4. Види інформаційних потреб

Динамічний характер ІП забезпечує можливість розділити їх на постійні, пов’язані з основними напрямками соціально-економічного розвитку суспільства, розвитку певних наукових дисциплін чи галузей; тимчасові, пов’язані з вирішенням конкретних наукових задач чи ситуацій чи з невирішеними проблемами, які можуть затримувати чи прискорювати суспільний розвиток, і перспективні, які виникають в результаті нових наукових відкриттів чи соціальних процесів і явищ.

Суспільні ІП виявляють при взаємодії ІС з середовищем, тобто в організаційно-структурному аспекті. Індивідуальні ІП виявляють при взаємодії між системою та користувачем, яку виражають в конкретних формах і засобах ІО, включаючи механізм формування запитів, надання інформації та зворотного зв’язку з користувачем. Люди не завжди знають, у чому полягають їх потреби. Вони не знають, що попереду мають інформаційне провалля, бо не усвідомлюють, що десь є інформація, яка б могла їм допомогти. Тільки тоді, коли їм подано інформацію, вони усвідомлюють її цінність. Її називають пасивною потребою. ІС не схильна максимально повно враховувати пасивні потреби. І це велика проблема. Як правило, їх створюють аби забезпечити певну чітко сформовану ІП. Величезна популярність мережі Інтернет, мабуть, частково пов’язана з тим, що вона пропонує користувачам величезні можливості забезпечення їхніх ІП.

ІП найкраще визначати спільно з інформаційними фахівцями, оскільки їм добре відомо, що є придатним для цього. Саме тому визначення ІП на початковому етапі залежить не тільки від сприйняття осіб, які беруть участь у цьому процесі. Це безумовно, створює позитивний імідж інформаційному фахівцю: його досвід, знання інформаційних джерел, різноманітні питання та предмети можуть зорієнтувати користувача у напрямку до тих пір невідомого матеріалу.

Класифікація потреб відбувається за різними основами. В ряду пізнавальних потреб (як потреби в знаннях) доцільно в зв’язку з даною темою виділити два види: дослідну потребу (необхідність знань, яких зовсім не має в суспільстві, і необхідність праці дослідника, щоб їх отримати) й інформаційну (потреба в знаннях, які є в суспільстві, але не у тієї людини, якій вони як раз знадобилися). В цьому зв’язку інформаційне виробництво (генерування інформації) виступає як задоволення дослідної потреби, а інформаційне використання – як задоволення потреби в інформації. Одна і та ж людина в одному відношенні виступає виробником інформації, а в іншому – її користувачем на процеси інформаційного використання і на діяльність користувача інформації накладають відбиток загальнолюдські, групові й індивідуальні особливості людини.

Професійна діяльність фахівців визначається, з одного боку, самим предметом діяльності, з іншого – існуючими суспільними відносинами та місцем суб’єкту в структурі діяльності та суспільства. В свою чергу професійна діяльність є визначальним фактором при формуванні ІП фахівців, а також кінцевою метою їх задоволення.

Інформаційна потреба володіє такими властивостями, як соціальна конкретність і неперервність процесу розвитку. Соціальна конкретність ІП обумовлена належністю користувача інформації до певної групи в загальній ієрархії системи закладів. Безперервний процес розвитку ІП пов’язаний з постійними змінами, метою і задачами, що вирішують фахівці. Дослідження ІП пов’язане, з одного боку, з вивченням характеристик користувача інформації, а, з іншого – з характером необхідної цим користувачам інформації (запит – відповідь). Система повинна будуватися з врахуванням можливого задоволення якомога ширшого спектру користувачів інформації та спектру необхідної їм інформації.

Ця задача зводиться до створення найповнішої моделі користувачів і опису її форм мовою з тим, щоб дослідити ІП, отримати речове значення характеристик користувача. Аналогічно необхідна якась прийнятна модель запиту – відповіді і базові характеристики цієї моделі.

Модель використання повинна враховувати:

1. Ранг користувача;

2. Компетентність;

3. Кількість звернень в систему;

4. Вид і якість необхідної користувачу інформації.

Повнота реалізації ІП залежить від взаємодії двох груп факторів – суб’єктивних і об’єктивних. До суб’єктивних відносять: здатність людини до пошуку інформації, її селекції; ступінь її активності в цих двох процесах; вміння долати існуючі в інформаційній взаємодії перешкоди, особливо тотально-ключові (знакові, тезаурусні, контрсугестивні, ситуативні, темпоральні). Звичайно, можна задовольнити ІП, отримати необхідну інформацію, але в подальшому не зуміти її використати як метазасіб для досягнення цілей діяльності.

Об’єктивні умови хоча і можуть відчувати певний вплив суб’єктивного фактора, але складаються незалежно від людини і запропоновані їй у готовому вигляді, залишається їх осмислити і використати. До таких об’єктивних умов відносять багато факторів, зокрема: стан інформаційного потенціалу і інформаційних ресурсів. Під інформаційним потенціалом розуміють всю інформацію, яка при необхідності може бути вироблена у межах даної структури, чи то мала соціальна група, колектив даного підприємства або установи, клас або соціальний прошарок, соціум або глобальне людське суспільство. Інформаційний потенціал – це загальні обсяг і зміст інформації, яку може в ході інфогенезу виробити дана система за умови оптимального функціонування всіх її підсистем. Якщо інформаційний потенціал заданий, його обсяг і зміст не залежить від цілей діяльності людини, яка реалізує свою ІП, то з ІР справа зовсім інша. Під інформаційним ресурсом розуміємо інформацію, яка потенційно придатна для використання для досягнення саме даних цілей, саме даного виду діяльності, саме даної людини або групи людей.

Інформаційний інтерес є специфічним, вибірковим відношенням особистості, який сформувався в процесі виховання, навчання та предметної діяльності до інформаційного повідомлення.

Джерелом виникнення ІП і формування інформаційних інтересів у особистості є дійсність, але, якщо потреби виникають у більшості випадків безпосередньо під впливом практичного завдання, то інтереси – опосередковано, через навчання, виховання, практичну діяльність і тому значно інерційні. Зміна та перебудова інтересу, супроводжується переміщенням джерела оптимального збудження в корі мозку або появою нових і не може відбуватися швидко. Більше того, якщо задоволення ІП ліквідує її, то задоволення інтересу частіше всього навпаки – веде до підвищення, укріплення його. Можливість проникнути в сутність такого складного явища, як інформаційний інтерес, з’явилася лише сьогодні, коли вже є деякі результати досліджень ІП, точніше етапів їх формування. Вважаючи, що «потреби існують незалежно від інтересу, а інтерес не може існувати незалежно від потреби», ми пов’язуємо момент генезису інформаційного інтересу з етапами формування ІП. Інтерес завжди має певну предметну спрямованість, генезис інформаційного інтересу буде тісно пов’язаним з процесом опредмечування необхідного стану індивіда, тобто з моментом зустрічі потреби з своїм предметом, коли «предмет виступає перед суб’єктом у своєму значенні».