4.8.2. Розподіл населення за джерелами засобів існування

4.8.2.1. Основні економічні угрупування населення

Відомості про джерела засобів існування населення, які надає перепис, виступають інформаційною базою для визначення основних економічних груп населення, тобто його характеристики за участю у процесах виробництва, розподілу і споживання.

Одним із основних й історично першим економічним групуванням населення, яке стали отримувати за результатами його перепису, є групування населення на самодіяльне і несамодіяльне. Воно передбачає поділ населення на групи, що різняться за характером джерел засобів існування, а відтак – за участю у розподілі й споживанні. Наявність власного самостійного, незалежного від інших людей джерела засобів існування визначає належність особи до самодіяльного населення. При цьому засоби існування самодіяльних осіб різноманітні й досить неоднорідні як щодо розміру, так і з точки зору соціальної характеристики джерел доходів, а тому аналіз структури самодіяльного населення представляє окремий інтерес і несе самостійне змістовне "навантаження". До несамодіяльного населення належать особи, які не мають власних незалежних джерел засобів існування і живуть на утриманні сім’ї.

На рис. 4.8.3. представлено розподіл населення України на самодіяльне та несамодіяльне, отриманий за підсумками перепису населення 2001 року.

Рис. 4.8.3. Розподіл населення України на самодіяльне і несамодіяльне (за даними перепису 2001 року)

Варто зазначити, що порівняно з даними попереднього перепису населення 1989 року, частка самодіяльного населення зменшилась на 5,5 проц. пункти (при цьому у жінок – на 6,0, у чоловіків – на 4,9 проц. пункти), питома вага несамодіяльних відповідно підвищилась, чому сприяло насамперед скорочення зайнятості працездатного населення (особливо жінок) на підприємствах, у організаціях, установах, селянських (фермерських) господарствах тощо (див. табл. 4.8.2), певною мірою – й збільшення кількості підлітків та молоді, які навчаються і при цьому перебувають на утриманні сім’ї, тобто або не мають власних джерел засобів існування (не отримують стипендії тощо), або не вважають, скажімо, отримувану стипендію значущим джерелом коштів. На користь твердження про зростання протягом останнього міжпереписного десятиріччя "внеску" осіб працездатного віку, зайнятих у домогосподарствах, до загальної чисельності несамодіяльного населення свідчить та обставина, що частка сімейних утриманців серед жінок працездатного віку у 2001 році становила 26,8%, у складі працездатних за віком чоловіків – 19,5%. Доволі високою є й частка тих, хто знаходиться на утриманні сім’ї, серед осіб молодшого працездатного віку: у складі 16-19-річних несамодіяльних близько 3/4, серед 20-24-річних – понад 1/3, причому якщо у складі 16-19-річних сімейних утриманців навчаються троє з кожних чотирьох, то серед 20-24-річних – вже лише третина (ймовірно, причиною відсутності самостійних джерел засобів існування у решти є труднощі з належним працевлаштуванням). Частка несамодіяльних жінок в усіх вікових групах працездатного віку є вищою, ніж відповідна частка несамодіяльних чоловіків, при цьому особливо помітною є статева диференціація у "репродуктивно навантаженому" інтервалі між 20 і 35 роками.

Основну ж частину несамодіяльних осіб, що перебувають на утриманні сім’ї, представляють діти віком до 15 років. Їх частка у загальній чисельності несамодіяльних городян становить 46,3%, в той час як у селян – 64,2%. Демографічні відмінності у складі несамодіяльного населення за типом поселення зумовлені більшою поширеністю серед городян як моделі малодітної (частіше – однодітної) сім’ї, так і феномена відсутності у домогосподарок власного джерела засобів існування. За інших рівних умов, для дорослих жителів сіл, що не працюють за наймом, самостійним джерелом засобів існування частіше, ніж у городян, виступає зайнятість у особистому підсобному господарстві, що й визначає порівняно вищу частку самодіяльних осіб серед селян навіть за більшої поширеності середньодітних сімей у сільській місцевості.

