Загальні властивості біосфери

Біосфері характерні певні властивості, які забезпечують її функціонування, саморегулювання, стійкість та інші параметри.

1. Біосфера є централізованою системою. Її центральною ланкою виступають живі організми.

2. Біосфера належить до відкритих систем,існування якої не уявляється без надходження енергії ззовні. Вона зазнає дії космічних сил, зокрема сонячної активності.

3. Біосфера є саморегулюючою системою.Цю властивість називають гомеостазом, тобто здатність біосфери повертатися в вихідний (початковий) стан після виникнення збурення (виверження вулканів, зустрічі з астероїдами, землетруси, гороутворення тощо) за рахунок дії певних внутрішніх гомеостатичних механізмів. Порушення гомеостатичних механізмів (зокрема в результаті діяльності людини) призводить до розпаду екосистем (наприклад опустелювання), появи нестійких, практично позбавлених гомеостатичних властивостей екосистем типу агроценозів та урбанізованих (міських) комплексів.

4. Згідно з законом історичної необоротностірозвиток біосфери й людства, як цілого, не може відбуватися від пізніших фаз до початкових, – загальний процес розвитку однонаправлений.

5. Біосфера характеризується великимрізноманіттям, що обумовлено:

• різними середовищами життя (водне, наземне, повітряне, грунтове, організмове),

• різноманіттям природних зон з їх різними кліматичними, гідрологічними, грунтовими, біотичними і іншими властивостями,

• наявністю регіонів, які відрізняються хімічним складом.

Головне полягає в тому, що в біосфері поєднується величезна кількість елементарних екосистем з властивим їм видовим різноманіттям. На сьогодні описано біля 2 млн видів (приблизно 1,5 млн. видів тварин і 0,5 млн. – рослин).

Різноманітність розглядається як основна умова стійкості будь-якої екосистеми та біосфери в цілому. Із різноманіттям пов’язана можливість дублювання, під страховки, заміни одних ланок іншими (наприклад, на видовому або популяційному рівнях), ступінь складності і міцності харчових та інших зв’язків.

Будь-яка діяльність людини призводить до спрощення екосистеми. Наприклад, винищення окремих видів або різке зменшення їх чисельності, створення агроценозів на місці складних природних систем.

6. Важливою властивістю біосфери єнаявність в ній механізмів, які забезпечують колообіг речовин і пов’язану з ним невичерпність окремих хімічних елементів і їх сполук.

Якби не було колообігу, то за короткий проміжок часу був би вичерпаний основний “будівельний матеріал” – вуглець, який практично один здатен утворювати міжелементні (вуглець–вуглеводневі) зв’язки і створювати величезну кількість органічних сполук. Тільки завдяки колообігам та постійному притоку сонячної енергії забезпечується безперервність процесів у біосфері.

7. Закон константності біосфери (В.І.Вернадський): протягом всього часу свого існування живий світ морфологічно безперервно змінювався, але такі зміни помітно не вплинули ні на кількість живої речовини, ні на її середній валовий склад, що пояснюється надходженням постійної кількості сонячної енергії на планету Земля.

Завдання

 

Після ознайомлення з матеріалом за темою «Природне середовище та біосфера», опрацюйте відповідну літератури (список додається) та Інтернет-джерела за темою (здійсніть самостійний пошук, звертаючи увагу на якість джерел, обов’язково використайте відповідні статті Wikipedia). Після цього виберіть одне запитання з наведених нижче відповідно до останньої цифри вашого номеру у списку групи (від 0 до 9), опрацюйте та сформулюйте чітку коротку відповідь (до однієї сторінки А4, 12 шрифт) та завантажте на сайт.

Лекція 3 та завдання до неї

Теоретичні відомості

 

Природні ресурси – компоненти природи, які використовуються (актуальні) або можуть бути використані (потенційні) як засоби виробництва і предмети споживання. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія Сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина, води. Природні ресурси поділяються на мінеральні, енергетичні, водні, земельні, біологічні (рослинні, тваринні), кліматичні, рекреаційні.

Природні ресурси поділяються на дві великі групи – невичерпні і вичерпні. Оскільки відтвореня відновлюваних природних ресурсів відбувається повільніше ніж їх споживання, з одного боку, а невідновлювані ресурси перетворюються у форми непридатні для подальшої експлуатації через велику розсіяність потрібних елементів, або через нову хімічну структуру, з іншого боку, то відбувається вичерпність багатьох природних ресурсів.

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними. При будь-якому інтенсивному споживанні їх кількість не зменшується, або зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується. До невичерпних природних ресурсів відносять:

• кліматичні і гідрологічні,

• сонячна енергія,

• дощові опади,

• кінетична енергія вітру і морського прибою,

• потенційна енергія рік і морських припливів.

Вичерпні природні ресурси – це ресурси, які при їх видобутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні із швидкістю їх використання. В свою чергу вичерпні природні ресурси поділять на відновлювані іневідновлювані.

До відновлюваних природних ресурсів належать:

• родючі грунти,

• рослинність і тваринний світ,

• деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в озерах і морських лагунах, тощо. Під час використання вони безперервно відновлюються самою природою, однак, їх природне відновлення (відновлення родючості грунтів, деревної й трав'яної маси, кількості тварин тощо) часто не збігається з темпами використання.

Кількість відновлюваних природних ресурсів визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання.

До невідновлюваних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ресурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче призводить до виснаження їх запасів. Поповнення цих запасів неможливе, оскільки відсутні умови, в яких вони виникли багато мільйонів років назад, або відбувається дуже повільно. При додержанні принципів сталого розвитку ресурси надр можуть використовуватися людиною нескінченно.