- •1 7. Хімічний комплекс україни
- •1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комплексі україни
- •Виробництво окремих видів продукції хімічної промисловості в україні у 1990—1997 рр.*
- •2. Фактори розміщення і розвитку
- •3. Сировинна база хімічної промисловості україни
- •4. Сучасний стан та особливості розміщення комплексу хімічних виробництв україни
- •5. Проблеми і перспективи розвитку комплексу хімічних виробництв україни
- •1 8. Лісопромисловий комплекс україни
- •1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комплексі україни
- •2. Фактори розвитку і формування
- •3. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу україни
- •4. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу україни
- •19. Міжнародні економічні з в’язки україни
- •1. Сутність і значення в становленні національної економіки україни
- •2. Вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків
- •5. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків україни. Структура експорту
- •Країни снд і Балтії
- •Країни Європейського Союзу
- •Країни «Великої сімки»
- •Країни Близького та Середнього Сходу
- •Індія, Китай
- •В’єтнам, Індонезія та нові індустріальні країни Азії
Країни Близького та Середнього Сходу
Активізація економічних стосунків з Ліваном, Кувейтом, Туреччиною, Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами та іншими країнами регіону має велике значення з точки зору забезпечення економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фінансовими «портфельними» інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та цивільних об’єктів, транспортної і комунальної структури. За певних умов доцільно буде співробітничати у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв’язку. Виважена політика дозволить українським підприємствам військово-промислового комплексу одержати необхідні для конверсії кошти від торгівлі військовою технікою, озброєнням та ремонтними послугами.
Індія, Китай
Індія та Китай є одним із головних суб’єктів міжнародної торгівлі для України. Але подальше збільшення масштабів торгових операцій повинно доповнюватися розвитком виробничої кооперації з ефективним використанням фінансово-економічних можливостей Китаю, дешевої сировини для легкої, харчової і хімічної промисловості — з Індії, а також науково-технічного потенціалу України. Необхідним є пошук резервів для значного збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій на взаємовигідній основі, насамперед для реконструкції об’єктів, споруджених за часів колишнього СРСР.
В’єтнам, Індонезія та нові індустріальні країни Азії
В’єтнам, Індонезія та країни Південно-Східної Азії — потенційні партнери для нашої економіки у XXI столітті. Вони можуть стати значними ринками для торгівлі машинно-технічною продукцією, для надання інженерно-технічних послуг, підготовки кадрів тощо. Україна може брати участь у реалізації значного інвестиційного капіталу, що спрямовується на будівництво великих об’єктів енергетичного та промислового призначення.
Одним з напрямів розвитку економічних відносин повинно стати співробітництво, пов’язане із впровадженням у вітчизняне виробництво сучасних науково-технічних досягнень з наступним спільним виходом на ринки третіх країн з високотехнологічною продукцією.
Поширюватиметься залучення в Україну іноземних інвестицій, збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (металопрокат, вироби важкого машинобудування, верстати середньотехнічного рівня, мінеральні добрива, інша хімічна продукція) та імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів для виробничого і невиробничого використання.
Бразилія, Аргентина, Чілі та інші країни Латинської Америки
Протягом багатьох років між Україною та країнами Латиноамериканського континенту існували розгалужені економічні зв’язки (українська сторона здійснювала поставки енерготурбін, тракторів, екскаваторів, автонавантажувачів, кранів, українські фахівці брали участь у будівництві різноманітних об’єктів). Надалі потрібно поновити і розширити зв’язки, що існували раніше, для просування українських товарів на латиноамериканському ринку.
Враховуючи заінтересованість Аргентини, Бразилії, Чілі в реалізації своїх національних космічних програм, корисним вбачається співробітництво у сфері обміну ліцензіями та «ноу-хау» в аерокосмічній галузі.
Інші країни
Серед інших країн світу Україна співпрацюватиме і розширюватиме економічні зв’язки з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс та ін.) і Західної Африки (зокрема, Гвінейською Республікою), з іншими арабськими державами Середземномор’я, а також з Ізраїлем.
Набуватимуть подальшого розвитку економічні зв’язки з Мексикою, з нафтовидобувними країнами — Індонезією, Брунеєм, Нігерією, Південно-Африканською Республікою.
Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення зовнішніх економічних зв’язків України пов’язані з проведенням єдиної зовнішньоекономічної політики держави, реалізацією її економічних інтересів і безпеки, проникненням та зміцненням позицій національного товаровиробника на зовнішніх ринках товарів та послуг, посиленням конкурентоспроможності української продукції, збільшенням її експорту, надходжень іноземних інвестицій, здійсненням контролю за надходженням в Україну валютних цінностей, захистом прав і законних інтересів України, вітчизняних та зарубіжних суб’єктів господарської діяльності.
Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї або іншої продукції чи наданні послуг, якими вони обмінюються.
Міжнародні економічні відносини — система господарських і торгово-економічних відносин між країнами світу, в яку входять обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне, промислове співробітництво, спільне підприємство та інші форми.
Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва — форма міжнародного поділу праці, взаємопов’язаний процес спеціалізації країн, фірм, підприємств у виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції.
Міжнародна торгівля — торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту).
Експорт — вивіз товарів, вироблених, добутих або вирощених у даній країні.
Експорт капіталу — вивіз капіталу за кордон, що здійснюється у грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку, зміцнення економічних та політичних позицій.
Імпорт — ввіз із-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.
Зовнішньоторговельний оборот — загальна сума експорту та імпорту товарів і послуг за певний період часу.
Зовнішньоторговельна політика — діяльність держави, спрямована на стимулювання або обмеження експорту та імпорту товарів.
Механізм зовнішньоекономічної діяльності — сукупність правових, організаційно-управлінських, фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників рівня життя населення.
?
Розкрийте сутність зовнішньоекономічних зв’язків та назвіть їхні основні форми.
В чому виявляється вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків?
Розкрийте сутність механізму зовнішньоекономічної діяльності та назвіть основні його принципи.
Назвіть загальні обсяги експорту й імпорту України, визначте їхню товарну структуру.
Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами СНД.
Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами «Великої сімки».
Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Європи.
Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Азії.
Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Америки.
Визначте основні проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.
Гаврилюк О. В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасному світі. — К.: Наукова думка, 1991. — 400 с.
Рубський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. — 1999. — № 4. — С. 4—15.
Левшин Ф. М. Мировой рынок: конъюнктура, цены и маркетинг. — М.: Международные отношения, 1993. — 260 с.
Лукінов І. Інтереси України в розвитку партнерських взаємовідносин з країнами Центральної Азії та Кавказу // Економіка України. — 1995. — № 5. — С. 4—14.
Международные экономические отношения: проблемы и тенденции развития / Под ред. Н. А. Черкасова. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. — 176 с.
Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин / А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський, В. С. Будкін та ін. — К.: Либідь, 1994. — 254 с.
Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998. — С. 359—373.
Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: «Знання», КОО, 1998. — С. 401—451.
Семінков С. Єдиний ринок Європейського Союзу: деякі аспекти податкової гармонізації // Економіка України. — 1999. — № 3. — С. 70—75.
?
Місце зовнішньоекономічних зв’язків у соціально-економічному розвитку України.
Роль міжнародних кредитів і позик у розвитку економіки держави.
І
ноземні інвестиції — важлива форма стимулювання розвитку економіки.