- •Лекція II.
- •Тема 2. Виробництво та його основні чинники. Суспільний продукт.
- •2.1.Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- •2.2.Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв'язок
- •2.3.Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники.
- •2.4.Показники соціальної ефективності виробництва.
- •3.2.Економічний закон зростання потреб.
- •3.3.Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія.
- •3.4.Мотиви та стимули ефективного господарювання.
2.4.Показники соціальної ефективності виробництва.
Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети — служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини (рис. 2.1о).
Рис. 2.1О. Показники соціальної ефективності виробництва
Рівень життя — це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період.
Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім'ю, а також його відповідністю національному соціальному стандарту — прожитковому мінімуму.
Прожитковий мінімум — це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.
У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:
— обсяг реального ВВП на душу населення;
— середню тривалість життя;
— рівень грамотності населення;
— середню тривалість навчання в країні.
Крім того, для аналізу стану її прогнозування соціально-економічної ситуації в країні розраховують й інші показники:
— рівень мінімальної погодинної заробітної плати;
— рівень безробіття;
— межу бідності;
— коефіцієнт народжуваності;
— рівень охорони здоров'я;
— рівень фізичного розвитку людини;
— якість і комфортність житла;
— тривалість робочого тижня;
— кількість вільного часу та наявність можливостей його раціонального використання;
— умови праці та її безпеки;
— ступінь розповсюдження засобів зв'язку та комунікацій;
— стан і екологічна місткість навколишнього середовища тощо.
Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.
Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації за такими критеріями:
I. За характером виникнення:
— первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;
— вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.
II. За засобами задоволення:
— матеріальні (потреби в матеріальних благах);
— нематеріальні (духовні потреби).
III. За нагальністю задоволення:
— першочергові (предмети першої необхідності);
— другорядні (предмети розкоші).
IV. За можливостями задоволення:
— насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);
— ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).
V. За участю у відтворювальному процесі:
— виробничі (потреби у засобах виробництва);
— невиробничі (потреби у споживчих благах).
VI. За суб'єктами вияву:
— особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);
— колективні, групові (потреби групи людей, колективу);
— суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).
VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:
— абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);
— дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);
— платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
— фактичні ( задовольняються наявними товарами та послугами).
Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації.