
- •Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені о.О.Богомольця
- •Завідувач кафедри
- •Методичні рекомендації для викладачів
- •1. Конкретні цілі
- •3.Зміст навчального матеріалу Гломерулонефрит у дітей. Хронічна ниркова недостатність у дітей.
- •Хронічна ниркова недостатність у дітей.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни
- •6.2. Ситуаційні задачі.
- •6.3.Контрольні питання:
- •7. Література
- •Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені о.О.Богомольця
- •Завідувач кафедри
- •2. Конкретні цілі
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •5. Зміст заняття Гломерулонефрит у дітей.
- •Хронічна ниркова недостатність у дітей.
- •6. Матеріали для самоконтролю:
- •7. Рекомендована література
Хронічна ниркова недостатність у дітей.
Хронічна ниркова недостатність (ХНН) -клінічний симптомокомплекс, обумовлений зменшенням числа і зміною функції діючих нефронів, що призводить до порушення гомеостатичної функції нирок, зокрема, зниженню швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) більш ніж на 50%.
ХНН діагностують у дітей із захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів при зниженні швидкості клубочкової фільтрації нижче 20 мл/хв на 1,73 м2 поверхні тіла, підвищенні рівня креатиніну в сироватці крові більше 2 мг % (0,177 ммоль/л) і сечовини більше 50 мг% (8,3 ммоль/л) протягом 3-6 місяців.
Етіологія. У дітей до 5 років найбільш часті причини ХНН: природжені структурні і обструктивні аномалії.
У дітей після 5 років - набуті хвороби:
· фокальний сегментарний гломерулосклероз;
· хронічний гломерулонефрит;
· гемолітико-уремічний синдром;
· прогресуючі спадкові нефропатії (спадковий нефрит, дисплазії нирок та ін.).
Патогенез. Прогресуюче зменшення маси діючих нефронів призводить до наступних порушень:
· зниження концентраційної здатності нирок і поліурія;
· підвищення втраті електролітів (натрію і калію) із сечею, електролітні розлади (гіперкаліємія, гіпокальціемія, гіпонатріємія);
· порушення гомеостазу екстрацелюлярної рідини;
· гіперазотемія, ацидоз, гіпергідратація;
· оліго-, анурія.
Прогресуванню ХНН сприяють:
· високий вміст білка в дієті;
· персистуюча протеїнурія та/або системна гіпертензія будь-якої етіології;
· повільні і латентні вірусні та інші інфекції (мікоплазменні, хламідійна, герпетичні, ентеровірусні та ін.);
· дизбактеріози кишечника, закрепи, хронічна патологія шлунково-кишкового тракту.
Ознака ХНН |
Причини розвитку
|
Затримка росту і розвитку |
Дефіцит білка, калорій, вітамінів (в т.ч. вітаміну D), ацидоз, азотемія |
Астенія, психоневрогенні розлади |
Азотемія, дефіцит калоражу, анемія, гіпоксія, гіпертензія |
Білковий дефіцит (гіпопротеїнемія, зниження тургора) |
Посилений катаболізм, порушення засвоєння білка тканин, зменшення м'язової маси |
Гіпертензія |
Підвищення продукції реніну, порушення водно-електролітного балансу |
Набряки |
Протеїнурія, гіповолемія, гіпопротеїнемія, «безбілкові набряки» |
Анемія |
Дефіцит білка, заліза, еритропоетінів |
Геморагічний синдром |
Збільшення часу кровотечі під впливом сечовини, зміна властивостей тромбоцитів в результаті накопичення в крові гуанідинянтарної кислоти |
Остеодистрофія |
Порушення продукції активних метаболітів вітаміну D, дефіцит кальцію, гіперпаратіреоїдізм |
Азотемія |
Затримка азотистих метаболітов в крові в результаті зниження фільтрації, посилений катаболізм, порушення толерантності до звичайного білкового раціону |
Гіперкаліємія |
Порушення фільтрації, посилений катаболізм, ацидоз |
Гіпонатріємія |
Порушення внутрішньониркового транспорту натрію |
Гіпостенурія |
Ураження мозкової речовини нирок |
ДВЗ-синдром |
Порушення тромбоутворення, реологічних властивостей крові |
Ацидоз |
Порушення фільтрації, аміноацидогенезу |
Імунодефіцитний стан |
Білковий дефіцит, гормональний дисбаланс; порушення імуногенезу, індуковане токсинами |
Класифікація ХНН (Папаян А. В., Архипов В. В., 1997) передбачає виділення чотирьох стадій:
I стадія (компенсована). Об'єм ниркових функцій складає від 80 до 50% від норми, а число функціонуючих нефронів - від 50 до 25%. ШКФ - 70-50 мл/хв х 1,73 м2. Креатинін 0,088-0,265 ммоль/л. Можлива мікропротеїнурія. Клінічні симптоми ХНН відсутні до тих пір, поки число функціонуючих нефронів не зменшиться до 30%.
