Контрольні запитання

1. Що таке активність радіонукліду?

2. Назвіть одиниці вимірювання активності радіоактивних речовин.

3. Класифікація дозиметричних приладів за призначенням.

4. Активність Cs₁₃₇ - 1 мКі. Наведіть графік спаду активності з часом (Т_1/2=30 років).

5. Активність рутенію-100 - 3,2 мКі. Визначити активність через 1-3 періоди напіврозпаду (Т_1/2=39,4 доби).

6. Закон радіоактивного розпаду.

7. Що таке період напіврозпаду радіонукліда?

Практична робота №4

Тема: РОЗРАХУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ХІМІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

На харчових підприємствах з викидом сдор

Мета роботи - ознайомити і навчити студентів розраховувати параметри хімічного забруднення

4. Теоретичні положення

У світі зареєстровано понад 9 млн. видів хімічних речовин, які добувають штучно. До 300 тис. з них надходить у продаж. Великі масштаби має штучний синтез органічних речовин: у 1950 р. світова промисловість виробляла їх 7 млн. т, а в 1985 р. - уже 250 млн. т. Асортимент штучних органічних речовин перевищує 2 млн. найменувань. У продаж їх надходить близько 1 тис. найменувань. У зв’язку з тим, що хімічні речовини не тільки забруднюють навколишнє середовище, а й шкодять здоров’ю людини, для оцінювання рівня забруднення середовища використовують особливу величину - граничну допустиму концентрацію (ГДК). ГДК - це максимальна концентрація в природному середовищі тієї чи іншої речовини, яку людина витримує без шкоди для власного здоров’я і здоров’я своїх нащадків. Багато з хімічних речовин є токсичними для живих організмів, але гранично допустимі концентрації (ГДК) розроблено лише для 4,5 тис. їх видів. ГДК на речовини, токсичні для рослин і тварин, не розробляються взагалі. Для більшості забруднювальних речовин відсутні методи реєстрування їхньої наявності у природному середовищі.

Характеристика деяких сильнодіючих отруйних речовин, що використовуються на підприємствах харчової промисловості

Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називають такі хімічні сполуки, які у певних кількостях та концентраціях внаслідок аварійного викиду можуть призвести до зараження навколишнього середовища, спричиняють шкідливий вплив на здоров’я людей і тварин, викликаючи їх ураження, в тому числі і смертельні.

За характером впливу на організм людини СДОР поділяються на: подразнювальні (фтористий та хлористий водень, оксиди азоту, хлор та ін.); задушливі (фосген, хлорпікрин); загальнотоксичні (синильна кислота, сірководень); наркотичні (метили, формальдегід).

В таблиці 1 наведено основні сильнодіючі отруйні речовини, які найчастіше використовуються на підприємствах харчової промисловості.

До найбільш поширених СДОР належать хлор, аміак, соляна та азотна кислоти.

Хлор СІ₂ - зеленувато-жовтий газ з різким подразнювальним запахом, в 2,5 рази важчий за повітря, в результаті чого хмара хлору стелиться по землі і може накопичуватися в низинних ділянках місцевості. Малорозчинний у воді. Температура кипіння -34°С, негорючий, але є пожежо небезпечним при контакті з горючими матеріалами. Хлор широко застосовується в різних галузях промисловості та комунальному господарстві. При дії на організм уражаються органи дихання, можуть з'явитися опіки шкіри, очей. При ураженні з'являється різкий біль у грудях, сухий кашель, блювота, порушення координації рухів, різь в очах, з'являються сльози. Поріг сприйняття хлору –з003 мг/л, гранично допустима концентрація (ГДК) в робочій зоні - 0,001 мг/л, тобто за наявності різкого запаху необхідно негайно виходити із зони ураження або використати засоби захисту. Смертельна концентрація хлору - 0,1-0,2 мг/л, за значних концентрацій (до 5-10 мг/л) смерть настає миттєво.

Таблиця 4

Характеристика основних сильнодіючих отруйних речовин, які використовуються на підприємствах харчової промисловості

Назва речовини	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Агрегатний стан
Формалін	0,5	2	Пара або газ
Вуглекислий газ	20	4	“ ”
Перманганат калію	0,3	2	Аерозоль
Окисли етилену	1	2	Пара або газ
Ацетилен	5	3	“ “
Хлор	0,1	1	“ “
Негашене вапно	6	3	Аерозоль
Соляна кислота	5	2	“ “
Фосфорна кислота	1	2	“ “
Азотна кислота	5	3	Пара або газ
Каустична сода	0,5	2	Аерозоль
Аміак	20	4	Пара або газ
Сірчаний ангідрид	10	3	“ “
Сірчаний водень	10	3	“ “

АміакNHз - безбарвний газ із задушливим, різким запахом та їдким смаком. Добре розчиняється у воді, 28 - 29%-й розчин у воді називається аміачною водою. При виході в атмосферу димить. При концентрації у повітрі більше 11%, горить за наявності відкритого вогню, а при концентрації від 15-26% - можливий вибух. Місткості з аміаком під час нагрівання можуть вибухнути з великим надлишковим тиском.

Температура кипіння - 33,4 °С. При “вільному” розливі аміак випаровується за одну годину, а при розливі у піддон - за одну добу. Пара аміаку майже вдвоє легша за повітря, але під час випаровування аміак сильно охолоджується і у вигляді білого туману залишається у приземному шарі атмосфери.

Поріг відчуття (сприймання) аміаку - 0,035 мг/л, а ГДК у повітрі робочої зони виробничих приміщень - 0,02, у атмосферному повітрі території промислового підприємства - 0,007, у повітрі населеного пункту - 0,0002 мг/л. Вражаюча концентрація 0,2 мг/л, смертельна концентрація до 5 мг/л при 30 - 60 хв. експозиції, миттєва смерть настає при 50мг/л.

Реакція організму людини: сильний кашель, задушливість, подразнення слизової оболонки, опіки шкіри, сльози, порушення частоти пульсу, важке дихання, свербіння шкіри, нежить.

Засобами захисту органів дихання можуть бути: ізолювальні протигази, фільтрувальні промислові протигази з фільтрувальними коробками марки КД(коробка сірого кольору) для захисту від аміаку, та марки “В” (коробка жовтого кольору) для захисту від хлору, цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі протигази з додатковими патронами ДПГ-1 і ДПГ-3, респіратори РПГ- 67.

Для захисту шкіри використовують захисну одежу, гумові чоботи, рукавиці.

Ліквідація наслідків аварії з виливом (викидом) аміаку або хлору передбачає своєчасне (негайне) оповіщення виробничого персоналу і населення, яким загрожує небезпека. Із зони аварії необхідно вивести сторонніх осіб і оточити зону. Люди повинні перебувати з боку вітру. В зону аварії дозволяється входити людям, які мають засоби захисту. Необхідно усунути джерела відкритого вогню, негайно розпочати усунення витікання, перекачати аміак або хлор в цілу (незіпсовану) місткість.

Необхідно не допустити попадання аміаку або хлору у водоймища, тунелі, підвали, каналізацію.

Якщо виникла пожежа, необхідно прибрати із зони все, що можна, охолодити місткості водою і загасити пожежу водою і піною з максимальної відстані.

Для зменшення глибини зони зараження аміаком виставляють водяну завісу (використовують пожежні машини, мотопомпи, спеціальні пристрої, гідрозавіс). Для дегазації використовують воду (на 1 т аміаку 150 т води).

Для нейтралізації хлору використовують розчини лугів, гашене вапно, гіпосульфіт натрію.