Лекція 1

ЛЕКЦІЯ 1.

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик, як кількісна оцінка небезпек.

План лекцій

1.Предмет і основині завдання дисципліни.

2.Аксіома про потенційній характер небезпеки.

3.Класифікація небезпек.

4.Ризик. Поняття допустимого ризику. Методи визначення ризику.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — це наука, що вивчає теоретичні основи забезпечення збереження життя і здоров'я людини при його взаємодії з навколишнім середовищем. При цьому під навколишнім середовищем вважається весь комплекс процесів і явищ, що відбуваються поза людиною в побутовій, виробничій та інших сферах її діяльності або існування.

Об'єктами вивчення безпеки життєдіяльності є людина і фактори навколишнього середовища, що впливають на неї.

Предметом вивчення безпеки життєдіяльності є фізичні, хімічні і психологічні основи впливу на людину шкідливих і небезпечних факторів, а також методи захисту від них.

Метою безпеки життєдіяльності є виявлення системи основних закономірностей і принципів безпечної взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Ця мета досягається розв'язанням чотирьох взаємозалежних задач (Рис. 1):

1. Прогнозування небезпек, оцінка ризику. Розв'язання цієї задачі дозволить людині заздалегідь виявляти можливі небезпеки, оцінювати імовірність їхнього впливу і розробляти варіанти захисту від них.

2. Ідентифікація небезпек, тобто розпізнавання шкідливих і небезпечних факторів, причин і умов, що впливають на безпеку людини, а також визначення їх кількісних і якісних характеристик, просторового і тимчасового положення.

3. Захист від небезпек. Розв'язання цієї задачі полягає у виявленні принципів, розробці методів і способів захисту організму людини від небезпек.

4. Ліквідація негативних наслідків з метою відновлення безпечних умов життєдіяльності людини. Рішенняцієї задачі припускає вивчення і розробку методів і засобів нейтралізаціїшкідливихвпливів і реабілітації організму людини і навколишнього середовища.

Для розв'язання цих чотирьох задач безпека життєдіяльності використовує досягнення і методи дослідження багатьох наук, що і є науковими основами безпеки життєдіяльності. Розглянемо найбільш важливі з них (Рис. 1).

Прогнозування небезпек, оцінка ступеня ризику, імовірності впливу на людину здійснюється на основі методів теорії імовірності, математичної статистики. При цьому використовуються дані про властивості речовин і матеріалів, закономірності їхньої взаємодії в природі. Ці дані одержують за допомогою фізики, хімії, екології і т. ін.

Ідентифікація небезпек і захист від них полягає у вивченні шкідливих і небезпечних факторів, що впливають на людину, а також вивченні принципів захисту від їх впливу. При цьому шкідливі і небезпечні фактори можуть бути як зовнішні (з боку навколишнього середовища), так і внутрішні (організм людини).

Об’єкт дослідження „БЖД”: людина, навколишнє середовище (природне та техногенне), соціальне середовище.

До основних завдань дисципліни „БЖД” відносять:

1. Визначення чинників, причин і параметрів, що сприяють виникненню надзвичайних ситуацій, тобто ідентифікація (розпізнавання) небезпеки. Визначають її вид, імовірність виникнення, місце виникнення, масштаби та можливі збитки

2. Профілактика визначеної небезпеки, в основу якої покладено пошук можливих причин виникнення небезпеки, порівняння затрат на запобігання появи небезпеки зі шкодою, яку вона може спричинити.

3. Визначення та запровадження принципів і способів захисту людей в умовах виникнення НС.

Рівень безпеки людини зумовлюють такі чинники:

1. Стан навколишнього середовища (довкілля, побут, транспорт, виробництво, соціальні відносини)

2. Державні системи підтримки безпеки людини (охорона здоров я, пожежна охорона, цивільна охорона, органи правопорядку, охорона праці)

3. Індивідуальна захищеність особи (психофізіологічний стан, знання та вміння, індивідуальні засоби захисту).

2. Аксіома про потенціальний характер небезпеки.

Всі системи, що мають енергію, хімічні або біологічні активні компоненти, які не відповідають умовам життєдіяльності – небезпечні.

Небезпеки мають потенційний, або прихований характер. Небезпека не завжди супроводжується негативною дією на людину. Для реалізації шкідливої дії на людину мають бути забезпечені такі три умови: небезпека реально діє на людину, людина перебуває в зоні її дії, людина не має достатніх засобів захисту. Потенційний характер небезпеки є універсальною властивістю процесу взаємодії людини з середовищем мешкання.

