2.11. Врахування норм міжнародного гуманітарного права у ході підготовки та ведення воєнних дій

Командири підрозділів, виконуючи поставлені завдання, повинні забезпечити дотримання норм права війни, передбачивши всі можливі запобіжні заходи з метою уникнення, а якщо це неможливо - зведення до мінімуму втрат серед цивільного населення та збитків цивільним об’єктам.

Міжнародне гуманітарне право не змінює встановленого порядку підготовки та ведення воєнних дій, воно лише змушує командирів всіх рівнів у процесі управлінської діяльності враховувати певні обмеження і заборони на застосування сили.

Діяльність командирів щодо підготовки підрозділів до виконання визначених їм завдань та управління ними в ході воєнних дій повинна здійснюватись із урахуванням принципів права війни: законності, обмеження, розрізнення, сумірності, гуманності та воєнної необхідності.

Принцип законності полягає в суворому і точному дотриманні усіма військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України норм міжнародного гуманітарного права.

Підлеглим повинні віддаватись відповідні вказівки щодо правил поведінки в бою (загальні, які викладені в Кодексі поведінки учасників бойових дій або спеціальні).

Робота командира щодо підготовки воєнних дій розпочинається з отриманням завдання, зміст якого не повинен суперечити положенням права війни. Поставлене завдання має бути виконано.

Під час з’ясування отриманого завдання, крім звичайних питань, командир повинен зрозуміти зміст і порядок виконання заходів щодо дотримання підпорядкованими підрозділами норм міжнародного гуманітарного права, які передбачені старшим начальником.

Оцінка обстановки здійснюється із врахуванням:

• отриманого завдання;

• наявних розвідувальних відомостей;

• необхідних запобіжних заходів, передбачених правом війни;

• принципу воєнної необхідності.

Приймаючи рішення на воєнні дії, крім звичайних питань, командир зобов’язаний:

у замислі:

• під час визначення напрямку зосередження основних зусиль (головного удару), врахувати наявність у районі воєнних дій осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, та ступінь їхньої захищеності;

• визначати підрозділам лише такі завдання, які вони спроможні виконати і які відповідають нормам міжнародного гуманітарного права (виходячи із бойових можливостей підрозділів);

• призначати маршрути, смуги, ділянки, райони, позиції і рубежі з таким розрахунком, щоб вони не створювали загрози особам та об’єктам, які знаходяться під захистом права війни.

У виняткових випадках командир може визначити:

• напрямок зосередження основних зусиль, який включає об’єкти, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права;

• порядок зняття імунітету з культурних цінностей у разі їх використання противником та нанесення вогневого ураження противнику, який розташовується на об’єктах, що захищені правом війни;

• завдання зі зруйнування об’єктів, які необхідні для виживання цивільного населення, а також із знищення або захоплення майна, що знаходиться у власності противника;

• порядок тимчасової заборони (обмеження) виконання завдань за призначенням організаціями цивільної оборони;

• порядок тимчасового використання захоплених стаціонарних медичних закладів (з урахуванням продовження догляду за пораненими і хворими, які в них знаходяться).

Рішення про зняття імунітету з культурних ціннос­тей, яким надається спеціальний захист , приймає начальник не нижче командира бригади (або йому рівний).

Командир повинен прийняти такий варіант рішення, який забезпечить виконання поставленого завдання і створить найменшу небезпеку для осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Під час проведення рекогносцировки, крім звичайних питань, командир на місцевості повинен вивчити:

• розташування об’єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, і, з урахуванням цього, уточнити своє рішення та визначити місця укриття або маршрути евакуації з району воєнних дій осіб, які знаходяться під захистом права війни.

Під час постановки завдань підрозділам, крім звичайних питань, командир зобов’язаний:

• довести відомості про місця розташування осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом права війни, та ступінь їх захищеності;

• визначити порядок обмеження, призупинення або зняття захисту з об’єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права (за умов воєнної необхідності);

• встановити порядок дій підлеглих щодо цивільної влади та цивільного населення (наприклад, які військові службові особи підрозділу мають право надавати інформацію цивільній владі; обмеження на контакти в інтересах розвідувальної діяльності або діяльності щодо введення противника в оману).

• за необхідності доводяться й інші відомості.

Під час організації взаємодії, крім звичайних питань, командир повинен узгодити:

• питання вогневого ураження противника та дій у районах проживання (скупчення) цивільного населення та розташування об’єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права;

• дії штатних та доданих сил і засобів щодо захисту (евакуації) осіб та об’єктів, які знаходяться під захистом права війни, порядок поводження з жертвами збройного конфлікту;

• сигнали оповіщення цивільного населення, порядок позначення об’єктів (зон), що знаходяться під захистом права війни;

• організувати взаємодію з органами місцевої адміністрації і цивільної оборони з питань оповіщення, евакуації цивільного населення, позначення об’єктів (зон, місцевостей), які знаходяться під захистом права збройних конфліктів, та евакуації (переміщення) культурних цінностей.

Під час організації бойового забезпечення враховувати:

Під час організації розвідки

добуван­ня достовірних розвідувальних даних про:

• об’єкти (цілі) противника, які знаходяться поблизу цивільних об’єктів або є ними;

• наявність укриттів для цивільного населення на можливих напрямках дій;

• наявність, розташування і стан об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, ступінь їх використання противником;

• дорозвідку об’єктів (цілей) противника для отримання даних про можливий збиток цивільному населенню та об’єктам, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права;

• виявлення порушень норм міжнародного гуманітарного права у ході ведення воєнних дій своїми підрозділами і військами противника.

Під час організації радіоелектронної боротьби необхідно передбачати:

• введення заборон на радіоелектронне подавлення радіоелектронних засобів і ліній зв’язку, які викорис­товуються військовими і цивільними медичними службами, військовим і цивільним духовним персоналом противника, гуманітарними організаціями, цивільною обороною, персоналом охорони об’єктів, які знаходяться під захистом права війни, за умови, що вони не будуть використовуватися противником у воєнних цілях;

• проведення комплексу організаційних і технічних заходів щодо радіоелектронного захисту систем і засобів своїх аналогічних служб (об’єктів) та організацій, які визначені міжнародним гуманітарним правом.

Під час організації заходів щодо тактичного маскування військових об’єктів, озброєння і військової техніки забороняється використовувати:

• міжнародні розпізнавальні емблеми, знаки і сигнали

• прапори, військові емблеми і форму одягу противника, нейтральних держав, а також розпізнавальну емблему Організації Об’єднаних Націй;

• присутність медичних формувань, санітарного транспорту, військовополонених і цивільних осіб з метою приховати (захистити) визначені райони, воєнні об’єкти, озброєння і техніку від розвідки противника.