4. Принципи оподаткування

Призначення принципів полягає в узгодженні двох основних вимог до податкової системи: задоволення фіскальних потреб держави при врахуванні інтересів платників податків.

Найвідомішими в історії фінансової науки є принципи, сформульовані Адамом Смітом і Адольфом Вагнером. Вони мають ранг класичних.

Відомий англійський економіст Адам Сміт ще у 1776 році у знаменитій книзі «Добробут націй» сформулював чотири основних принципи раціональної організації податків (принципи оподаткування). У скороченому вигляді вони трактуються таким чином:

1.Податок повинен стягуватись відповідно до доходу кожного платника податку.

2.Розмір податку та строки його сплати повинні бути заздалегідь та точно визначені.

3.Кожний податок повинен стягуватися у той час і тим способом, які найбільш зручні для платника.

4. Кожен податок має складати суму якомога меншу того, що поступає в дохід держави (витрати щодо стягнення податків повинні бути мінімальні).

Принципи оподаткування за А. Вагнером:

1.Фінансові принципи (достатня дохідність, еластичність оподаткування).

2.Економічні принципи (продуманий вибір джерел оподаткування, особливо між податками на доходи і національне багатство (капітал), а також відносно допустимої різниці між індивідуальним і національним інтересом; вибір видів податків із позицій впливу оподаткування в цілому ще й окремих податків на платників, врахування проблеми перекладання податків.

3.Принципи справедливості (зрівняльного розподілу податків): універсальність (загальність) та рівність оподаткування.

4.Принципи адміністрування податків (принципи адміністративної ефективності податкової системи): визначеність оподаткування, зручність, забезпечення найнижчих по можливості затрат по збиранню податків.

Сучасні принципи оподаткування:

1. Простота адміністрування.

2. Фіскальна ефективність.

3. Захист від ухилення від податків.

4. Універсальність.

5. Податкове заохочення корисних видів діяльності і дестимулювання шкідливих.

6. Загальний вплив на стан економіки.

7. Соціальна справедливість.

5. Способи стягнення податків

У податковій практиці існує наступні способи стягнення податків:

1. «У джерела» - стягнення податку відбувається до отримання доходу на місці (наприклад, при видачі заробітної плати).

2. Деклараційний – стягнення податку відбувається після отримання доходу. На підставі поданої декларації про отримання доходів встановлюється оклад податку, виходячи з величини об’єкту.

3. Кадастровий – на підставі опису об’єктів майна встановлюються тверді норми дохідності кожного виду об’єкту.

6. Класифікація податків

Система оподаткування використає на практиці багато форм податків, які відрізняються за об’єктом, джерелом, формами стягнення тощо. В основу класифікації закладені різні ознаки.

Так, податки можна класифікувати за такими ознаками:

1.За формою, в якій стягується податок:

- грошові;

- натуральні.

На даний час оподаткування здійснюється переважно у грошовій формі.

2.За правовою ознакою (в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють):

- загальнодержавні;

- місцеві.

3.За часом дії:

- звичайні;

-надзвичайні.

4.За економічною ознакою об’єкта оподаткування:

- податки на доходи;

- податки на споживання;

- податки на майно.

5.За формою оподаткування (за способом перекладання):

- прямі;

- непрямі.

6.За способом стягнення (методу обчислення відносно платника):

- окладні;

- розкладні.

Існують класифікації податків і за іншими ознаками.

Рекомендована література:

2, 35, 37, 38, 40, 48, 49,50, 56, 59; 67,71, 72, 80, 81.