Як видно з таблиці 4.8.2, на відміну від зайнятості на підприємствах, в організаціях, установах, селянському (фермерському) господарстві та стипендіатства, роль зайнятості в особистому підсобному господарстві, а також пенсій та допомог у структурі джерел засобів існування населення за міжпереписний період в Україні зросла (особливо відчутно – щодо населення у працездатному віці). Такий перерозподіл основних джерел засобів існування самодіяльного населення відбувся на тлі істотного загострення проблем зайнятості у перехідний період, постаріння населення, погіршення стану його здоров’я (що відбилося на чисельності інвалідів у працездатному віці) тощо.

Таблиця 4.8.2. Розподіл населення України за основним джерелом засобів існування (за даними переписів 1989 та 2001 рр.)

Джерела засобів існування	Все населення						У тому числі населення у працездатному віці
	Всі поселення		Міські поселення		Сільська місцевість		Всі поселення		Міські поселення		Сільська місцевість
	1989	2001	1989	2001	1989	2001	1989	2001	1989	2001	1989	2001
Частка осіб (%), основним джерелом засобів існування яких є: Зайнятість на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві та іншими видами економічної діяльності (крім зайнятих у особистому підсобному господарстві	50,4	31,8	52,9	35,4	45,3	24,7	85,0	52,4	84,0	54,7	87,2	47,2
Зайнятість у особистому підсобному господарстві	0,5	3,8	0,2	0,5	1,1	10,3	0,5	6,3	0,1	0,8	1,5	19,4
Прибуток від власності	-	0,2	-	0,1	-	0,4	-	0,3	-	0,1	-	0,8
Стипендія	2,4	0,6	3,2	0,8	0,9	0,3	4,0	1,0	5,0	1,2	1,6	0,5
Пенсія, допомога (крім допомоги по безробіттю) та інший вид державного забезпечення	21,0	27,5	17,3	24,8	28,5	32,5	4,7	8,3	4,8	8,2	4,7	8,5
Допомога по безробіттю	-	1,5	-	1,6	-	1,2	-	2,6	-	2,7	-	2,3
На утриманні окремих осіб	25,6	31,1	26,3	32,6	24,1	28,2	5,6	23,1	5,9	25,7	4,9	16,7
Інше джерело засобів існування та не вказане джерело	0,1	3,5	0,1	4,2	0,1	2,4	0,2	6,0	0,2	6,6	0,1	4,6
Всі джерела засобів існування населення	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100

Джерело: Таблицю складено за даними статистичного збірника "Джерела засобів існування населення України" /  Державний комітет статистики України. – 2004. – 382 с.

Контингент самодіяльного населення є вельми неоднорідним у соціальному і в демографічному плані. Узагальнене уявлення про структуру джерел засобів існування самодіяльного населення дають показники, наведені у таблиці 4.8.3.

Серед самодіяльних виділяється спільнота осіб, джерела існування яких пов’язані із зайнятістю тим чи іншим видом економічної діяльності. Як бачимо, найчастіше це робота за наймом на підприємствах (різних форм власності), в організаціях, установах, селянських (фермерських) господарствах. Ринкові перетворення в країні, орієнтація на формування багатоукладної економіки сприяли розвитку зайнятості на індивідуальній основі, у власному бізнесі, у окремих громадян, що, як видно з таблиці 4.8.3, набуло певного поширення серед населення працездатного віку. Традиційним для населення нашої країни є порівняно високий рівень зайнятості в особистому підсобному господарстві, яка в умовах матеріальних нестатків перехідного періоду та на тлі загострення ситуації на ринку праці перетворилась на основне джерело засобів існування багатьох працездатних за віком осіб, особливо у сільській місцевості, де майже для кожної четвертої особи працездатного віку, яка має самостійне джерело засобів існування, цим джерелом є зайнятість у ОПГ.

