Методичні рекомендації

ІІідготовка цієї теми вимагає сумління та часу, оскільки пов’язана не лише з великою кількістю означень, класифікаційних понять, термінів, а й із їх засвоєнням і запам’ятовуванням.

Складність криється ще й у тому, що фонетичні явища пояснюються на прикладах різних мов, яким властива своя специфіка на фоні рідної мови. Тому вивчення теми доцільно здійснювати в кілька етапів. На першому з них потрібно достатньою мірою оволодіти теоретичним матеріалом. Зазначимо: всі рекомендовані навчальні посібники подають його майже однотипно, а от у додатково рекомендованій літературі ви знайдете багато нового та цікавого матеріалу.

На другому етапі підготовки дуже важливо, щоб основні поняття були закріплені практично, передусім на основі рідної мови. Лише на третьому етапі приступайте до вивчення специфіки іноземної мови, яку ви вивчаєте. Учіться порівнювати мовні факти, знаходити спільні й відмінні риси. Успіх подальшої практичної роботи з мовними одиницями різних рівнів багато в чому залежатиме саме від засвоєння класифікаційних схем голосних і приголосних звуків. Навантаження на пам’ять значно зменшиться, якщо ви чітко усвідомите ознаки, на основі яких класифікуються звуки.

Приділіть значну увагу транскрибуванню, причому бажано робити фонетичний запис не окремих слів, а цілих фраз. Для цього ознайомтесь із загальними правилами фонетичної транскрипції (вони відрізняються від правил фонологічної транскрипції), і лише потім, ураховуючи артикуляційні й акустичні властивості тієї чи іншої мови, учіться транскрибувати. Перед транскрибуванням вимовляйте вголос декілька раз фразу, яку ви будете траскрибувати. Зверніть увагу на відмінність буквеної і звукової форми слів. Затранскрибований вами текст прочитайте вголос: фонетично він має відповідати вашому мовленню. Пам’ятайте, що правила правопису та транскрибування не тотожні.

Звуки людської мови дуже рідко звучать ізольовано. У мовленнєвому потоці вони найчастіше подані у вигляді звукорядів, з яких складаються слова та фрази. Функціонуючи у мовленні, звуки впливають один на одного, зазнаючи змін. Усі звукові зміни умовно поділяються на комбінаторні й позиційні. Ознайомтеся детально з їх суттю. Особливо уважно з’ясуйте їх природу на прикладах, що ілюструють теоретичний виклад. Приділіть увагу принципам фонетичного транскрибування і лише тоді розпочинайте виконувати практичне завдання.

Варто пам’ятати, що успіх транскрибування унормованих текстів тієї чи іншої мови залежатиме від знання правил вимови голосних і приголосних звуків, поєднання звуків у різних позиціях, а також особливостей деяких граматичних форм. Орфоепічні норми літературної мови утворюються на основі системи певного територіального діалекту, переважно центральних районів мовного ареалу. Для з’ясування суті звукових змін рекомендуємо у процесі підготовки дотримуватися такої послідовності:

1. затранскрибуйте текст;

2. виділіть у ньому комбінаторні зміни однією рискою (причому підкреслюйте звуки, що взаємодіють), позиційні зміни двома рисками;

3. визначте акустико-артикуляційні характеристики звукових змін.

Позиційні зміни: редукція ненаголошених голосних, приглушення приголосних у кінці слова, протеза.

Діючі (живі) та історичні (традиційні) звукові зміни. Реґулярні звукові зміни – звуковий закон.