Аксіома про потенційний характер небезпеки стверджує, що всі дії людини і всі компоненти середовища мешкання, передусім технічні засоби і технології, окрім позитивних властивостей і результатів, здатні генерувати небезпечні чинники. Будь-які нові позитивні дії або результати неодмінно будуть супроводжуватися виникненням нової потенційної небезпеки або навіть групи небезпек. Виходячи з аксіоми, що діяльність людини потенційно небезпечна, вважають що абсолютної безпеки не буває.

3. Класифікація небезпек.

Небезпеки класифікуються за такими основними ознаками:

1. походженням (природні, техногенні, антропогенні, екологічні, біологічні, соціальні)

2. характером дії на людину (механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні)

3. часом проявлення (імпульсивні і кумулятивні)

4. локалізацією (літо -, гідро -, атмосферні, космічні)

5. наслідками (захворювання, травми, аварія, пожежі і т. І.)

6. спричиненими збитками (економічними, технічні, екологічні, соціальні)

4. Ризик. Поняття допустимого ризику.

Методи визначення ризику.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними результатами, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Квантифікація небезпеки, або кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, які знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має свій кількісний вираз, наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди в грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик – являє собою частоту реалізації небезпек. Це – відношення числа несприятливих наслідків небезпеки nдо їх можливого числаNза певний період

Ризик може змінюватись в межах від 0 до 1, тобто від мінімального до максимального.

Приклад1. Визначити ризик загибелі однієї людини на виробництві за рік, якщо відомо, що щорічно гине n =1.4*10⁴ чоловік, а кількість усіх працівників N становить приблизно 1.38*10⁸ чоловіків.

R= 1.4*10⁴ /1.38*10⁸ =10^-4

Отже, на 10000 працівників може загинути одна людина.

Поняття ризику включає в себе два елементи частоту, з якою відбувається нещасні випадки, та наслідки цих випадків. Другий елемент найчастіше виражається в грошовому еквіваленті.

Розрізняють індивідуальний, груповий, професійний та добровільний ризики. Індивідуальний ризик характеризує небезпеку певного виду для окремого індивідуума. Груповий ризик – для групи людей (розраховується по відношенню кількості подій до кількості уражених при цьому людей). Професійний ризик поділяється на випадковий(небезпека травм, отруєнь професійних захворювань) та невипадковий (постійне погіршення працездатності та здоров я в екстремальних умовах). Добровільний ризик належить до особистого життя людини

Визначення ризику можливо за різними методологічними підходами:

1. Інженерний, який базується на статистичних даних, розрахунках частот, імовірнісний аналіз безпеки.

2. Моделювання, базований на побудові моделей дії різних шкідливих чинників на окрему людину, соціальні або професійні групи.

3. Експертний, коли вірогідність події визначається на основі опитування експертів.

4. Соціологічний, що базується на опитуванні населення.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний. Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він знаходиться в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який в переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків

На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо. Знехтуваний ризик в теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного ризику.

Величину прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятих значень. Так, скорочення витрат на охорону навколишнього природного середовища на користь техногенної та соціальної сфер призведе до забруднення атмосфери, води, ґрунтів, що неминуче вплине на ріст захворюваності, погіршення умов проживання, якості харчів тощо. Разом із тим виділення недостатніх коштів на підтримання та розвиток техногенної сфери призведе до використання відсталих технологій, устаткування, зростання рівнів травматизму та професійних захворювань, до загального падіння рівнів виробництва. З іншого боку, зниження витрат в соціальній сфері безпосередньо впливає на життєвий рівень людей та підвищує ризик зубожіння суспільства, його криміналізації.

У деяких країнах гранично допустимий і прийнятний ризики визначені в законодавчому порядку. Наприклад, у Нідерландах гранично допустимий ризик смерті від небезпек у техносфері прийнятий рівним 10^-6, а прийнятний – 10^-8.

Соціальний ризик – це залежність частоти виникнення небажаних подій, що полягають в ураженні не менш визначеного числа людей, що піддаються впливам визначеного виду при реалізації небезпек, від цього числа людей. Соціальний ризик дозволяє судити про масштаби небажаних наслідків, оскільки 5 небажаних наслідків можуть відбутися в 5 подіях, але також і в 1, 2, 3, 4 подіях.

Контрольні питання:

1. Що вивчає Безпека життєдіяльності?

2. Які основні завдання дисципліни „БЖД”?

3. Як класифікуються небезпеки?

4. Що таке ризик? Як він розраховується?

5. Назвіть основні шляхи вивчення ризику?

6. Які є види ризику за ступенем припустимості?

7. Що таке припустимий ризик?