II стадія (субкомпенсована). Об'єм ниркових функцій від 50 до 25% від норми, залишкове число нефронів - менше 30%. ШКФ - 50-30 мл/хв х 1,73 м2. Креатинін 0,12-0,53 ммоль/л. Порушена толерантність до різних харчових інгредієнтів, порушено всмоктування Ca++. Пацієнти погано переносять інтеркурентні захворювання, а також дегідратацію, гіперкаліємію, ацидоз. У разі дегідратації зростає ризик розвитку гострої ниркової недостатності. У дітей часто відзначають затримку росту.
III стадія (декомпенсована). Об'єм ниркових функцій складає менше 30%, а число нефронів менше 15% від норми. ШКФ - 30-10 мл/хв х 1,73 м2. Креатинін 0,485-0,8 ммоль/л. Характерні остеодистрофія, анемія і гіпертензія. Консервативна терапія направлена на корекцію метаболічних порушень. Пацієнти при строгому дотриманні режиму, дієти і консервативної терапії можуть вести звичайний спосіб життя. Проводять підготовку до терапії діалізом
IV стадія (уремія). Залишкова функція нирок складає менше 5%. ШКФ менше 10 мл/хв х 1,73 м2. Креатинін 0,62-1,1 ммоль/л. Характерні анорексія, нудота, слабкість. За відсутності лікування з'являються блювання, судоми, кома і шлунково-кишкові кровотечі. Часто - серцева недостатність і аритмія. Симптоми частково або повністю оборотні при проведенні строгої консервативної терапії, яку доповнюють діаліз та/або ниркова трансплантація.
Діагноз встановлюють з урахуванням клініко-лабораторних даних.
Лікування при ХНН I стадії направлене на основне захворювання і є симптоматичним. У стадії II призначають дієту з обмеженням білка до 1,5 г/кг. При високій азотемії призначають дієту з добовою кількістю білка 0,6-0,7 г/кг, збагачену вуглеводами і жирами, по типу дієти Джіордано-Джіованнетті, з якої виключають м'ясо, рибу, сир. У міру зменшення азотемії кількість білка в дієті збільшують до 1-1,5 г/кг в добу. Кількість солі в раціоні залежить від наявності гіпертензії, набряків, добового діурезу і екскреції натрію. При гіпокаліємії в дієту вводять продукти, збагачені калієм (банани, урюк, родзинки, чорнослив). Всім хворим з ХНН призначають вітаміни ВС, B1, В2, Е, В6 в підвищених дозах.
Симптоматична терапія:
- при ацидозі - введення гідрокарбонату натрію;
- при гіпертензії - дієта без солі, гіпотензивні препарати (каптопріл, діазоксид, препарати раувольфії, альфа-метілдопа) в поєднанні з сечогінними (фуросемід);
- при остеопатії і гіпокальціємії - препарати кальцію, вітамін D;
- при анемії - трансфузії еритроцитарної маси при рівні гемоглобіну нижче 50 г/л.
Показання до гемодіалізу: у дітей починають в III-IV стадії ХНН при рівні креатініну в сироватці крові більше 0,528 ммоль/л і кліренсі ендогенного креатиніну менше 10 мл/хв на 1,73 м2. Гемодіаліз проводять 2-3 рази на тиждень.
Для хворих з ХНН, що знаходяться на регулярному гемодіалізі, доцільна трансплантація нирки.
Профілактика ХНН: своєчасне виявлення і адекватне лікування причинно-значущих станів.
Прогноз залежить від причини ХНН. У I стадії ХНН оборотня, якщо можна активно коригувати її причину. У 80% пацієнтів термінальна стадія ХНН розвивається в дитячому віці.
Диспансеризація довічна:
- щомісячно огляд, контроль артеріального тиску; аналізи сечі і крові, проба Зимницького;
- щоквартально біохімічний аналіз крові (креатинін, сечовина, електроліти, білкові фракції, кислотно-основний стан) і сечі (електроліти). Кліренс креатиніну, коефіцієнт реабсорбції.
Санаторне лікування рекомендовано на кліматологічних курортах з сухим і жарким кліматом.