4. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу україни

Прогноз розвитку ЛПК України за матеріалами Ради по вив­ченню продуктивних сил України НАН України грунтується на таких основних передумовах:

— виконання завдань Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів України на період до 2015 року з урахуванням певного її корегування;

— використання існуючого промислового потенціалу — виробничих потужностей, наявної сировини, трудових ресурсів;

— реструктуризація виробництва, нарощування випуску продукції, яка користується попитом і повніше забезпечує потреби народного господарства і населення;

— завоювання ринку шляхом виробництва конкурентоздатної продукції високої якості, а також імпортозамінної;

— нарощування експортного потенціалу галузі.

Пріоритетним напрямом розвитку ЛПК є зростання виробни­цтва деревних плит, целюлозно-паперової та іншої продукції, що користується попитом, задовольняє потреби і вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку. В ці галузі спрямовуватимуться в першу чергу і капітальні вкладення.

Основою технічної політики в перспективі буде здійснення реконструкції, модернізації, розширення перспективних та будівництво нових підприємств відповідно з вимогами структурної перебудови ЛПК; застосування на їх базі нових технологій, насамперед з метою ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, скорочення трудових витрат та підвищення якості і конкурентоздатності виробів.

Забезпечення ЛПК сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сировинної проблеми в перспективі можна віднести:

— поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

— залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

— удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозберігаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпечити зниження витрат деревини;

— розширення сфери застосування ефективних замінників лісоматеріалів;

— збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісокористування, створення високопродуктивних плантаційних лісо­насаджень.

В целюлозно-паперовій промисловості забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься також за рахунок збільшення заготівлі макулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур.



ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) — це сукупність підприємств, пов’я­заних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини.

Структура ЛПК: лісове господарство, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової промисловості по механічній і хіміко-механічній (лісопильна, фанерна, сірникова, виробництво дерев’яних будівельних де­талей і будинків, деревностружкових і деревноволокнистих плит, меблів) та хімічній (лісохімічна, целюлозно-паперова промисловість) переробці деревини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна промисловість, обслуговуючі виробництва (виробництво і ремонт машин та устаткування), заводи по виготовленню предметів праці для окремих галузей, підприємства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування (підготовка кадрів, науково-дос­лідна і проектно-конструкторська діяльність).

Лісове господарство вивчає, веде облік і збереження лісів, посилює їх корисні природні властивості, забезпечує розширене відтворення та поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду, а також безпосередньому і невиснажливому користуванню лісом для забезпечення пот­реб у деревині та іншій лісовій продукції.

Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина (використовують у лісопилянні, фанерному, тарному і целюлозному виробництві, у будівництві, гір­ничодобувній промисловос­ті), дрова (використовують як паливо), а також сировина для лісохімічної промисловості.

Основні лісозаготівельні райони України — Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) і Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області).

Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини й виготовляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для населення й народного господарства.

Целюлозно-паперова промисловість об’єднує підприємства, які з рос­линної сировини виробляють папір, картон та вироби з них, штучне волокно, фібру і напівфабрикати (деревну масу), целюлозу.

Лісохімічна промисловість включає: пірогенетичне (суха перегонка деревини), каніфольно-терпентинне, смоло-терпентинне, хвойно-ефірне та дьогте-курильне виробництва.

Гідролізна промисловість об’єднує підприємства, які методом гідролізу деревини й нехарчової рослинної сировини виробляють етиловий спирт, кормові дріжджі, глюкозу та ксиліт, органічні кислоти, лігнін та ін.

?

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте сутність ЛПК України.

2. У чому полягають основні функції ЛПК України?

3. Що ви розумієте під лісовим господарством?

4. Яка роль лісозаготівельної промисловості?

5. Назвіть і охарактеризуйте лісозаготівельні райони України.

6. Яку структуру має деревообробна промисловість?

7. Охарактеризуйте розвиток і розміщення окремих галузей деревообробної промисловості України.

8. Назвіть найбільші підприємства целюлозно-паперової промисловості України і поясніть принципи їх розміщення.

9. Які функції виконує лісохімічна і гідролізна промисловість України?

10. Які основні напрями дальшого розвитку ЛПК України?

11. Накресліть типову схему ЛПК України.

12. Охарактеризуйте міжгалузеві зв’язки ЛПК України.



Література

1. Генсирук С. А. Леса Украины. — М.: Лесная промышленность, 1975. — 280 с.

2. Заставний Ф. Д. Географія України: У 2 кн.: Навч. поcібник. — Львів, Світ, 1994. — 472 с.

3. Географічна енциклопедія України: у 3 т. За ред. О. М. Маринич. — К.: Українська Радянська енциклопедія. — Т. 1, 1989. — 404 с; Т. 2, 1990. — 480 с.; Т. 3, 1993. — 480 с.

4. Маринич А. М., Паламарчук М. М. Конструктивно-географичес­кие основы рационального природопользования в Украинской ССР. Теоретические и методические исследования. — К.: Наукова думка, 1990. — 200 с.

5. Коваль Я. В. Совершенствование лесопользования и лесовосстановления. — К.: Наукова думка,1987. — 204 с.

6. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання,1998. — 416 с.

7. Шаблій О. І. Лісопромислові комплекси Української РСР. — Львів, Вища школа, 1976. — 187 с.

?

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1. Розвиток системи лісокористування в Україні.

2. Сучасні проблеми розміщення деревообробної промисловості України.

3. Перспективи розвитку лісопромислового комплексу України.