
Розтоцький	1,4	80-100	30-40
Львівський	0,8	60	15-20
Прикарпатський	1,9	460	150
Славсько- Сколівський	1,0	200	120
Верхньод-ністровський	1,0	200	120
Берегівський	0,8	60-80	15-20
Рахівсько- Ясінянський	1,2	200	100
Воловецько- Між гірський	1,0	180	30
Свалявсько- Мукачівський	2,0	400	180
Великоберезнянський	1,0	300	50-70
Мізунський	0,6	100	40
Косівський	1,0	100	40-50
Верховинський	1,0	180	50-90
Яремчансько- Ворохтянський	2,0	400-450	200
Чернівецький	1,0	100	25-30
Вижницько- Путивльський	1,3	200	100
ВСЬОГО:	23,6	3135-3935	1647-1732

Як видно з наведених табличних даних, рекреаційні території займають 11,7% площі всього регіону. Визначені показники разової рекреаційної місткості складають в середньому: влітку - 3,9 млн. чол.; узимку - 1,7 млн. чол. Рекреаційна індустрія визначається ресурсними можливостями, що безпосередньо впливають на отримання нових наукових результатів і нових технологій, реалізацію оздоровчих процедур та організацію належного сервісу, підготовку і перепідготовку кадрів, курортного виробництва. Тому рекреацію слід розглядати, з одного боку, як сукупність природних ресурсів і технологій, а з іншого - як здатність до розробки, впровадження та передачі нових наукових та технологічних досягнень у лікуванні, обслуговуванні та відпочинку. Організаційно економічний зміст рекреації полягає в його ресурсних та організаційних можливостях, спрямованих на забезпечення населення ефективними оздоровчими послугами. Рівень розвитку рекреаційної індустрії та організаційна структура визначаються всією сукупністю ресурсів, за допомогою яких будуть розв'язані проблеми оптимізації оздоровлення. Організація рекреаційної індустрії повинна забезпечувати оптимальну взаємоузгодженість дій всіх ланок процесів інноваційної та технологічної діяльності з метою підготовки їх до ефективного використання нововведень шляхом якісної зміни технологій. Тому актуальною стає розробка методів та алгоритмів оцінки і прогнозування ефективності технологій, вибору оптимальних коригуючих впливів. Запропоновані нормативні показники рекреаційного навантаження повинні служити орієнтиром при реконструкції діючих і проектуванні будівництва нових об'єктів у Карпатському регіоні.