2. Методи економічної науки
▲ Метод – сукупність прийомів, способів, принципів, з допомогою яких визначають шляхи досягнення певної мети, розв’язання конкретного завдання
♫ Основні методи економічної науки:
спостереження – цілеспрямована, планомірна та систематична фіксація змін (чи відсутності змін) властивостей досліджуваного об’єкта. Перевага: одне з головних джерел фактів і основа описової (чи емпіричної) науки. Недолік: збір та систематизація фактів не завжди гарантує достовірні висновки щодо причинно-наслідкових зв’язків.
абстрагування – передбачає очищення уявлень про об’єкт чи явище від випадкових, швидкоплинних та другорядних ознак, але водночас збереження усталених і типових. Перевага: спрощує вивчення досліджуваного об’єкта. Недолік: існує ризик відкидання важливих ознак явища, а отже і спотворення дійсності.
економічний аналіз – систематизація, тлумачення та узагальнення даних шляхом поділу явища на складові частини. Два рівні аналізу:
індуктивний – розпочинається із збирання, систематизації й узагальнення фактів і завершується формулюванням теорії (шлях від часткового до загального);
дедуктивний – розпочинається із висунення деякої гіпотези (неперевіреної теорії), яку слід дослідити на істинність шляхом зіставлення із фактами (шлях від загального до конкретного).
синтез – систематизація, тлумачення та узагальнення даних шляхом об’єднання окремих елементів в єдине ціле.
експеримент – активний і цілеспрямований вплив на об’єкт дослідження задля виявлення його властивостей. Перевага: дозволяє виявляти властивості явища, які у звичному середовищі не спостерігаються. Недолік: потребує тривалого попереднього планування і не завжди допускає повторюваність дослідження у тих же умовах.
моделювання – передбачає побудову спрощеного образу економічного явища, на підставі вивчення якого отримують знання про властивості самого явища. Види моделей:
фізичні – відтворюють головні властивості явища і його зовнішній вигляд;
аналогові (в тому числі – табличні та графічні) – відтворюють властивості явища, не нагадуючи його ззовні;
символічні (математичні) – властивості явища задаються певною системою (математичних) символів.
Види змінних економічних моделей:
екзогенні змінні – задаються ззовні, їхні властивості на підставі моделі з’ясувати неможливо;
ендогенні змінні – їхні властивості пояснюються на підставі дослідження моделі.
!!! Для різних моделей один і той же економічний параметр може виступати у якості як екзо- так і ендогенної змінної !!!
♫ Результати застосування методів:
принципи і теорії – змістовні твердження, виведені з фактів чи моделей;
закон – твердження з високим рівнем точності та універсальності застосування;
економічні закони – відображення сталих причинно-наслідкових зв’язків між економічними явищами. Види економічних законів:
емпіричні – очевидні, виведені з фактів, допомагають відкривати й перевіряти теоретичні закони;
теоретичні – виражають сталі причинно-наслідкові зв’язки між абстрактними узагальненнями.
!!! Природні закони – вічні, економічні (як і всі суспільні) – конкретно-історичні, є радше тенденціями !!!
♫ Пастки (помилки)на шляху економічного дослідження:
помилка композиції (помилка частини і цілого) – те, що справедливе для частини явища, не завжди властиве явищу в цілому;
аналіз економічних залежностей як однофакторних – насправді кожне явище залежить від великої кількості факторів. Тому до уваги слід брати хоча б частину з них (правило «за інших однакових умов»);
помилка причини і наслідку (post hoc) – явище, яке передує іншому явищу не обов’язково є його причиною;
нечітка термінологія – один і той же термін по-різному інтерпретують різні галузі економічної науки або ж терміни є публіцистичними запозиченнями, які не несуть змістового економічного навантаження;
упереджені уявлення – кожен дослідник приступає до вивчення явища через призму своїх уявлень про доцільний напрям його розвитку.
♫ Економічне сприйняття:
визнання обмеженості благ та необхідності здійснення вибору;
раціональна поведінка – прагнення досягти максимального ефекту за даного рівня забезпеченості ресурсами або досягнення мети із мінімальними витратами ресурсів;
порівняння граничних вигод і витрат – порівняння вигод і витрат від кожної додаткової витраченої одиниці ресурсу.