Таблиця 4.8.3. Джерела засобів існування самодіяльного населення України за даними перепису населення 2001 року

Джерела засобів існування	Все населення	У тому числі особи у віці
		Молодшому за працездатний	Працездатному	Старшому за працездатний
На 1000 самодіяльних припадає осіб, джерелом засобів існування яких є: Зайнятість на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві	418	4	616	57
Зайнятість у окремих громадян	22	1	33	1
Зайнятість на власному підприємстві	7	-	11	0
Зайнятість на індивідуальній основі	13	0	20	0
Зайнятість у власному селянському (фермерському) господарстві	1	-	2	0
Зайнятість на сімейному підприємстві без оплати праці	0	0	1	0
Зайнятість у особистому підсобному господарстві	55	4	82	6
Прибуток від власності	3	-	4	0
Пенсія	373	276	77	931
Стипендія	9	90	13	-
Допомога (крім допомоги по безробіттю)	10	207	12	0
Допомога по безробіттю	22	-	33	-
Інший вид державного забезпечення	15	365	18	2
Інше та не вказане джерело засобів існування	52	53	78	3

Повсякчас підвищується у старіючому населенні (як в усьому, так і у його самодіяльній частині) питома вага осіб, джерелом існування яких є пенсійне забезпечення. Природно, що провідну роль пенсія як основна складова відіграє у структурі джерел засобів існування населення старше працездатного віку, однак, як видно з таблиці 4.8.3, як основне джерело засобів існування вона виступає і для певної частини дитячого населення (діти-інваліди, діти, що отримують пенсію у зв’язку із втратою годувальника), а також осіб працездатного віку (тих, що отримують пенсію за інвалідністю, за вислугу років тощо), причому чисельність пенсіонерів згаданих категорій (як, звісно, й пенсіонерів за віком) протягом останнього міжпереписного періоду неухильно збільшувалась. Варто відзначити при цьому, що надто низький рівень пенсійного забезпечення (реальна середньомісячна пенсія за віком в Україні на початок 2002 року становила третину від її рівня на початок року 1990-го) змушує пенсіонерів шукати додаткові джерела засобів існування. Так, саме серед тих, хто визначив пенсію, як основне джерело засобів існування, частка осіб, які мали додаткові джерела засобів існування, була однією з найвищих (більшою питома вага осіб з додатковими джерелами коштів виявилась лише серед незаможних осіб, основним джерелом засобів існування яких виступають допомоги (в т.ч. по безробіттю), а також серед нечисленного прошарку тих, хто отримує значні прибутки від власності як основного джерела засобів існування і при цьому має й додаткові джерела коштів).

Групу самодіяльних осіб, чиї джерела засобів існування не пов’ язані із зайнятістю економічною діяльністю, тобто тих, хто на даний час перебуває на утриманні суспільства (держави) репрезентують, крім пенсіонерів, ще стипендіати та ті, хто отримує допомоги або перебуває на державному забезпеченні у інших формах. Як бачимо, найбільш значущою є частка "державних утриманців" у складі самодіяльних осіб молодше працездатного віку, серед яких – діти, джерелом засобів існування яких виступають державні допомоги на дітей, підлітки-стипендіати, а також діти, що перебувають на державному утриманні (у інтернатах, дитячих будинках тощо). Певна (втім, незначна) частка студентської молоді працездатного віку, для якої основним джерелом засобів існування є стипендія, також потрапляє у групу державних утриманців-стипендіатів. Дещо більшою мірою утриманці держави працездатного віку представлені особами, джерелом засобів існування яких виступає допомога по безробіттю. Зареєстровані безробітні, які отримують цю допомогу, становлять лише частину безробітного населення країни, оцінити і охарактеризувати загальну чисельність якого не дають змоги дані першого Всеукраїнського перепису, однак дозволяють спеціальні вибіркові обстеження робочої сили (ВОРС), що проводяться Держкомстатом України, починаючи з 1995 року. Безробітні, у свою чергу, представляють собою лише деяку (невелику в цілому) частину економічно активного населення, іншою переважаючою складовою якого виступає спільнота осіб, зайнятих економічною діяльністю.

Територіальні відмінності розподілу населення за вищеокресленими основними економічними групами відображають, головним чином, особливості демографічного складу жителів окремих регіонів, рівень урбанізації, специфіку трудоресурсної ситуації у різних частинах країни, ступінь напруженості становища на регіональних ринках праці. Аналіз даних (див карту) дозволяє скласти уявлення про співвідношення між самодіяльною і несамодіяльною частиною населення по областях та групах областей України.

Питома вага самодіяльного населення в загальній чисельності населення (%) до 67 від 67 до 68 від 68 до 69 від 69 до 70 більше 70